15 травня 2025 року м. Київ № 640/14755/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2022 №2-ВС в частині призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення 24.02.2022 року позивача на посаду стрільця 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.06.2022 року №99-ВС в частині солдата ОСОБА_1 , стрільця-санітара 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.06.2022 №99-РС у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача було призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу, як військовозобов'язаного запасу, однак позивач в Збройних Силах України не служив, що на думку позивача порушує пункт 4 Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію». Таким чином, позивач, вважає дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 протиправними, оскільки він мав призиватись на військову службу, а у разі призову під час мобілізації підлягає четвертій хвилі мобілізації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
18.10.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.10.2023 справа розподілена судді Горобцовій Я. В.
У відзиві відповідач зазначає, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і на момент призову йому виповнилось 32 роки. Відповідно до статті 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилось 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку. Позивач же відноситься до першого розряду військовозобов'язаних, як такий, що перебуває у запасі та має військове звання рядового складу.
Щодо призову в четвертій хвилі, відповідач зазначає, що від 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Пунктом 4 Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 визначено проведення призову військовозобов'язаних, резервістів та інших здійснивши в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 виданого 29.11.2019 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається, що з урахуванням його відношення до військової служби йому було присвоєно посаду «Робітник підсобний», який може бути присвоєний будь якій ВОС.
30.07.2020 року позивача було знято з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 і взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Крім того, 23.02.2022 ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де пройшов навчання на посаду стрільця, після навчання відповідальною особою ТЦК та СП було видано повістку, якою зобов'язано його прибути 24.02.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військової служби.
24.02.2022 позивач з'явився в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом від 24.02.2022 №2-ВС ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні». Цим же наказом позивача призначено на посаду стрільця 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_10 та зараховано до списків особового складу.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII, в редакції на час виникнення спірних відносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно ч. 5 ст. 1 Закону №2232 від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
До видів військової служби, згідно з ч. 6 ст. 2 Закону № 2232, відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
Окрім того, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2024 №65/2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Суд враховує, що спірні правовідносини виникли в період дії в Україні воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.
Положеннями ст. 22 вказаного законодавчого акту визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів та визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до вимог Закону №2232, на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.
Частиною 5 ст. 22 Закону № 3543 передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Вказане узгоджується також з положеннями ч. 10 ст. 1 Закону №2322, відповідно до яких громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, в тому числі, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Нормами ч. 13 ст. 2 Закону №2232 передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд.
Крім Положення №1153, порядок проходження військової служби в Збройних Силах України регламентується Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170).
Також суд звертає увагу на те, що позивачем жодним чином не здійснювались спроби особисто подати рапорт, щодо його переведення до іншого місця.
Крім того, варто зазначити, що при видані Наказу №99-ВС позивач претензій не мав до ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що свідчить його рапорт від 14.06.2022 року.
Також, позивач зазначає про тимчасову непридатність до військової служби.
Однак з матеріалів справи, суд зазначає, що позивач за результатами медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 був визнаний тимчасово непридатним на 10 діб, а саме до 16 червня 2022 року, для подальшого його звернення у військовий лікувальний заклад для обстеження і лікування. Для отримання направлення до військового лікувального закладу позивач мав звернутись з рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інформації щодо відповідних дій у матеріалах справи не міститься.
Варто, зазначити, що тимчасова непридатність - 10 днів, не створює перешкод для переміщення військовослужбовця по службі.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Судом під час розгляду справи не установлено протиправних дій (бездіяльності) відповідача, що свідчить про необґрунтованість та не доведеність позовних вимог.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 90, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.