30 квітня 2025 року справа № 580/1971/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аміт-Т» до Головного управління ДПС у Черкаській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
24.02.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Аміт-Т» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач 1), ДПС України (далі - відповідач 2) в якому позивач просить:
визнати протиправним і скасувати рішення №12310767/42629625 від 03.01.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №505 від 09.10.2024;
зобов'язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №505 від 09.10.2024 датою її подання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не відповідає жодним критеріям ризиковості, а його господарська діяльність відбувається на підставі вимог законодавства. Позивач стверджує, що надав копії необхідних документів та пояснення щодо здійснених господарських операцій, однак оскарженим рішенням комісії Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної, відмовлено у реєстрації податкової накладної. Також позивач зазначає, що ним виконано необхідні вимоги для реєстрації податкової накладної та надано всі необхідні документи, відтак, оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
25.03.2025 до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що ТОВ «АМІТ-Т» подано на реєстрацію ПН від 09.10.2024 №505 (номенклатура: судно на повітряній подушці, причіп для судна на повітряній подушці).
Відповідно до квитанції від 29.10.2024 №9321621391 реєстрація ПН від 09.10.2024 №55 в ЄРПН була зупинена 29.10.2024 відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, а саме, обсяг постачання товару/послуг 8930, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції (додаток 3 Порядку).
Позивачем було подано до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН від 09.10.2024 №505, реєстрація якої зупинена.
ГУ ДПС направлено повідомлення від 23.12.2024 №12245983/42629625 в якому зазначено перелік документів який необхідно надати ТОВ «АМІТ-Т» для повторного розгляду питання щодо реєстрації ПН від 09.10.2024 №505, а саме надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у ПН: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо: постачання/придбання товарів/послуг; зберігання і транспортування продукції; актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки накладних; розрахункових документів та/або банківський виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у ПН.
Крім того, зазначено, що ТОВ «АМІТ-Т» не надано ТТН на реалізацію, документів щодо відповідності продукції, контракт з нерезидентом, документи по оренді приміщень (акти, розрахункові документи).
ТОВ «АМІТ-Т» не надано додаткові пояснення та копії документів до повідомлення ГУ ДПС від 23.12.2024 №12245983/42629625.
На засіданні комісії ГУ ДПС було розглянуто подані позивачем додаткові пояснення та документи від 03.01.2025 до ПН від 09.10.2024 №505 в ЄРПН.
Комісією ГУ ДПС було винесено рішення від 03.01.2025 №12310767/42629625 про відмову у реєстрації ПН від 09.10.2024 №505 в ЄРПН, з підстави ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН, реєстрація якої зупинена в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, платником податку.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
ТОВ «АМІТ-Т» зареєстроване юридичною особою 15.11.2018. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.
23.05.2024 ТОВ «АМІТ-Т» (постачальник) уклало з ТОВ «Урочище Журавське» (покупець) договір поставки товару №23/05-1.
На виконання умов договору сторонами складена та підписана видаткова накладна від 09.10.2024 №458.
У зв'язку з цим, позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну від 09.10.2024 №505 на суму 2518938,92 грн., у т.ч. ПДВ - 419823,15 грн.
29.10.2024 позивач отримав квитанцію відповідно до якої відповідачем документ прийнято, але реєстрація зупинена на підставі п.201.16 ст. 201 ПК України у зв'язку з тим, що обсяг постачання товару/послуги 8903, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції. Запропоновано подати пояснення та копії документів щодо підтвердженні інформації в податковій накладній для прийняття рішення її реєстрації.
16.12.2024 позивачем було подано до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН від 09.10.2024 №505, реєстрація якої зупинена.
ГУ ДПС направлено повідомлення від 23.12.2024 №12245983/42629625 в якому зазначено перелік документів який необхідно надати ТОВ «АМІТ-Т» для повторного розгляду питання щодо реєстрації ПН від 09.10.2024 №505, а саме надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у ПН: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо: постачання/придбання товарів/послуг; зберігання і транспортування продукції; актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки накладних; розрахункових документів та/або банківський виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у ПН.
Крім того, зазначено, що ТОВ «АМІТ-Т» не надано ТТН на реалізацію, документів щодо відповідності продукції, контракт з нерезидентом, документи по оренді приміщень (акти, розрахункові документи).
Комісією ГУ ДПС винесено рішення від 03.01.2025 №12310767/42629625 про відмову у реєстрації ПН від 09.10.2024 №505 в ЄРПН, з підстави ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН, реєстрація якої зупинена в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, платником податку.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним рішенням, суд врахував таке.
Згідно з підп. “а», “б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкової накладної та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкової накладної платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкової накладної платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
Відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис», “Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
01.02.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок №1165), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За положеннями пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).
За приписами пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно пункту 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Додатком 3 до Порядку № 1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій.
Суд врахував, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної від 09.10.2024 №505 зазначено, що обсяг постачання товару/послуги, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції.
З цього приводу суд зазначає, що п.1 додатку 3 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Таким чином, аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.
Разом із тим, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку №1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій.
Вирішення питання щодо правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування безпосередньо пов'язане з питанням щодо правомірності зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, як передумови прийняття зазначеного рішення.
Позивач, у свою чергу, надав податковому органу відповідні пояснення та документи у зв'язку із зупиненням реєстрації ПН, які чітко розкривають зміст операції, на яку було виписано податкові накладні.
Тому підстави зупинення реєстрації податкових накладних, суд вважає необґрунтованими.
Пунктами 2-7 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 8 червня 2020 року у справі №824/245/19-а, які обов'язкові для врахування судом відповідно ч.5 ст.242 КАС України у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв'язку із встановленням ризиковості за вищевказаними Критеріями, податковий орган зобов'язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а й вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.
Суд врахував, що надіслані позивачу квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містили обґрунтованого переліку документів, які мали бути надані позивачем для їх реєстрації.
Згідно з п.п.9-11 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Разом з тим, у пункті 6 Порядку №1165 вказано, що інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Отже, суд зазначає, що з урахуванням положень наведених норм, комісією регіонального рівня приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку. Отже, контролюючий орган має зажадати від платника податку документів та пояснень на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях.
Суд врахував, що відсутність певних документів не є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної та підставою для визнання господарських операцій безтоварними, оскільки виявлені недостовірності є підставою для здійснення перевірки та прийняття відповідного рішення за її наслідками.
Суд зауважує, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18.
Отже, позиція відповідача щодо ненадання платником податків копій певних документів, згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, є необґрунтованою.
При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17 та в постанові від 28.10.2019 у справі №640/983/19.
На підставі викладеного судом встановлено протиправність спірних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, визначених ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Суд також враховує, що чинним законодавством України покладено на Державну податкову службу України обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Щодо вимог позивача про реєстрацію податкових накладних суд зазначає, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга №10465/83), запорукою вірного застосування - дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Зважаючи, що спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної прийняте неправомірно, а інших підстав для відмови в їх реєстрації не вбачається, суд констатує наявність підстав для зобов'язання відповідача - Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 09.10.2024 №505 днем фактичного подання на реєстрацію.
Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
18.04.2025 представник позивача подав суду клопотання, в якому просив стягнути солідарно з Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІТ-Т» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 20 000,00 грн.
Оцінюючи вказане клопотання, суд зазначає таке.
Між ТОВ «АМІТ-Т» та адвокатським об'єднанням «Тренд Легал Груп» укладено договір №28-01/25 від 28 січня 2025 року про захист, представництво та надання правничої допомоги.
Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 1 від 28 січня 2025 року до договору про захист, представництво та надання правничої допомоги № 28-01/25 від 28 січня 2025 року сторони домовились, що Адвокатське об'єднання надає послуги з професійної правничої допомоги у справі в суді першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Черкаській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 03.01.2025 №12310767/42629625 про відмову у реєстрації податкової накладної № 505 від 09.10.2024 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.3 Додаткової угоди №1 загальна вартість послуг з професійної правничої допомоги, зазначених в п. 1 цієї Додаткової угоди, складає фіксовану суму грошових коштів (гонорар) в розмірі 20000,00 грн., яку Клієнт сплачує на рахунок Адвокатського об'єднання двома платежами на підставі виставлених Виконавцем рахунків: суму розміром 10 000,00 (десять тисяч гривень) грн. Клієнт сплачує на рахунок Адвокатського об'єднання після підписання цієї Додаткової угоди протягом трьох днів (п.п.3.1. п.3); суму розміром 10 000,00 (десять тисяч гривень) грн. Клієнт сплачує на рахунок Адвокатського об'єднання після відкриття судом першої інстанції провадження у справі за позовною заявою Клієнта протягом п'яти робочих днів після виставлення рахунку (п.п.3.2. п.3).
Згідно з умовами Договору та п.п.3.1. п.3 Додаткової угоди № 1 до нього Адвокатське об'єднання «Тренд Легал Груп» виставило рахунок-фактуру № 52 від 28.01.2025 на суму 10000,00 грн. в якості оплати за послуги з професійної правничої допомоги.
На виконання умов Договору ТОВ «АМІТ-Т» було сплачено зазначений рахунок відповідн одо платіжної інструкції № 1876 від 07.02.2025 на суму 10000,00 грн., призначення платежу: «оплата згідно рахунку фактури № 52 від 28.01.2025 р.».
В подальшому адвокатське об'єднання «Тренд Легал Груп» виставило рахунок-фактуру №58 від 15.04.2025 на суму 10000,00 грн. в якості оплати за послуги з професійної правничої допомоги.
ТОВ «АМІТ-Т» було сплачено зазначений рахунок відповідно до платіжної інструкції №2093 від 15.04.2025 на суму 10000,00 грн., призначення платежу: «Оплата за послуги згідно рахунку-фактури №58 від 15.04.2025 р.».
Також, на підтвердження понесених витрат надано Акт № НПД-0000017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.04.2025; детальний опис надання правничої допомоги від 17.04.2025 до Акту здачі-прийняття робіт(надання послуг) №НПД-0000017 від 17.04.2025; звіт адвоката від 17.04.2025.
Суд зазначає, що критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.
Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи);
5) пов'язаністю витрат з розглядом справи (тобто об'єктивною і неминучою вимушеністю);
6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес);
7) поведінкою сторони під час розгляду справи;
8) причиною виникнення спору;
9) результатом розв'язання спору.
При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, такі висновки додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/12876/19:
1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно);
2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Також у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №380/3142/20 викладено такі правові висновки:
1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором;
2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо;
3) відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат;
4) у силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;
5) суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №820/479/18 документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, але суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі 810/3806/18, у справі №1740/2428/18 від 24.03.2020, у справі №320/3271/19 від 07.05.2020.
Таким чином, у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу конкретного розміру гонорару адвоката (у тому числі і фіксованого розміру гонорару адвоката) за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження іншої сторони обов'язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України безвідносно до виконання учасником справи вимог ч.6 ст.134 та ч.7 ст.134 КАС України, позаяк протилежне тлумачення змісту наведених норм закону явно та очевидно суперечить такому складовому елементу верховенства права як справедливість.
Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Оцінюючи обсяг наданих послуг правничої допомоги, суд зазначає, що описані у вищенаведеному акті роботи стосуються складання позовної заяви.
Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб'єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу заявленої до суду вимоги.
Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.
Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму 20000,00 грн. компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням зазначеного, та за наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт (складання позовної заяви), суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому суд дійшов висновку стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Черкаській області, яке прийняло спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Аміт-Т» - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.01.2025 №12310767/42629625 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.10.2024 №505.
Зобов'язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю “Аміт-Т» від 09.10.2024 №505 днем її фактичного подання на реєстрацію.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Аміт-Т» (20409, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с-ще Здобудок, вул. Садова, буд.44, код ЄДРПОУ 42629625) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ