14 травня 2025 року №640/4885/19
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Перепелиця А.М., суддів Колеснікової І.С., Головенка О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №160, як винесену без урахування даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України затверджувати коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей, з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта зростання середньої заробітної плати в попередньому календарному році на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, у розмірі, який вираховується як ділення розміру середньомісячної заробітної плати в попередньому календарному році на розмір середньомісячної заробітної плати в році, що передує попередньому.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови, якою встановлено коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей, з 01 березня 2019 року у розмірі 1,05 грн, оскільки ввважає, що вказана постанова суперечить частині другій статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», так як коефіцієнт перерахунку сум щомісячних страхових виплат з 01 березня 2019 року у розмірі 1,05 грн. затверджено без урахування даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зауваживши, що з 11.10.2017 набули чинності норми права, які тимчасово - на період з 2018 по 2020 рік змінили підхід до визначення коефіцієнту для перерахування сум щомісячних страхованих внесків. Вказано, що під час затвердження коефіцієнту для перерахування сум щомісячних страхових виплат, який підлягає застосуванню з 01 березня 2019 року, Уряд обґрунтовано керувався пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та визначив розмір такого коефіцієнту без урахування даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики щодо зростання середньої заробітної плати у попередньому календарному році. Відтак, на думку відповідача, приймаючи оскаржувану постанову від 20.02.2019 №160 «Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого» Кабінет Міністрів України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідачем подано до суду інформацію про публікацію оголошення в Офіційному віснику України щодо оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №160 «Про перерахування розміру щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого».
Разом з тим, від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Міністерства соціальної політики України від 13.05.2019 №9119/0/2-19/5.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що з набранням чинності Закону України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» 11.10.2017 набули чинності норми права, які змінили підхід до визначення коефіцієнту для перерахування сум щомісячних страхових виплати, який не потребує затвердження Кабінетом Міністрів України. Однак, позивачем вказано, що такі зміни до Закону України «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування» набирають чинності не з 11.10.2017 (дати публікації Закону 2148-VIII), а з 01.01.2021, оскільки пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону 2148-VIІI) тимчасово - на період з 2018 року по 2020 рік, збережено норму частини другої статті 37 Закону №1105-XIV (в редакції Закону №1774-VIІІ від 06.12.2016), яка виключає встановлення відповідачем коефіцієнту перерахунку на власний розсуд, а передбачає лише затвердження коефіцієнту Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду від 12.06.2019 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.
У подальшому, на виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Матеріали адміністративної справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 прийнято адміністративну справу №640/4885/19 до провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 21.10.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті, який буде здійснюватись колегіально.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.10.2024 для розгляду адміністративної справи №640/4885/19 визначено колегію суддів у складі: Перепелиця А.М. - головуючий суддя, судді Головенко О.Д., Колеснікова І.С.
У судовому засіданні 27.11.2024, враховуючи надходжень клопотань про розгляд справи без участі сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.
Кабінетом Міністрів України 20.02.2019 прийнято постанову №160 «Про перерахування розміру щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого», якою затверджено коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, з 1 березня 2019 р. у розмірі 1,05 (далі - Постанова №160).
Не погоджуючись з вказаною вище Постановою №160 та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій справі, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII (далі - Закон №794-VII) Уряд є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Згідно з положеннями частини першої статті 19 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Частиною другою статті 3 Закону №794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України №794-VII Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону №794-VII акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Як встановлено судом, Кабінетом Міністрів України 20.02.2019 прийнято постанову №160 «Про перерахування розміру щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого», якою відповідно до частини другої статті 37 та абзацу першого пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» постановлено затвердити коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, з 1 березня 2019 р. у розмірі 1,05.
Положеннями частини другої статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Разом з тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, доповнено пунктом 10 розділ VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким передбачено, що у 2018-2020 роках перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться з 1 березня, за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати (за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики), відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Тобто, з 11.10.2017 набули чинності норми права, якими тимчасово - на період з 2018 по 2020 роки, змінено підхід для визначення коефіцієнту для перерахування сум щомісячних страхових виплат.
Суд зауважує, що вказаними законодавчими нормами не визначено розмір коефіцієнта, відповідно до якого має бути перераховано щомісячні страхові виплати, а лише встановлено умови, за яких необхідно проводити таке перерахування, а саме: зростання, за даними Державної служби статистики України, середньої заробітної плати у попередньому календарному році.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України №3010196341103001 за даними Державної служби статистики України у 2018 році зафіксовано факт зростання номінальної та реальної заробітної плати, що було враховано під час прийняття Постанови №160.
При цьому, суд враховує, що в оскаржуваній постанові зазначено, що вона прийнята відповідно до частини другої статті 37 та абзацу першого пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Положення абзацу 1 пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачають, що зазначений коефіцієнт затверджується Кабінетом Міністрів України та не встановлює критеріїв, якими необхідно керуватися при його затвердженні.
На відміну від частини другої статті 37 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», абзац перший пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону не передбачає, що такий коефіцієнт повинен визначатися на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей» коефіцієнт у розмірі 1,05 був встановлений виходячи із фінансових можливостей бюджету Фонду соціального страхування України.
Окрім того, суд враховує, що постановою правління Фонду соціального страхування від 12.12.2018 №26 було схвалено бюджет Фонду на 2019 рік, яким передбачено видатки на фінансування перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт у розмірі 1,05 грн.
У бюджеті Фонду соціального страхування України на 2019 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.011.2019 №16, передбачено видатки у сумі 298,3 млн грн. на проведення з 1 березня перерахунку сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, на коефіцієнт 1,05.
Разом з тим, суд враховує, що пункт 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» неконституційним не визнавався.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схвалених постановою колегії Міністерства юстиції України від 21.11.200 №41, норми тимчасового та локального характеру включаються до прикінцевих положень.
Отже, за наявності у нормативно-правовому акті загального правила щодо регулювання правовідносин, дія якого не обмежена у часі, а також спеціального правила тимчасової дії, яке закріплене у прикінцевих положеннях та по іншому регулює такі ж правовідносини - в період дії тимчасової норми загальне правило не підлягає застосуванню.
За загальним правилом Кабінет Міністрів України під час затвердження коефіцієнту перерахування сум щомісячних страхових виплат зобов'язаний керуватися частиною другою статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Разом з тим, пункт 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлює спеціальний тимчасовий порядок затвердження такого коефіцієнту, який підлягає застосуванню протягом визначеного у такому пункті періоду.
Застосування абзацу 1 пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» протягом 2018-2020 роки виключає можливість застосування абзацу 1 частини другої статті 37 цього ж Закону протягом вказаного періоду.
Наведене свідчить про те, що під час затвердження коефіцієнту для перерахування сум щомісячних страхових виплат, який підлягає застосуванню з 01.03.2019, відповідач обґрунтовано керувався пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та визначив розмір такого коефіцієнту без урахування даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики щодо зростання середньої заробітної плати у попередньому календарному році.
Згідно з статтею 51 Закону №794-VII постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що Кабінетом Міністрів України дотримана процедура прийняття оскаржуваної постанови, на підтвердження чого надані відповідні документи (у справі наявні пояснювальна записка до проекту постанови, довідка про погодження проекту, висновок Міністерства юстиції України, тощо).
Так, згідно висновку Міністерства юстиції України, складеного за результатами правової експертизи до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахування розміру щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого» проект постанови погоджено без зауважень.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову від 20.02.2019 №160 «Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого», відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, позивачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений нормами чинного законодавства.
У той же час, вимога щодо зобов'язання відповідача затверджувати коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат суперечить принципу невтручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за даним органом, які він застосовує на власний розсуд.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а (провадження № К/9901/4582/18), від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а (провадження № К/9901/1323/17).
Суд звертає увагу, що право відповідача затверджувати коефіцієнт перерахунку сум страхових виплат є дискреційним повноваженням, а тому задоволення такої позовної вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і як наслідок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови від 20.02.2019 №160, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий-суддя Перепелиця А.М.
Судді Колеснікова І.С.
Головенко О.Д.