Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 травня 2025 року Справа № 520/34172/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відділі № 1, ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ХО про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відділі № 1, ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач-1) щодо не проведення перевірки та не розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти мотивоване рішення; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відділі № 1, ( ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти мотивоване рішення.
Позивач наводить аргументи про те, що 21.11.2024 звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із відповідними документами до відповідача-1. Станом на подання адміністративного позову до суду не отримав відповіді на подану заяву, а тому така бездіяльність відповідача-1 є протиправним. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрать.
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі - відповідач-2) подано до суду відзив, у якому сторона відповідача заперечує проти позову. Наводить аргументи про те, що заява позивача від 21.11.2024 розглянута відповідачем-1 та прийнято відповідне рішення. Належним відповідачем у цій справі є відповідач-1.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить аргумент про те, що позовні вимоги пред'явлено до відповідача-1. Доказів дотримання відповідачем-1 процедури розгляду заяви позивача від 21.11.2024 суду не надано. У відповідності до ст. 139 КАС України просить здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, 21.11.2024 позивач за допомогою поштового зв'язку «Укрпошта» подано заяву на ім'я начальника відділу № 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 про оформлення відстрочки та внесення даних до реєстру «Оберіг» із наступними документами: копія військово-облікового документу з відміткою про взяття на облік, копія паспорту на ім'я ОСОБА_1 , копія коду ОСОБА_1 , копія паспорту на ім'я ОСОБА_2 , копія коду ОСОБА_2 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , копія сповіщення сім'ї №3056 від 13 листопада 2024 року, копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.11.2024 p, копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , копія сповіщення про безвісти зниклого №318 від 4 листопада 2024 року.
Позивач наводить аргументи про те, що на момент подання адміністративного позову до суду відповіді від відповідача-1 на заяву від 21.11.2024 не отримав.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача-1 протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Натомість відповідач-2 наводить доводи про те, що заява позивача від 21.11.2024 розглянута посадовою особою суб'єкта владних повноважень, якому адресовано відповідну заяву.
26.11.2024 перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 листом № 1/3165 щодо розгляду заяви позивача від 21.11.2024 повідомив наступне. 22.11.2024 р. вх. 1/8180 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла Ваша заява про надання відстрочки від мобілізації. При перевірці військово-облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_7 електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг». Ви не оновили вчасно свої облікові дані шляхом прибуття самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_8 або до ЦНАПу або через застосунок Резерв+. Копія Вашого військово-облікового документу (Довідка взамін військового квитка) є не дійсної та потребує заміні відповідно до форми військово-облікового документа затвердженого Постановою КМУ 559 від 16.05.2024. Враховуючи вище викладене та керуючись Постановою 1487 від 30.12.2022 про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку чітко зазначає, що взяття на облік у районних та міських територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки можливо тільки за особистої присутності призовника чи військовозобов'язаного. Вам необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , каб. 12 та отримати військово-обліковий документ (ВОД) встановленої форми, а вже після цього оформлювати відстрочку від мобілізації. Лист підписано начальником відповідача-1.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, визнаються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі по тексту - Закон № 393/96).
Відповідно до ст. 1 Закону № 393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Приписами ст. 3 Закону № 393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Статтею 5 Закону № 393/96-ВР встановлені вимоги до звернення, а частиною першою статті 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
За змістом частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; (...) виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон № 3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; (...). Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Пунктом 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2023 № 154 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
За приписами пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок № 560, у редакції на дату виникнення спірних відносин), що визначає, окрім іншого, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно із пунктом 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Отже, питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) вирішується комісією районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на обліку, а рішення про надання або відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом.
Однак, відповідач-1 всупереч визначеної Порядком №560 процедури надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, заяву позивача по суті порушеного у ній питання не розглянув, не надав оцінки наявності чи відсутності у позивача законних підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та не прийняв оформленого протоколом рішення про надання або відмову у наданні позивачу відстрочки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 не оформлено жодного рішення за результатом розгляду заяви позивача від 21.11.2024, тобто фактично не виконав покладений на нього чинним законодавством обов'язок щодо оформлення для військовозобов'язаного відстрочки від призову під час мобілізації, яка надається в установленому порядку, та проведення перевірки підстав її надання, що свідчить про допущену відповідачем бездіяльність.
Враховуючи наведене вище суд прийшов переконання про те, що необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо не розгляду заяви позивача від 21.11.2024.
Щодо ефективності захисту порушеного права позивача, суд прийшов наступного.
За змістом пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання про те, що оскільки відповідач-1 допустив бездіяльність, яку суд визнав протиправною, а тому для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1, який є належним суб'єктом владних повноважень розглянути заяву позивача від 21.11.2024, відмовивши у позовних вимог до відповідача-2 в особі відповідача-1.
Суд вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача про наявність законних підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації суд вважає такими, що не підлягає оцінці в межах розгляду даної справи, оскільки суб'єкт владних повноважень до якого позивачем направлено заяву не розглядав заяву позивача від 21.11.2024 по суті щодо надання відстрочки від призову з прийняттям відповідного рішення.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача-2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Суд установив, 03.12.2024 між позивачем та адвокатом Голубов С. Г. укладено договір про надання правової допомоги №03/12/24.
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач у відзиві на позов наводить аргументи про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними із складністю справи, значно завищені.
Суд установив, визначення розміру оплати праці (гонорару) адвоката проводиться за попередньою домовленістю з позивачем у фіксованому розмірі та винагорода адвокатського об'єднання становить у сумі 6000,00 грн без ПДВ. Оплата здійснюється на підставі розрахунків, актів прийому-передачі (п. 5.1 договору).
Відповідно до детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги від 20.12.2024 адвокат надав клієнту наступні адвокатські послуги: попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультація - 1 година, опрацювання законодавчої бази та вивчення судової практики - 2 години, складання позовної заяви - 3 години, ознайомлення із відзивом - 0,5 годин, складання та подання відповіді на відзив - 1,5 годин.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 (справа № №420/6027/19) положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №640/15803/19), від 01.09.2020 (справа №640/6209/19).
Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги: подання адміністративного позову до суду, представництво інтересів позивача у інших державних органах, направлення відповіді на відзив іншим учасникам справи - не можна віднести до адвокатських послуг у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
З огляду на викладене вище, фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн, який обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відділі № 1, ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ХО про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відділі № 1, ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ХО щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2024 року про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відділі № 1, ( ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2024 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження - АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;
відповідач комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відділі № 1, ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 15.05.2025.
Суддя М. І. Садова