14 травня 2025 року справа № 320/1952/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" починаючи з 24.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, підполковник Збройних Сил України ОСОБА_1 , був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 усім військовослужбовцям Збройних Сил України на період воєнного стану передбачена виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень щомісячно. Нормативно-правовий акт не містить виключень щодо військовослужбовців, які були відряджені до державних установ або підприємств.
Факт залишення позивача на військовій службі у складі Збройних Сил України підтверджується наказом Міністра оборони України по особовому складу від 19.10.1999 №600, а також листами Одеського регіонального структурного підрозділу Украероруху, які засвідчують його статус та виконання військових обов'язків у межах Об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України. Таким чином, позивач є військовослужбовцем, і йому повинна бути виплачена додаткова винагорода відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168.
Відповідач, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, всупереч зазначеній постанові не здійснив нарахування та виплату додаткової винагороди позивачу за період з 24.02.2022, мотивуючи відмову посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104. Однак, за твердженням позивача, ця постанова регулює загальний порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, без урахування змін, внесених у зв'язку з воєнним станом. Постанова №168 встановлює додаткову винагороду як складову грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, яка має виплачуватися незалежно від відрядження до інших установ.
Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою виплатити йому додаткову винагороду, надсилаючи письмові заяви та запити. Зокрема, 28.07.2022 у він направив письмове звернення до директора Украероруху, проте отримав офіційну відмову, яка ґрунтується на неправильному, на переконання позивача, тлумаченні нормативно-правових актів. Міністерство оборони України у своїх листах-відповідях відмовило у виплаті додаткової винагороди, посилаючись на постанову №104, яка не регулює спеціальний порядок виплат у період воєнного стану.
Враховуючи зазначене, позивач вважає відмову відповідача протиправною, а його бездіяльність - незаконною, такою, що порушує його конституційне право на соціальний захист та отримання належного грошового забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 03.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство оборони України та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
21.02.2023 канцелярією суду зареєстрована відповідь представника позивача на пояснення третьої особи Міністерства оборони України, в якій позивач не погоджується з поясненнями Міністерства оборони України та обґрунтовує свою позицію тим, що гарантоване Конституцією України та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на певний визначений рівень грошового забезпечення не може бути обмежене підзаконними нормативно-правовими актами. Позивач посилається на преамбулу постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104, яка зазначає, що ухвалена "з метою впорядкування" грошового забезпечення військовослужбовців, а не з метою його зменшення чи скасування в особливих умовах.
Позивач вказує, що постанова Уряду від 28.02.2022 №168, ухвалена в умовах воєнного стану, не передбачає обмежень прав військовослужбовців залежно від їх посад або відрядження. Вона визначає додаткову винагороду військовослужбовцям, що містить два ключові юридичні факти: введений воєнний стан та статус військовослужбовця Збройних Сил України. Позивач, будучи військовослужбовцем, зберігає свій статус і має право на отримання додаткової винагороди незалежно від місця виконання обов'язків.
Сторона позивача також наголошує, що аргументація Міністерства оборони України щодо одноразової грошової винагороди за підтримання бойової готовності, зразкове виконання службових обов'язків та дисципліну є недоречною, оскільки ця винагорода не є предметом спору. Більше того, Украерорух здійснює нарахування та виплату інших додаткових винагород військовослужбовцям Збройних Сил України, наприклад щомісячної доплати за секретність, хоча відповідні положення щодо таких виплат не містяться в постанові Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104.
На підставі наведеного позивач наполягає на визнанні бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язанні останнього здійснити нарахування і виплату додаткової винагороди відповідно до чинного законодавства України.
03.03.2023 канцелярією суду зареєстровані пояснення третьої особи Міністерства оборони України від 08.02.2023, в яких Міністерство оборони України заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Підстави для заперечення ґрунтуються на чинному законодавстві та нормативно-правових актах, що регулюють порядок грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема постановах Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 та від 28.02.2022 №168.
Позивач, перебуваючи на військовій службі, був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), що підтверджується відповідними документами. Відповідно до Постанови №104 військовослужбовці, які відряджені до державних органів, підприємств чи установ, отримують грошове забезпечення виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та надбавки за вислугу років у порядку, визначеному чинним законодавством. При цьому виплата одноразової грошової винагороди за підтримання бойової готовності, зразкове виконання службових обов'язків та дисципліну таким військовослужбовцям не передбачена.
Постанова Кабінету Міністрів України №168 визначає порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, поліцейським, співробітникам Служби безпеки України та інших військових формувань на період дії воєнного стану. Виплата такої винагороди здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (начальників). Однак у межах цієї постанови не передбачено автоматичне нарахування додаткових виплат військовослужбовцям, які були відряджені до державних підприємств або установ.
Враховуючи наведене, Міністерство оборони України просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити нарахування і виплату додаткової винагороди.
14.03.2023 канцелярією суду зареєстрований відзив на позовну заяву від 24.02.2023, згідно з яким Украерорух заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач був відряджений до Украероруху на підставі наказу Міністра оборони України від 19.10.1999 №600 із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 військовослужбовці, відряджені до державних органів, підприємств чи установ, отримують грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Додаткові виплати, встановлені для військовослужбовців Збройних Сил України, не поширюються на військовослужбовців, відряджених до Украероруху.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 встановлює порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби та інших військових формувань на період дії воєнного стану. Однак вона не містить положень про поширення таких виплат на військовослужбовців, відряджених до державних підприємств.
Украерорух не є розпорядником бюджетних коштів і не отримує фінансування з Державного бюджету України. Підприємство фінансується за рахунок надходжень від надання послуг аеронавігаційного обслуговування польотів цивільної авіації, а через закриття повітряного простору України основне джерело фінансування підприємства відсутнє. Відсутність фінансових ресурсів є додатковою перешкодою для здійснення виплат.
Украерорух неодноразово звертався до Міністерства оборони України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо можливості здійснення виплат додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до підприємства. Листом Міністерства оборони України від 28.03.2022 було роз'яснено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які перебувають у відрядженні, регулюється постановою №104, а інші виплати на них не поширюються. Аналогічну позицію було висловлено в листах Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 25.07.2022 та 11.08.2022, в яких зазначено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, можлива лише після внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України №104.
Украерорух наголошує, що відповідно до пункту 1 постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а начальник Украероцентру таких наказів не видавав. Враховуючи наведене, Украерорух вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 21.04.2023 у задоволенні клопотання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про розгляд справи з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
10.01.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 прийнято адміністративну справу №320/1952/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
11.04.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, згідно з яким позивач категорично заперечує доводи, викладені у відзиві відповідача, та вважає їх необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству України. Основним аргументом позивача є той факт, що він є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, який проходить військову службу у складі Одеського регіонального структурного підрозділу Украероруху. При цьому, на підставі наказу відповідача позивач неодноразово направлявся в зону бойових дій для виконання оперативно-тактичних завдань, пов'язаних із авіаційною підтримкою військових операцій.
Позивач наголошує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 чітко визначає право військовослужбовців Збройних Сил України на отримання додаткової винагороди на період дії воєнного стану. Ця постанова не містить жодних винятків щодо військовослужбовців, які були відряджені до державних підприємств. Відтак, статус позивача як військовослужбовця Збройних Сил України не змінюється внаслідок його відрядження до Украероруху, що підтверджується наявними наказами Міністерства оборони України, посвідченнями про відрядження, довідками військових частин та іншими офіційними документами.
У період з 16.12.2022 по 14.02.2023 позивач був направлений до оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для виконання бойових завдань у зоні бойових дій, що підтверджується відповідними наказами та довідками військових частин. Згідно з положеннями постанови Уряду №168 у період безпосередньої участі в бойових діях позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн щомісячно. Однак відповідач не здійснив нарахування та виплату цієї винагороди, чим порушив законодавчі гарантії соціального захисту військовослужбовців.
Позивач вдруге був відряджений до угрупування морської піхоти "Катран", де виконував бойові та спеціальні завдання з 06.11.2023 по 08.01.2024. Всі офіційні документи щодо цього відрядження підтверджують, що позивач безпосередньо брав участь у заходах, спрямованих на стримування збройної агресії Російської Федерації. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №168, у цей період йому мала бути нарахована додаткова винагорода у розмірі 50 000 грн щомісячно, проте відповідач знову ухилився від виконання законних вимог.
Позивач акцентує увагу суду на тому, що в матеріалах справи містяться офіційні довідки Міністерства оборони України та угруповань Збройних Сил України, які прямо вказують, що ці документи є підставою для включення до проекту наказу про виплату додаткової винагороди. Ця обставина, на переконання позивача, повністю спростовує доводи відповідача щодо "непередбачення" виплат позивачу.
Окрім того, позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві намагається вводити суд в оману, стверджуючи, що Украерорух не має відповідного фінансування для здійснення виплат. Проте на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1271 Міністерству інфраструктури було виділено 200 млн грн для забезпечення діяльності підрозділів Об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України, до складу якої входить Одеський РСП Украероруху. Відповідно бюджетні кошти для фінансування військовослужбовців, відряджених до Украероруху, були надані, а тому посилання відповідача на "відсутність фінансування" є необґрунтованим.
Таким чином, позивач наполягає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не нарахувавши та не виплативши додаткову винагороду, гарантовану постановою Уряду №168, та фактично порушив конституційне право військовослужбовця на соціальний захист. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги та зобов'язати відповідача здійснити відповідні виплати за весь період його служби у воєнний час.
17.10.2024 канцелярією суду зареєстровано додаткові пояснення представника позивача щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, та клопотання про приєднання доказів, в яких позивач детально обґрунтовує необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача в питанні ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Основний акцент в поясненнях позивача полягає на тому, що він є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, а його відрядження до Украероруху не змінює його статусу та права на отримання передбачених законодавством виплат.
Позивач наголошує, що відповідач протягом трьох років не здійснював нарахування додаткової винагороди, хоча її правове врегулювання в постанові Уряду є безперечним. Украерорух продовжував виплачувати грошове забезпечення позивача, але при цьому ігнорував додаткову винагороду, гарантовану державою для військовослужбовців на період дії воєнного стану. Відповідач визнає факт перебування позивача на військовій службі та його залучення до бойових завдань, але заперечує необхідність здійснення виплат, аргументуючи свою позицію постановою Кабінету Міністрів України №104, яка не регулює питання додаткових виплат.
Ключове питання, на якому наголошує позивач, стосується неправильного застосування відповідачем висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22. Позивач аргументує, що справа №320/1952/23 не є типовою у порівнянні зі справою №640/13029/22, оскільки стосується принципово інших правових відносин. У зразковій справі позивач був відряджений до Державного космічного агентства України, яке є науково-дослідною установою, а сам позивач не брав участі в бойових діях. ОСОБА_1 , навпаки, двічі був направлений до угруповань Міністерства оборони України для виконання бойових завдань у складі військових підрозділів, що підтверджується відповідними наказами та довідками.
Позивач окремо підкреслює, що керівництво діяльністю Украероруху в особливий період здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Це підтверджується положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281 та наказами Генерального штабу ЗСУ, що встановлюють оперативне підпорядкування підрозділів ОЦВС військовому керівництву. Окрім того, матеріали справи містять документи, що підтверджують фінансування діяльності ОЦВС з державного бюджету.
Окремо позивач підкреслює важливість застосування принципу верховенства права та необхідності тлумачення закону на користь особи. Позивач наголошує, що прогалини в законодавстві не можуть бути підставою для обмеження його прав, а відсутність механізму реалізації не має позбавляти його встановленої виплати.
Позивач наполягає на необхідності судового підтвердження права позивача на отримання додаткової винагороди та зобов'язання відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату та просить суд врахувати всі доводи та письмові докази, які підтверджують його статус військовослужбовця, участь у бойових діях, а також практику судових рішень у аналогічних справах.
01.11.2024 через систему "Електронний Суд" відповідачем подано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких Украерорух заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи їх безпідставними, оскільки вони суперечать чинному законодавству України та судовій практиці, встановленій Верховним Судом. Відповідач наголошує, що питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ чи підприємств, було предметом розгляду Верховного Суду, який сформулював чітку правову позицію у відповідних зразкових справах.
Украерорух посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104, яка встановлює порядок виплат грошового забезпечення для військовослужбовців, відряджених до державних органів. Додаткові виплати, встановлені для військовослужбовців Збройних Сил України, не поширюються на осіб, відряджених до державних підприємств. Отже, правові підстави для нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Уряду від 28.02.2022 №168, позивачу відсутні.
Крім того, відповідач зазначає, що в судовій практиці вже наявне зразкове рішення Верховного Суду у справі №640/13029/22, в якому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що військовослужбовці, відряджені до державних установ та організацій, не мають права на отримання додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів №168. Верховний Суд вказав, що метою додаткової винагороди було стимулювання безпосередніх учасників бойових дій та тих, хто захищає територіальну цілісність України на лінії фронту. Таким чином, військовослужбовці, які були відряджені до державних підприємств, не можуть претендувати на ці виплати.
Украерорух також посилається на свою фінансову ситуацію, оскільки підприємство не є розпорядником бюджетних коштів і не отримує фінансування з державного бюджету. Його діяльність повністю залежить від доходів, отриманих від надання аеронавігаційних послуг. Внаслідок воєнного стану та припинення міжнародного авіасполучення основне джерело доходів підприємства фактично зникло, що унеможливлює виконання фінансових зобов'язань, не передбачених чинним законодавством.
З огляду на зазначене, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, такими, що суперечать чинному законодавству та судовій практиці. Враховуючи викладене, Украерорух просить суд прийняти до уваги його заперечення та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом.
Відповідно до наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 19.10.1999 №600 позивача відряджено в розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач або Украерорух) з Одеського регіонального центру управління повітряним рухом із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України.
Станом на момент звернення до суду позивач обіймав посаду заступника керівника польотів (оперативного чергового) Центру організації повітряного руху структурних підрозділів служби аеронавігаційного обслуговування Одеського регіонального структурного підрозділу Украероруху.
Зазначене підтверджується довідкою Одеського РСП Украерорух від 08.09.2022 №21.2-08-49 та листом Одеського РСП Украерорух від 08.12.2022 №21,1-02/243/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", відповідно до пункту 1 якої, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Позивач вважає, що він має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
28.07.2022 позивач звернувся з письмовим зверненням до відповідача з проханням виплатити йому заборгованість додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022.
Відповідач, своєю чергою, вважає, що такі виплати не передбачені вказаною постановою, оскільки до вказаної постанови відповідні зміни ще не внесені, та такі виплати не закладені в кошторис відповідача.
Згідно з листом-відповіддю Одеського регіонального структурного підрозділу Украероруху від 01.12.2022 №21.1-02/223/22 Украерорух відмовило у виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до статті 2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Пунктом 5 Положення №1153/2008 визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.
Згідно з пунктами 153, 155 Положення №1153/2008 військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міноборони письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту Міноборони здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міноборони.
За відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03.05.2017 №126/2017 (далі - Перелік №126/2017).
У розділі "Державне підприємство обслуговування повітряного руху України" Переліку №126/2017 передбачено для заміщення військовослужбовцями 3 посади, в Українському центрі планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху - 34 посади, у регіональних структурних підрозділах - 136 посад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281 затверджено Положення про об'єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України, а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про утворення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України таких структурних підрозділів, в тому числі регіональних структурних підрозділів на базі цього підприємства.
Згідно з пунктом 4 Постанови №1281 фінансування витрат на утримання системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Украерорух є державним унітарним підприємством, яке входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та включене до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого 04.03.2015 №83.
Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинне забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (частини 2 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Отже, в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" окремою нормою встановлено, що порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України спеціальним нормативним документом.
Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу тощо затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704).
За змістом пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України врегульовує порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, окремим нормативно-правовим актом.
Так, з метою впорядкування грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №104.
Згідно з абзацами 1 - 3 пункту 1 Постанови №104 військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців ЗСУ, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. Водночас грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.
Міністерство оборони України відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови №704 видало наказ від 07.06.2018 №260, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає:
- щомісячні основні види грошового забезпечення;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
- посадовий оклад;
- оклад за військовим званням;
- надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
- підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);
- премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;
- допомоги.
Отже, пунктом 2 Постанови №704, якою визначено порядок і розмір грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлено, що грошове забезпечення зазначених осіб складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що повністю збігається зі складовими грошового забезпечення військовослужбовців, визначеними в частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Натомість, нормою абзацу 2 пункту 1 Постанови №104 імперативно визначено, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, лише оклади за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугою років виплачуються у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, тоді як оклади за посадами та інші виплати виплачуються як для працівників цих державних органів, установ та організацій.
Системний аналіз наведеного нормативного регулювання підтверджує, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (далі - Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України; воєнний стан в країні триває по теперішній час).
Відповідно до пункту 4 Указу №64/2022 Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації (пункт 6 Указу №64/2022).
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, якою вирішено питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, зокрема установив виплату додаткової винагороди для військовослужбовців на період дії воєнного стану.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28.02.2022) на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 зазначеної постанови доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови, а пунктом 5 установлено, що вона набирає чинності з моменту опублікування (28.02.2022) та застосовується з 24.02.2022.
З урахуванням змін, які були внесені постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, абзацом першим пункту 1 Постанови №168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям ЗСУ, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абзац перший пункту 1 Постанови №168 у такій редакції набрав чинності з 19.07.2022 - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793).
Виплата такої додаткової винагороди проводиться на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій пункту 1 Постанови №168).
Здійснюючи системне тлумачення Постанови №168, суд враховує зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання указів Президента України від 24.04.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію".
Урахування преамбули при системному тлумаченні тексту Постанови №168 є неодмінним, оскільки зміст преамбули визначає основні засади тлумачення усього цього нормативно-правового акта. Преамбула вказує на умови та причини ухвалення цієї постанови та визначає мету її прийняття.
Одночасно, здійснюючи текстуальне тлумачення Постанови №168, суд дійшов переконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови №168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
Отже, пункт 1 Постанови №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови №104.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2024 (справа №640/13029/22) дійшла переконання, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 Постанови №168, так і системне тлумачення цієї постанови з урахуванням умов її прийняття, визначеними в преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям ЗСУ, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
Отже, зроблено висновок, що пункт 1 Постанови №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови №104.
Оскільки визначена пунктом 1 первинної редакції Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), тоді як абзацом 2 пункту 1 Постанови №104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то Велика Палата Верховного Суду у справі №640/13029/22 висловила переконання, що положення Постанови №168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.
З огляду на те, що у справі №640/13029/22 судами було встановлено, що позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ДКА (НЦУВКЗ) із залишенням на військовій службі та проходить військову службу безпосередньо в НЦУВКЗ, то Велика Палата Верховного Суду вважала необхідним застосовувати до спірних правовідносин положення саме Постанови №104. Оскільки додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачена, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.
Таким чином є помилковим твердження позивача про те, що з 24.02.2022 він мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою №168.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2024 у справі №420/16118/23.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.