14 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/4631/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши заяву про збільшення позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні в період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та доплатити за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови № 704 в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08 травня 2025 року до суду надійшов поданий представником позивача адміністративний позов із збільшеними позовними вимогами щодо перерахунку та виплати спірного грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 03 січня 2025 року включно.
Разом з позовом зі збільшеними вимогами представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення, у якій представник просить поновити процесуальний строк подання заяви про збільшення позовних вимог у цій справі. Обґрунтовуючи поважність причин для поновлення цього строку представник позивача зазначає те, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704" (надалі - Постанова № 481), внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, згідно з якими розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. Оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481, представник позивача наполягає на обізнаності позивача про порушення свого права на належне грошове забезпечення саме з 15 квітня 2025 року, - з дати, з якої набуло чинності, як зазначає представник, вказане судове рішення.
Також покликається на введення в Україні воєнного стану, а відтак, на переконання представника, суворе застосування процесуальних строків звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття до розгляду заявлених збільшених позовних вимог суд виходить із такого.
Частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 262 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, позивач, враховуючи особливості розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки провадження у цій справі відкрите 12 березня 2025 року, позивач міг звернутися із заявою про збільшення позовних вимог щонайпізніше 11 квітня 2025 року. Проте таку заяву подано 29 квітня 2025 року (здано на пошту), чим пропущено строк для її подання, встановлений процесуальним законом.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, з набранням законної сили яким представник пов'язує обізнаність позивача щодо порушення права на грошове забезпечення, суд, насамперед, звертає увагу представника, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року.
Разом з тим, висновки суду в адміністративній справі № 320/29450/24 не впливають на визначення моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у зв'язку з неналежним розрахунком грошового забезпечення, яке за змістом заявленого позову полягає у нарахуванні виплат виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року законом про Державний бюджет, позаяк процесуальний строк звернення до суду безе початок саме від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Суд зауважує, що зміна законодавчого регулювання спірних правовідносин, зокрема втрата чинності нормативно-правового актом, може впливати, що вирішується судом по суті спору, на правову кваліфікацію спірних відносин та результат вирішення спору по суті заявлених вимог, проте не є об'єктивною обставиною, з якою процесуальний закон пов'язує поважність причини пропуску встановленого процесуального строку звернення до суду з позовом.
В цьому аспекті суд не оминає того, що згідно з усталеною позицією Верховного Суду, оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Повертаючись до питання строку звернення із заявою про збільшення позовних вимог у цій справі суд зауважує, що жодних доводів, підтверджених належними доказами, щодо об'єктивних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та фактично унеможливили своєчасне звернення до суду у визначений законом строк із заявою про збільшення позовних вимог у цій справі, представником позивача не наведено, а судом не встановено.
На переконання суду, суб'єктивне/власне розуміння правових наслідків акта, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не можуть вважатися об'єктивною причиною, яка перешкоджає захищати свої права у строки, встановлені процесуальним законом. Помилкове уявлення про відсутність порушення прав протягом тривалого періоду не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності.
Що ж до посилань на введення на території України воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, слід зауважити на тому, що саме по собі посилання на введення воєнного стану не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку, така обставина може бути врахована судом, якщо вона знаходиться в прямому причинному зв'язку з пропуском процесуального строку (подібні висновки у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, пункт 47).
Натомість представником позивача не обґрунтовано та не доведено наявності такого причинного зв'язку.
Відхиляючи довід представника позивача про суворе, як він вважає, застосування процесуальних строків, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", ЄСПЛ дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" (Заява № 23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті до розгляду судом заяви представника позивача про збільшення заявлених позовних вимог у цій справі.
Керуючись статтями 47, 248, 250, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Відмовити у прийнятті до розгляду судом заяви представника ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у справі № 240/4631/25.
Копію ухвали невідкладно направити сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько