15 травня 2025 року № 320/3099/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_1 позивача на військовий облік;
- зобов'язати відповідача виключити позивача з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.02.2004 позивача було визнано непридатним до військової служби, у зв'язку із цим, 15.02.2008 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було видано довідку № 77 про непридатність до військової служби. Для уточнення даних позивачем була направлена заява до ІНФОРМАЦІЯ_3 про уточнення даних та внесення відомості в систему «Оберіг» щодо непридатності до військової служби. Натомість попри непридатність до військової служби, першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 поновлено позивача на військовому обліку та направлено на домашню адресу повістку для проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеня придатності до військової служби.
Позивач також зазначає, що він не є військовозобов?язаним чи резервістом, а тому не підлягає призову. Також, 07.03.2007 позивачу на сторінці 7 паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 26 жовтня 2004 року Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області, проставлено штамп "невійськовозобов'язаний". Тож, вважає дії відповідача з взяття на військовий облік та бажання направити на проходження військово-лікарської комісії протиправними, що і зумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі № 320/3099/25.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позовну заяву було залишено без руху як таку що не відповідає вимогам статей 160-161 КАС України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення.
20.02.2025 судом було отримано заяву про усунення недоліків разом із доданими матеріалами, ознайомившись з якими суд дійшов висновку, що позивачем вимоги ухвали суду виконано і було усунено недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
28 лютого 2025 року відповідачем подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час (зарахований у запас) згідно графи І статей 26б), 30в) (протокол № 6 від 10.02.2004 року) розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України 1994 року за № 2, та підлягав повторному медичному огляду 10 лютого 2009 року. З військового обліку позивач не виключався, а отже, відповідач, надсилаючи позивачу повістку для проходження військово-лікарської комісії діяв у межах та спосіб, передбачені чинним законодавством.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року продовжено провадження по справі № 320/3099/25.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 26 жовтня 2004 року Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області.
Згідно з довідкою від 15.02.2008 № 77, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивача протоколом №6 від 10.02.2004 визнано визнано "непридатним до військової служби " згідно статті 30 "в".
Також, 07.03.2007 позивачу на сторінці 7 паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 26 жовтня 2004 року Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області, проставлено штамп "невійськовозобов'язаний". Копія відповідної сторінки міститься в матеріалах справи і вказане не оспорюється відповідачем.
З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.10.2024 № 1/3419 слідує, що позивач дійсно військово-лікарською комісією призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час (зарахований у запас) згідно графи І статей 26б), 30в) (протокол № 6 від 10.02.2004 року) розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України 1994 року за № 2, після чого підлягав повторному медичному огляду 10 лютого 2009 року, проте повторний медичний огляд позивач не проходив, а тому має його пройти відповідно до вимог чинного законодавства. До відповіді було долучено також повістку №7 від 09.09.2024, якою позивача було запрошено для проходження відповідного медичного огляду.
Не погоджуючись з такою відповіддю та діями з взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
У ст.65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" (затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
У ст.1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.1, 3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ч.10 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
При цьому, ч.13 ст.2 Закону № 2232-XII передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Відповідно до приписів вищевказаної ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402).
Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання (п.1.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
У п.1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з п.1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Відносини, що стосуються медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульовані главою 3 розділу II Положення №402.
Відповідно до п.3.3 якої військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов'язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу 10.08.2004 року ІНФОРМАЦІЯ_7 замість військового квитка було видане тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 від 10.08.2004 року (розділи VI, VII Облікової картки).
Наказом Міністра оборони України від 09.06.2006 № 342 "Про затвердження змін у Настанові з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів та матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань" були внесені зміни до постанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 35 від 22.01.2002 року, щодо зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час".
Згідно з розділом VI облікової картки позивача, 09.06.2006 року згідно із зазначеним вище наказом Міністра оборони України за № 342 ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач був знятий з військового обліку згідно з абзацом 4 підпункту 2 частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (в редакції Закону № 3597-IV від 04.04.2006 року).
3 2008 року Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про Затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» було затверджене нове Положення, а наказ Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2 був визнаний таким, що втратив чинність.
Згідно з розділом VI облікової картки, позивача, 20.12.2017 року на підставі Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов?язаних, затвердженого наказом Міністерства оборони України 20.12.2017 № 684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 січня 2018р. за № 73/31525 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 509 від 25.07.2024) та відповідно до абзацу 7 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232 ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач був повторно взятий на військовий облік.
Суд звертає особливу увагу на той факт, що позивач був саме знятий з військового обліку, а не виключений з нього.
Зазначені поняття не є тотожними. Так, у випадку виключення особи з військового обліку, чинним законодавством не передбачено можливості та механізмів поновлення такої особи на обліку і така особа з моменту виключення вже не вважається і не може вважатися військовозобов'язаною в майбутньому, водночас зняття з військового обліку може передбачати поновлення в певних випадках.
Зокрема, абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають особи зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Як вбачається з копії воблікової картки, доданої відповідачем до відзиву від 10 лютого 2004 року, позивач не мав військової підготовки, не служив, був визнаний комісією “обмежено здатним у воєнний час».
Відповідно до Закону України № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04.05.2024 року, зокрема, прикінцевими та перехідними положеннями установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби».
А відтак, беручи на облік позивача, якого раніше знято з обліку як непридатного до служби у воєнний час та обмежено-придатного у військовий час, враховуючи запровадження в Україні режиму воєнного стану, відповідач діяв на підставі у межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Те ж саме стосується і направлення відповідачем повістки позивачу для проходження медичного огляду з метою встановлення ступеню придатності до військової служби.
Суд не бере до уваги документи, подані позивачем стосовно медичних висновків про стан його здоров'я, оскільки відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на п.3.13 глави 3 розділу II Положення №402.
Що ж стосується доводів позивача, що він є "невійськовозобов'язаним", оскільки має відповідний штамп у своєму паспорті, суд вважає таке твердження безпідставним з огляду на те, що чинним законодавством така відмітка не передбачена як підстава для звільнення від військового обов'язку.
В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, непов'язане з жодною передбаченою Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", подією.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, позивач, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, і не довів неправомірності оскаржуваних дій відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.