22 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3380/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник відповідача - Зотов Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремий батальйон НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ про визнання протиправними та скасування акту, наказу і зобов'язання вчинити певні дії, -
13.05.2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 окремий батальйон НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії, а саме:
Визнати протиправними та скасувати: Акт проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 форми НВ-2, наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " від 28 вересня 2023 року №492.
Зобов'язати Відповідача скласти акт про нещасний випадок, що трапився з Відповідачем 19.08.2023р., про отримання ОСОБА_1 травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Зобов'язати Відповідача за результатами проведення розслідування нещасного випадку, що трапився з Позивачем 19.08.2023 року, скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.08.2023 року під час служби отримав травму, про що повідомив відповідача рапортом від 09.09.2023 року після повернення з лікарні. Вказує на те, що відповідно п.17 розділу ІІ Інструкції після закінчення службового розслідування та затвердження його результатів командиром військової частини, потерпілому та членам його сім'ї мала бути надіслана/вручена копія акту розслідування, встановленої форми. Однак не отримавши такого документу звернувся до суду, в результаті чого звернувся до суду. Зазначає, що після розгляду справи отримав лист, в якому була копія акту форми НВ-2 від 28.09.2023 року та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №492. Позивач вважає, що індивідуальні акти Відповідача, зокрема, "акт проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 , затвердженого 28.09.2023 року та наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " №492 від 28 вересня 2023 року протиправними, тобто такими, що порушують права та законні інтереси Позивача в сфері соціального захисту з боку держави, а тому мають бути скасовані.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П. від 20.05.2024 року у відкритті провадження за даною позовною заявою відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 року Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року у справі №260/3380/24 скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П. від 03.02.2025 року задоволено заяву судді Микуляка П.П. про самовідвід, а справу №260/3380/24 передано до відділу документального забезпечення для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 року головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №260/3380/24 визначено суддю Гебеш С.А.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
18.02.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається. що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема вказує на те, що твердження про протиправність спірного акту та наказу є необґрунтованими, оскільки вказані документи не містять ознак службового підроблення. Вони були складені відповідно о встановлених процедур , а їхній зміст базується на фактичних даних. Щодо пункту 4.4. акта, посилання позивача на нібито невідповідність інформації щодо військовослужбовця ОСОБА_2 є хибним, оскільки особа з такими анкетними даними у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 не числилась. Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини. Оскільки комісією не було встановлено факту настання нещасного випадку з молодшим сержантом ОСОБА_1 , даний нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не складається акт за формою НВ-3. Таким чином, відповідач вважає, що акт проведення спеціального розслідування від 28.09.2023 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023 № 492, були складені у відповідності до вимог чинного законодавства, а їх висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив суду у судовому засіданні, відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши позивача та представника відповідача, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 09.09.2023 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про факт настання нещасного випадку, який стався з ним 19.08.2023 року під час виконання обов'язків військової служби, а саме під час під час вантажно-розвантажувальних робіт та перевезення боєкомплекту і зброї на військовому транспорті з н.п. Шестаково до н.п.
Стариця, облаштуванням нової кімнати зберігання зброї та часткового повернення зброї та боєприпасів на склад РАО в н.п. Кутузівка. Дану заяву просив вважати підставою для проведення розслідування нещасного випадку, що не заперечується відповідачем.
Позивач вказує на те, що отримав лист, після розгляду справи №260/104/24, в якому отримав копію акту форми НВ-2 від 28.09.2023 року та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №492 від тієї ж дати.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023 року за №492 спеціальне службове розслідування за фактом травмування техніка 1 стрілецької роти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 вважається завершеним. Вказаним наказом хронічне дегенеративне захворювання хребта, отримане військовослужбовцем ОСОБА_1 вважається таким, що не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби та таким, що не є наслідком обмеженої в часі події або раптового впливу, нещасним випадком (а.с. 16-17).
Із акту проведення спеціального розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 таким обставини, що могли привести до нещасного випадку відсутні. Вказано, що хронічне дегенеративне захворювання хребта ОСОБА_1 , з яким він був направлений на планове лікування, не є наслідком обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактору чи середовища. Оскільки комісією не було встановлено факту настання нещасного висновку з молодшим сержантом ОСОБА_1 даний нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не складається акт за формою НВ-3 (а.с. 11-13).
Позивач вказує на протиправність вказаних індивідуальних актів, так як недотримано порядок їх складання та оформлення, а також висновки, які в них містяться, не відповідають фактичним обставинам справи.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд керується наступним.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частинами 2-4 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»« від 17.03.2014 № 1126-VII, затверджено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» передбачає, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/22, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на всій території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан. Таким чином, з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє воєнний стан.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до абзацу 6 статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів (стаття 58 Статуту).
Відповідно до статті 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.
Статтями 26 та 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Приписами пункту 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Пунктом 1 Розділу V Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування за фактом отримання під час виконання обов'язків військової служби травми, суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 10 пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, та з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України, наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція №332).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
У пункті 8 розділу ІІ Інструкції №332 Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Як вже встановлено судом, згідно поданого позивачем рапорту від 09.09.2023 року нещасний випадок з ним стався під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт під час переміщення зброї та боєприпасів 19.08.2023 року.
В період з 28.08.20223 року по 09.09.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного хворого №10283 від 09.09.2023 року (а.с. 9).
Із наданих відповідачем доказів, судом встановлено, що 12.09.2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 за №478 призначено спеціальне службове розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 (а.с. 163-164).
28.09.2023 року відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №492 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " спеціальне службове розслідування за фактом травмування техніка 1 стрілецької роти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 вважається завершеним.
Аналізуючи наведені норми Інструкції №332 та надані учасниками справи доказами, судом встановлено, що розслідування нещасного випадку проводилося в порушення п. 8 ІІ Розділу інструкції, оскільки було завершено більше ніж п'ять робочих днів.
Разом з тим, Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
- обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;
- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.
Пунктом 18 розділу ІІ Інструкції №332 передбачено, що за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:
- дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;
- військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;
- вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;
- коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);
- перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;
- порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;
- заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).
Отже, аналізуючи наведені норми, суд вказує на те, що до акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
Досліджуючи докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено, що письмові пояснення потерпілого, в даному випадку позивача, комісією не відбиралися і відповідно такі не додані до матеріалів службового розслідування.
З наведеного вище судом резюмується, що відповідачем розслідування нещасного випадку проведено не повно та без з'ясування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
Підсумовуючи вище наведене суд вважає, що спірний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " за №492 від 28.09.2023 року слід визнати протиправним та скасувати, оскільки такий не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Разом з тим, щодо вимог позивача зобов'язального характеру по складення акту про нещасний випадок, що трапився з Відповідачем 19.08.2023р., про отримання ОСОБА_1 травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби та видачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, то суд вказує на те, що саме відповідач наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
У той же час, при проведенні службового розслідування відповідач зобов'язаний врахувати висновки суду у даній справі.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому судом ураховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, з метою належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно призначити і провести розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 09.09.2023 року, зареєстрованим за № 3610 від 09.09.2023 року, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_5 окремого батальйону НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування акту, наказу і зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення спеціального службового розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 " за №492 від 28.09.2023 року.
Зобов'язати НОМЕР_2 окремий батальйон НОМЕР_3 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) повторно призначити і провести розслідування за рапортом ОСОБА_1 від 09.09.2023 року, зареєстрованим за № 3610 від 09.09.2023 року, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст виготовлено та підписано 14.05.2025 року після виходу судді із відпустки.
СуддяС.А. Гебеш