Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 травня 2025 р. справа № 520/11136/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши за правилами письмового провадження у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калініченко Віталія Володимировича від 24.04.2025 року у виконавчому провадженні № 71367909 про накладення штрафу у розмірі 3400 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що постанова Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. у виконавчому провадженні № 71367909 є протиправною та такою, що порушує права позивача. Зазначив, що рішення суду у справі №520/9174/22, яким зобов'язано позивача укласти з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини - квартиру АДРЕСА_1 на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, позивачем не виконано з поважних причин, які об'єктивно унеможливили його виконання. Оскільки згідно договору купівлі - продажу від 08.02.2024 позивач продав квартиру АДРЕСА_1 . Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач, Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, Відділ), з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позов, в якому проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Відповідач вважає, що ним правомірно з дотриманням норм чинного законодавства винесено всі постанови в рамках виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 71367909. Надав копії матеріалів виконавчого провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, зазначив, що оскільки рішення суду, за яким виданий виконавчий документ не виконано, він вчиняв всі необхідні дії для його повного і належного виконання, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У подальшому представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, про що склав і надав до суду відповідну заяву.
Протокольною ухвалою суду прийнято подану заяву та вирішено здійснювати розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 по справі №520/9174/22 зобов'язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укласти з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації (ЄДРПОУ 02498530) охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини - квартиру АДРЕСА_1 на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
Рішення суду по справі №520/9174/22 набрало законної сили 24.01.2023.
Виконавчий лист по справі №520/9174/22 видано представнику позивача 20.03.2023.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 25.04.2023.
11.05.2023 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома, в якій зазначено, що рішення суду необхідно виконати протягом 10 робочих днів.
11.05.2023, керуючись ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
06.09.2023 за вх. № 15008 до Відділу надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвокатом Нетудихата Дениса Володимировича, про звернення до Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації про надання переліку та алгоритму укладання охоронного договору.
08.02.2024 ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майна від 08.02.2024, за АДРЕСА_2 у будинку готельного типу №4 (зареєстрований в реєстрі за № 103 приватним нотаріусом Бакумовою А.В.).
Витягом з Державного реєстру речових прав підтверджується факт припинення права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості з 08.02.2024.
24.06.2024 рекомендованим поштовим направленням (трекінг відправлення 0600934361714 ) направлено вимогу щодо добровільного виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, у випадку неможливості виконання рішення з поважних причин частково або в повному обсязі у встановлений строк надати виконавцю відповідні письмові пояснення.
Перевіркою журналу вхідної кореспонденції до Відділу не надходило пояснень щодо не виконання без поважних причин рішення суду.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
30.08.2024 за вх. № 13928 до Відділу надійшов запит від Заступника керівника Київської окружної прокуратури Вадима Мацегори про стан виконання рішення суду та зобов'язання ОСОБА_1 укласти з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини-квартиру АДРЕСА_1 на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.
30.08.2024 старшим державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду.
30.08.2024, у зв'язку з невиконанням керуючись ст. 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.
30.08.2024 старшим державним виконавцем Відділу, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладання штрафу у зв'язку з невиконанням рішення суду у розмірі 1700 грн.
14.10.2024 старшим державним виконавцем Відділу винесено постанову про проведення виконавчих дій на 28.10.2024 о 13:30.
14.10.2024 вказану постанову направлено рекомендованим поштовим направленням (трекінг відправлення 0600972810654) на адресу позивача.
28.10.2024 виходом старшого державного виконавця Відділу встановлено, що рішення суду не виконано, боржником не надано пояснень щодо стану виконання рішення.
24.01.2025 виходом старшого державного виконавця Відділу та прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова встановлено, що доступ до приміщення відсутній, а рішення суду не виконано.
11.02.2025 на електронну пошту Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації направлено вимогу щодо стану виконання рішення суду.
12.03.2025 за вх. № 4026 до Відділу надійшла відповідь від Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації про те, що звернень від ОСОБА_1 щодо укладання охоронного договору до Департамент не надходило.
24.04.2025 рекомендованим поштовим направленням (трекінг 6109800095828) ОСОБА_1 направлено виклик для надання пояснень щодо стану виконавчого провадження.
Перевіркою журналу вхідної кореспонденції Відділом встановлено, що повідомлення повернуто до Відділу, на виклик старшого державного виконавця Мельничук Ігор Володимирович не з'явився, пояснення щодо стану виконання рішення суду не надав.
24.04.2025 старшим державним виконавцем Відділу, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 3400 грн., у зв'язку з невиконанням рішення суду.
Не погодившись із постановою Відповідача про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст та обсяг повноважень державного виконавця з приводу виконання рішень судів, а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України Про виконавче провадження, у розумінні ч.1 ст.1 якого виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
05.10.2016р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено приписами ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
При цьому, приписами ст.13 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому Законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Положеннями ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно із частинами 1, 2 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду при розгляді справи № 821/1568/16 у п.п. 17-23 постанови від 12 грудня 2018 року наголосила, що «...відповідно до статті 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Відповідно до статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржника без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення)».
Крім того, Верховний Суд при розгляді справи № 818/348/18 у постанові від 31 жовтня 2018 року звернув увагу на те, що «... пункт 16 частини 3 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження»: виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частини 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»: за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду при розгляді справи № 822/1079/17 від 20 березня 2019 року.
Враховуючи позицію Верховного Суду, суд зазначає, що накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення є мірою юридичної відповідальності, яка має стимулювати останнього негайно здійснити дії задля його виконання. У випадку, коли боржник ігнорує ці вимоги без поважних причин, він на законних підставах притягується до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафних санкцій. Такі дії держави в особі відповідних органів є виправданими та мають легітимну мету - відновлення прав стягувача. Тому, за кожне повторне невиконання судового рішення боржник притягується до юридичної відповідальності.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України). Зазначена норма дає підстави стверджувати, що суб'єкти державного управління мають діяти за принципом «заборонено те, що прямо не дозволено Законом», в свою чергу будь-які інші особи, які не мають владних повноважень діють за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено Законом».
Загально-дозвільний принцип поширюється на поведінку людини, всіх інститутів громадянського суспільства й гарантує можливість діяти будь-яким чином та у будь-який спосіб, не порушуючи права інших осіб чи заборони, які встановлені законом.
Спеціально-дозвільний принцип закріплений у конституційній нормі - ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативна дія спеціально-дозвільного принципу поширюється також на органи публічної влади, межі повноважень та діяльності яких визначаються відповідними Законами України.
Як встановлено судом, що 08.02.2024 ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майна від 08.02.2024, за АДРЕСА_2 у будинку готельного типу №4 (зареєстрований в реєстрі за № 103 приватним нотаріусом Бакумовою А.В.).
Витягом з Державного реєстру речових прав підтверджується факт припинення права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості з 08.02.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Отже, у даному випадку позивачем реалізовано своє право власника на майно за АДРЕСА_2 у будинку готельного типу №4, шляхом продажу вказаного майна іншій особі.
З 08.02.2024 права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості припинено.
Отже, жодних дій направлених на розпорядження вказаним майном, зокрема, щодо укладення з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної (військової) адміністрації охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини, з 08.02.2024 позивач вчиняти не мав права, оскільки власником вказаного майна стала ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу майна від 08.02.2024.
Як вже зазначалось судом, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Тобто, на час прийняття відповідачем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання позивачем судового рішення без поважних причин.
Водночас, суд зазначає, що на час прийняття відповідачем рішення про накладення на позивача штрафу за невиконання ним судового рішення права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості було припинено.
Вказані обставини державному виконавцю були відомі ще 30.08.2024, про що ним зазначено у відзиві на позов і підтверджені в судовому засідані.
Отже, з наведеного слідує, що постанова про накладення штрафу та невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, але не зробив цього.
Разом з тим, у спірних правовідносинах позивач не мав реальну можливість виконати судове рішення, оскільки припинив своє право власності на майно за АДРЕСА_2 у будинку готельного типу №4, шляхом продажу вказаного майна іншій особі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17.
Отже відповідач прийняв оскаржуване рішення без врахування всіх обставин справи, не діяв добросовісно і розсудливо, що свідчить про невідповідність його рішення вимогам ст. 2 КАС України.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до переконання про те, що постанова старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калініченко Віталія Володимировича від 24.04.2025 року у виконавчому провадженні № 71367909 про накладення штрафу у розмірі 3400 грн., є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калініченко Віталія Володимировича від 24.04.2025 року у виконавчому провадженні № 71367909 про накладення штрафу у розмірі 3400 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34952440) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.
Суддя Марина Лук'яненко