15 травня 2025 року Справа № 280/1814/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,
01 лютого 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якій позивач просить суд:
- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0478134-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478138-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478139-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478137-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478133-24120832 від 19.05.2021, № 0478135-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478136-2412-0832 від 19.05.2021.
В обґрунтування позовних вимог вказано, 21.06.2021 позивач отримала податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.05.2021 (ПНР): по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму І08-І0 грн № 0478134-2412 - 0832.; по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 5758-12 грн № 0478138-2412-0832.; по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 27 480-97 грн № 0478139-2412 - 0832; по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 408-01 грн № 0478137-2412 - 0832; по податку на нерухоме майно за 2020р. па загальну суму 690-941грн № 0478133-2412- 0832; по податку па нерухоме майно за 2020р. на загальну суму І96-56 грн № 0478135-2412- 0832; по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 2690-29 грн № 0478136-2412-0832. Ознайомившись з даними повідомленнями, нею встановлено порушення, а саме: позивач є власником будівель промисловості, які відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тому, 26.07.2021 позивач оскаржила повідомлення, шляхом подачі скарги до ДПС України. 20.12.2021 ДПС України у задоволенні скарги позивачу відмовило, а саме рішення позивачем отримано 06.01.2022. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач вважає їх протиправними та такими, що порушують її права. Вважаючи свої права порушеними, позивач звертається до суду із вказаним позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/1814/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
03 лютого 2022 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
21 лютого 2022 року за вх. № 12345 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви.
Ухвалою від 04 жовтня 2022 року, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву 28.09.2023 за вх. № 42950, за яким, позовні вимоги відповідачем не визнані в повному обсязі з посиланням на законність їх дій, вказавши, що за даними ІКС «Податковий блок» та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, громадянка ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є власником наступних об'єктів нерухомого майна: житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 41,1 м2. Частка власності - 1/1 від загальної площі об'єкту оподаткування; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 69,6 м2. Частка власності - 1/1 від загальної площі об'єкту оподаткування; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Загальна площа 132,80 м2. Частка власності - спільна, від загальної площі об'єкту оподаткування, а саме 54,45 м2 володіє ОСОБА_3 ; будинок за адресою: АДРЕСА_4 . Загальна площа 135,5 м2. Частка власності - 1/1 від загальної площі об'єкту оподаткування; квартира за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа 39,6 м2. Частка власності - спільна, від загальної площі об'єкту оподаткування, а саме 9,9 м2 володіє ОСОБА_4 . На підставі даної інформації, ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік: від 19.05.2021 № 0478137-2412-0832 на суму 408,01 грн, від 19.02.2021 № 0478133-2412-0832 на суму 690,94 грн, від 19.05.2021 № 0478134-2412-0832 на суму 108,10 грн., від 19.05.2021 № 0478135-2412-0832 на суму 196,56 грн, від 19.05.2021 № 0478136-2412-0832 на суму 2 690,29 грн. Вказані повідомлення прийняті у відповідності з нормами ПК, розрахунки податку проведені відповідно до норм чинного законодавства. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, просить суд, у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
24.10.2023 за вх. № 47038 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення воєнного стану.
31.10.2023 ухвалою суду провадження в адміністративній справі № 280/1814/22 зупинено до закінчення військового стану в Україні.
Ухвалою суду від 20.06.2024 поновлено провадження в адміністративній справі № 280/1814/22 з 02.08.2024. Провадження у справі продовжено зі стадії, на якій воно було зупинено.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 виданого Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області від 10.07.1999 року та копією картки платника податків від 13.07.2004, що містяться в матеріалах справи.
21.06.2021 ОСОБА_3 отримала податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.05.2021 (ПНР): по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 108,10 грн № 0478134-2412- 0832; по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 5 758,12 грн № 0478138-2412-0832; по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 27 480,97 грн № 0478139-2412-0832; по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 408,01 грн № 0478137-2412- 0832; по податку на нерухоме майно за 2020р. па загальну суму 690,94 грн № 0478133-2412-0832; по податку па нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 196,56 грн № 0478135-2412-0832; по податку на нерухоме майно за 2020р. на загальну суму 2 690,29 грн № 0478136-2412-0832, що підтверджується наявністю в матеріалах справи їх копій.
Отримані податкові повідомлення 26.07.2021 ОСОБА_3 оскаржила до ДПС України, обґрунтовуючи свою незгоду з тим, що позивач є власником будівель промисловості, які відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Копія скарги додана до матеріалів справи.
20.12.2021 ДПС України розглянута скарга ОСОБА_3 , та за результатами розгляду прийняте рішення, яким «… керуючись ст.4 ПК України Державна Податкова служба України залишила без змін ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.05.2021: № 0478133-2412-0832; № 0478134-2412-0832; № 0478135-2412-0832; № 0478136-2412-0832; № 04781372412-0832; № 0478138-2412-0832; № 0478139-2412-0832, а скаргу фізичної особи -платника податків ОСОБА_5 - без задоволення...» Копія рішення, міститься в матеріалах справи.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Таким чином, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПК України).
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема: будівлі промисловості.
Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" внесені зміни до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ відповідно до яких не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 1-2-5) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор), що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. При цьому, для отримання висновку щодо класифікації приналежних їй об'єктів нерухомості доцільно звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
У разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2018 № 806/2461/17.
Верховний суд України у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів касаційного адміністративного суду постановою від 17.02.2020 (справа № 820/3556/17) вирішено частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 15.05.2018 № 806/2461/17 та встановлено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливо у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Таким чином, за умови, що об'єкт нерухомості який належить, зокрема, фізичній особі, використовується у господарській діяльності такої особи (з урахуванням виду діяльності по КВЕД), за функціональним призначенням щодо промислового виробництва, є підставою для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Судом за матеріалами справи, письмовими доказами, що не заперечується позивачем, встановив, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа- підприємець, засновником та керівником ФГ «САРМАТ» з 24.11.2010. За видами діяльності ФГ «САРМАТ»:
01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур (основний);
01.12.0 Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування розсадників;
01.23.0 Розведення свиней;
51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;
55.30.2 діяльність кафе.
Отже, позивач з урахуванням видів діяльності по КВЕД не здійснює діяльність з промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), тому нежитлові будівлі, що належать йому на праві власності, є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відсутні підстави для застосування вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України при нарахуванні податку на зазначені нежитлові будівлі.
Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пільги із сплати податку визначено пунктом 266.4 статті 266 ПК України.
Згідно з підпунктом «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного/перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктами «в», «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: в)за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку. г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Судом встановлено, що відповідачем проведено розрахунок податку на нерухоме майно позивача за 2020 рік та винесено ППР № 0478133-2412-0832 на суму податку 690,94 грн, нарахованого на житловий будинок, Із адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 69,60 кв. м; № 0478134-2412-0832 на суму податку 108,10 грн, нарахованого на житловий будинок, адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 132,80 кв. м, частка власності 41/100; № 0478135-2412-0832 на суму податку 196,56 грн, нарахованого на квартиру, за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 39,60 кв. м, частка власності 1/4 ; № 0478136-2412-0832 на суму податку 2 690,29 грн, нарахованого на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_4 , загальною діощею 135,50 кв. м; № 0478137-2412-0832 на суму податку 408,01 грн, нарахованого на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,10 кв. м; № 0478138-2412-0832 на суму податку 5 758,12 грн, нарахованого на комплекс будівель (А-1, Б-1) за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 266,0 кв. м (68,4 кв. м; 197,6 кв. м); № 0478139-2412-0832 на суму податку 27 480,97 грн, нарахованого на комплекс будівель (А-1, В-1) за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 1 269,50 кв. м (1 233,9 кв..м; 35,6 кв. м).
Крім того, на вищевказане майно, позивачем надані підтверджуючі документи: свідоцтво про право на спадщину за законом та витяг з державну реєстрацію прав на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ; свідоцтво про право на спадщину за законом та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 41/100 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ; свідоцтво про право на спадщину за законом та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 41/100 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , що підтверджують той факт що позивач є власником майна, а отже, відповідач діяв в нормах чинного законодавства, без їх порушень.
Суд при рішенні даного спору приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що нарахування податку проведено у відповідності з Рішенням Новснської селищної ради, Мелітопольського району, Запорізької області від 26 червня 2019 року № 04 про встановлення ставок та пільг на території Новснської сільської ради у 2020 році ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного 2020 року (4 723 грн), що складає 23,615 грн, за 1 м2 за 2020рік по об'єктах оподаткування. Рішенням Ссменівської селищної ради, Мелітопольського району, Запорізької області від 27.06.2019 № 3-59/19 затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та становить 0,10% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного 2020 року (4 723грн), що складає 4,72 грн, за 1 м2. Рішенням Мелітопольської міської Ради Запорізької області від 30.05.2019 № 6/3 затверджено ставки податку па нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та становить 1,0% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом па 01 січня звітного 2020 року (4723грн.), що складає 47,23 гри, за 1 м2.
З урахуванням абзацу 3 літери «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу визначено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується, а саме для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 м2.
Отже за сумою житлової нерухомості у позивача наявні: 1) 41,10 м2 (житловий будинок: АДРЕСА_1 ) + 69,6 м2 (житловий будинок АДРЕСА_2 ) + 54,45 м2 (частина житлового будинку: АДРЕСА_3 , загальна площа 132,80 м2, безпосередньо ОСОБА_3 належить 54,45 м2) + 9,90м2 (частина квартири АДРЕСА_5 , загальна площа 39,6 м2, частка власності - спільна, від загальної площі об'єкту оподаткування, а саме 9,9 м2 володіє ОСОБА_3 ) + 135,5 (житловий будинок: АДРЕСА_4 ) = 310,55 м2 (загальна сума квадратних метрів всієї житлової нерухомості). Тобто згідно житлової нерухомості у позивача на праві власності перебуває 310,55 м2, які підпадають під пільгу у відповідності до 3 літери «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України 180м.2, тобто 310,55м2 - 180 м2 = 130,55 м2 на які нараховується податок.
Позивачем не доведено факту нечинності податкових рішень ГУ ПДС у Запорізькій області, тому з таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо визнання нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0478134-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478138-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478139-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478137-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478133-24120832 від 19.05.2021, № 0478135-2412-0832 від 19.05.2021, № 0478136-2412-0832 від 19.05.2021 не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 15 травня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький