Справа № 500/372/25
15 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не обчислення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 :
матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з січня 2019 року по день звільнення (23.10.2024);
додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з початку січня 2023 року по кінець лютого 2023 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 :
матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з січня 2019 року по день звільнення (23.10.2024);
додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з початку січня 2023 року по кінець лютого 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 до 23.10.2024 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та у Військовій частині НОМЕР_1 , які перебувають на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після звільнення з військової служби ОСОБА_1 виявила, що за період з січня 2019 року по день звільнення (23.10.2024) їй відповідачем не було нараховано (не було виплачено) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Рапорти на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань подавалися позивачкою щорічно (з 2019 по 2024 роки), проте вказана допомога, в порушення норм діючого законодавства, не була відповідачем ні нарахована, ні виплачена.
Крім того, за період з початку січня 2023 року по кінець лютого 2023 року ОСОБА_1 відповідачем не було нараховано (не було виплачено) додаткову винагороду, як військовослужбовцю яка брала безпосередню участь у бойових діях або забезпечувала здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Факт перебування позивача у зазначений період в зоні бойових дій підтверджується довідкою №1940 від 03.12.2023, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на безпідставність позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 в період проходження військової служби позивача в Військовій частині НОМЕР_1 , оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_5 дана військова частина не перебувала та не перебуває на грошовому забезпеченні. Нарахування та виплата додаткових винагород здійснюється на підставі наказу керівника органу військового управління - командира (начальника) військової частини, тобто, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходив наказ на виплату додаткових винагород оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснює фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Окремими дорученнями Міністра оборони України на 2023 та 2024 рік встановлений вичерпний перелік осіб яким може нараховуватися та виплачуватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. З наявної інформації Позивачка не відноситься до жодної із визначених категорій осіб, тому виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не здійснювалась.
Ухвалою суду від 17.03.2025 залучено Військову частину НОМЕР_1 як співвідповідача до участі в справі. Постановлено розгляд справи розпочати спочатку та проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також заяву про залишення позову без розгляду. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що з додатку 1 до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2023 №465 вбачається виплата ОСОБА_1 за період з 30.01.2023 по 31.01.2023 додаткової винагороди в розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2023 №297 ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. У зв'язку з тим, що протягом лютого 2023 року ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях не брала, та не забезпечувала здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та не перебувала безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) - підстави для виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях та заходах - відсутні. При нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди, Військова частина НОМЕР_1 керувалася нормами постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та окремим дорученням Міністра оборони України.
Позивачу за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань. У зв'язку із відсутністю у Військовій частині НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, а також відсутністю виключних підстав, передбачених окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з - така грошова допомога позивачу не виплачувалась. Зважаючи на те, що протягом 2024 року ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 не проходила, підстави для нарахування та виплати грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік відсутні.
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення, до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.
Відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 07.04.2025 позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів звернення з рапортами на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щорічно протягом 2019-2024 років; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з початку січня 2023 року по кінець лютого 2023 року, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (в період з 19.07.2022 по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зняття з усіх видів забезпечення - 11.12.2023), з обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску або ж уточнити позовні вимоги з урахуванням строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 01.05.2025 залишено без розгляду позов в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з початку січня 2023 року по кінець лютого 2023 року, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (в період з 19.07.2022 по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зняття з усіх видів забезпечення - 11.12.2023).
Ухвалою суду від 01.05.2025 витребувано в ОСОБА_1 та в ІНФОРМАЦІЯ_3 докази звернення позивача з рапортами на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.
На виконання вимог вказаної ухвали, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що ОСОБА_1 з рапортами на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 рік до ІНФОРМАЦІЯ_3 не зверталась, тому надати запитуванні докази не виявляється за можливе.
Розглянувши справу в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (за періоди з січня 2019 року по 18.07.2022 та з 12.12.2023 по 23.10.2024) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.12.2023 №345 військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 , оператора польової лазні взводу забезпечення другого самохідного артилерійського дивізіону військової частини визнано такою, що 11.12.2023 справи і посаду у Військовій частині НОМЕР_1 здала і вибула до Військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби. З 11.12.2023 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення. Матеріальну допомогу в 2023 році для вирішення соціально-побутових питань не виплачено.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 №396 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 з 2019 по 2022 рік та додаткової винагороди за січень-лютий 2023 року, позивачу за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки виплачено грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 26.10.2024 №300 старшого солдата ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 23.10.2024 №56-РС у відставку за пп."б" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", визнано такою, що справи та посаду здала і направлена для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 . З 26.10.2024 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та знято з усіх видів забезпечення. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримала.
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 старший солдат ОСОБА_1 перебувала на грошовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 13.12.2023 по 26.10.2024, за даний період не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Не погодившись із бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій (бездіяльності) відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За приписами ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч.3, 4 ст.9 цього ж Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з п.4 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, у п.1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п.2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до п.7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
При цьому, за правилами п. 9 розд. XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов'язком керівника, та рішення про її надання приймається на підставі поданої військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Враховуючи надані сторонами пояснення та докази, судом встановлено, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025 №396 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 з 2019 по 2022 рік та додаткової винагороди за січень-лютий 2023 року, позивачу за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки виплачено грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Однак у зв'язку із відсутністю у Військовій частині НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, а також відсутністю виключних підстав, передбачених окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з - така грошова допомога позивачу не виплачувалась.
Для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача судом ухвалою від 01.05.2025 витребувано в ОСОБА_1 та в ІНФОРМАЦІЯ_3 докази звернення позивача з рапортами на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.
На виконання вимог вказаної ухвали, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено, що ОСОБА_1 з рапортами на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 рік до ІНФОРМАЦІЯ_3 не зверталась, тому надати запитуванні докази не виявляється за можливе.
Доказів звернення із відповідною заявою/рапортом до Військової частини НОМЕР_1 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та до ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік та за 2024 рік, видання командиром наказу про виплату такої допомоги позивачем також не надано.
За встановлених обставин, суд не вбачає з боку відповідачів протиправної бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, надали суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і довели правомірність оскаржуваної бездіяльності, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_8 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).
Головуючий суддя Мандзій О.П.