про повернення позовної заяви
15 травня 2025 року м. Рівне №460/7824/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Махаринця Д.Є., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доГоловне управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для усунення недоліків позову шляхом надання суду доказів сплати суми судового збору в розмірі 1211,20 грн. (оригіналу платіжного документа) або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (доказів важкого фінансового становища).
На адресу суду надійшла заява від 08.05.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження податкового повідомлення-рішення №10535/1700240523 від 18.07.2024 року та №10534/1700240523 від 18.07.2024.
Звернувшись до суду 01.05.2025 р. з вказаною вимогою позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Ухвалою суду визнано неповажними зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.
До суду від позивача надійшли додаткові пояснення з обґрунтуваннями причин пропуску строку звернення.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив що його перебування за кордоном унеможливило своєчасне отримання документів, необхідних для обґрунтованого звернення до суду за захистом своїх прав, залучення спеціаліста в області права для захисту в Україні порушених прав, і фактично обумовило пропуск строків, встановлених ст. 122 КАС України для звернення до суду із відповідним позовом. У наслідок зазначених обставин позивач також не мав фактичної можливості подати позов у встановлений строк
Враховуючи вищезазначені обставини, позивач зазначає про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши надані позивачем заяви та позов, суддя дійшов висновку, що позивачем не усунені недоліки адміністративного позову, причини пропуску строку неможуть бути визнані поважними.
Відповідно до п.п. 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 та частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний подати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, у якій не зазначив реальних поважних обставини, які перешкоджали йому звернутися до суду своєчасно.
Суд, визначаючи чи є такі обставини поважними, дослідив докази на підтвердження вказаних обставин та встановив, що наведені позивачем загальні норми щодо доступу до правосуддя не є переконливими для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Натомість, позивачем у вказаній заяві не наведено обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій щодо вчасного звернення до суду з даним позовом, а також не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Посилання позивача на перебування за кордоном, та неотримання рішень відповідача суд також не приймає в якості поважної причини для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Суд враховує що що позивач мав реальну можливість своєчасно дізнатись про пройняті відповідачем рішення в електронному кабінеті. Крім того, позивач уклав договрі з адвокатом на представництво його інтересів ще в травні 2024 року, а з відповідним позовом до суду звернувся лише в травні 2025 року, тобто майже календарний рік знадобився для засування наявності податкових рішень та підготовку позовної заяви. Очевидно це перевищує шестимісячний строк звернення до суду встановлений КАС
Інших поважних причин, відмінних від тих, які зазначені в заяві, поданій разом із позовом, позивач не навів.
Суд зазначає, що неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 30.07.2024 року у справі №420/6964/24.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Враховуючи недоведеність заявником існування об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, суд визнає неповажними зазначені заявником в заяві причини пропуску строку звернення.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч.5,6,8 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
При таких обставинах в силу п.9 ч.4 ст.169 КАС України позов підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Д.Є. Махаринець