(про прийняття звіту про виконання судового рішення)
15 травня 2025 року м. Житомир Справа № 240/28241/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши звіт Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , про встановлння судового контролю,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 по справі №240/28241/21 (далі - Рішення №240/28241/21), яке набрало чинності 05.05.2022, зобов'язано Головне управління провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 10.03.2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
До суду, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 29.01.2025 зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 3-х місяців з дня отримання копії ухвали.
Відповідач надіслав до суду звіт про виконання судового рішення . У поданому звіті відповідач вказав, що розмір Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 становив 6000 грн., на 01.12.2021 - 6500 грн., відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.10.2022-6700 грн. З 01.01.2024 відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 грн. За результатами проведеного перерахунку на виконання рішення суду доплата складає 204493,10 грн. Враховуючи вищевказане, Головним управлінням в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення. Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням може бути проведена лише за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України в порядку черговості набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.382-2 КАСУ суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
У зв"язку з клопотанням представника позивача, розгляд звіту призначено в судове засідання та визнано явку представника позивача обов"язковою.
Сторони в судове засідання не з"явились, повідомлені про розгляд заяви належним чином.
Позивач та представник відповідача надіслали заяви про розгляд звіту без їх участі. Позивач заперечив проти прийняття звіту.
Враховуючи вказані положення, суд вважає за можливе розглянути звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення у порядку письмового провадження.
Перевіривши обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу звіту про виконання судового рішення, дослідивши докази, подані до такого звіту, а також матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-другої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами першою-другою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом ч. 1-2 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Згідно розпоряджень про перерахунок пенсії на виконання рішення №240/28241/21 Головним управлінням проведено нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, і його розмір з 10.03.2021 -12000,00 грн.(6000,00 грн.х2), з 01.12.2021 - 13000,00 грн. (6500,00 грн.х2), з 01.10.2022 - 13400,00 грн. (6700,00 грн. х2), з 01.01.2024 - 3200,00 грн. (1600,00 грн.х2).
В результаті перерахунку розмір пенсії становив :
- з 10.03.2021 - 13416,06 грн., в тому числі 12000,00грн.- підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення ;
- з 01.12.2021 - 14537,52 грн., в тому числі 13000,00грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення ;
- з 01.10.2022 - 15005,98 грн., в тому числі 13400,00грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення ;
- з 01.01.2023 - 15054,56 грн., в тому числі 13400,00грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення ;
- з 01.01.2024 - 4854,56 грн., в тому числі 3200,00грн.- підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення .
З 01.01.2025 підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення встановлено у розмірі 2361 грн.
За результатами проведеного перерахунку з урахуванням вже виплаченої суми пенсії доплата за період з 10.03.2021 по 31.01.2024 становить 204493,10 грн.
Щодо виплати позивачу доплати до пенсії з 01.01.2024 у розмірі 3200 грн.
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 240/28481/23 висновував таке:
- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;
- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;
- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;
- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Отже, підвищення до пенсії, встановлене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Надалі 01 січня 2024 року набрав чинності Закон України від 09.11.2023 №3460-ІХ Про Державний бюджет України на 2024 рік (далі - Закон №3460-ІХ), статтею 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Отже, з 01 січня 2024 року змінилося правове регулювання спірних правовідносин у зв'язку із набранням чинності Законом №3460-ІХ, стаття 8 якого підлягає застосуванню під час виконання рішення суду.
Оскільки рішенням суду у цій справі встановлено доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, то у даному випадку застосовуються обмеження, встановлені ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Тож, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно з 01.01.2024 приведено пенсійну виплату позивача у відповідність на виконання вимог наведеного закону та здійснено доплату, передбачену ст. 39 Закону №796 у розмірі 3200 грн.
Щодо виплати підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2025 у розмірі 2361 грн..
Як вказує відповідач у звіті та вбачається з наданих суду доказів, з 01.01.2025 виплата позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру на виконання Закону №4059 та Постанови №1524 встановлена у розмірі 2361 грн.
Як зазначалося вище, підвищення до пенсії, встановлене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Суд зауважує, що 19.11.2024 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (далі, - Закон №4059-IX), статтею 45 якого установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється (частина 2 статті 45 Закону України № 4059-IX).
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Кабінетом Міністрів України 27 грудня 2024 року прийнято постанову № 1524 "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" (далі Постанова №1524).
Пунктом 1 цієї Постанови установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України №4059-ІХ, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
- особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Пункт 15 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня 2 соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виключено.
Тобто, відповідач був зобов'язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до моменту настання таких обставин: (1) зміна правого статусу позивача; (2) зміна законодавства.
У розглядуваному випадку має місце настання такої обставини, як "зміна законодавства", яке регулює питання "встановлення", "продовження" чи "припинення" доплати.
Відповідно, з 01 січня 2025 року змінилося правове регулювання спірного питання, яке передбачає встановлення, зокрема, безперервного проживання пенсіонерів у зоні гарантованого добровільного відселення після 01 січня 1993 року.
Оскільки за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром, встановлено дату реєстрації за місцем проживання в у с.Гладковичі, Коростенського району, яке відносить до зони гарантованого добровільного відселення з 03.01.1983 по даний час, тому із 01 січня 2025 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено у розмірі 2361 грн.
Таким чином, із 01 січня 2025 року виплату пенсії позивачу відповідачем проведено з урахуванням статті 45 Закону України №4059-IX та Постанови №1524, які не були враховані судом під час ухваленні рішення по суті спору.
За загальним правилом, встановленим статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" (CASE OF AIREY v. IRELAND, заява № 6289/73) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (п.26 рішення). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 2004 року у справі "К'яртан Асмундсон проти Ірландії" (CASE OF KJARTAN ASMUNDSSON v. ICELAND, заява № 60669/00) (п.42 рішення).
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян, фінансовим (економічним) станом держави та гарантуванням права кожного на достатній життєвий рівень.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що держави мають широку свободу розсуду, особливо при створенні та регулюванні відповідних національних систем соціального забезпечення (рішення від 13 грудня 2016 року у справі "Белане Надь проти Угорщини" (CASE OF BELANE NAGY v. HUNGARY, заява № 53080/13), пункт 113 рішення), та "Маркович та інші проти Угорщини" (Заява № 77575/11 Laszlo MARKOVICS against Hungary) пункти 35, 37 рішення.
Поле розсуду, яке надається законодавчому органу при здійсненні політики щодо пенсій або соціальних виплат, має бути широким, оскільки вони стосуються економічних і соціальних питань ("Валков та інші проти Болгарії" (CASE OF VALKOV AND OTHERS v. BULGARIA, заяви №№ 2033/04, 19125/04, 19475/04, 19490/04, 19495/04, 19497/04, 24729/04, 171/05, 2041/05) пункт 91 рішення); а стаття 1 Протоколу № 1 у жоден спосіб не перешкоджає вносити нормативні зміни щодо розміру чи умов надання допомоги у будь-який момент (пункт 24 рішення від 10 квітня 2012 року за заявою "Річардсон проти Сполученого Королівства" (Susan V. RICHARDSON against the United Kingdom, заява №26252/08).
Крім того, у ряді справ Європейський суд з прав людини визнав можливість зменшення розміру виплат соціального забезпечення (пункт 51 рішення від 7 червня 2007 року у справі "Кузнєцова проти Росії" (CASE OF KUZNETSOVA v. RUSSIA, заява № 67579/01)); пункт 45 згаданого вище рішення у справі К'яртана Асмундсона; пункт 67 рішення від 08 грудня 2009 року у справі "Віцорек проти Польщі", (CASE OF WIECZOREK v. POLAND, заява № 18176/05)).
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Порядок нарахування та виплати пенсій може бути змінений державою шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зокрема, через фінансову (економічну) неможливість виплати пенсій.
Такі заходи також можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджений воєнний стан. Держава зазнає значних фінансових витрат пов'язаних з обороною України, захистом її суверенітету та територіальної цілісності, що у відповідності до положень статті 64 у взаємозв'язку зі статтею 17 Конституції України є підставою для тимчасового обмеження соціальних виплат.
Оскільки стаття 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" тимчасово обмежує доплату до пенсії на період дії воєнного стану у 2025 році, то Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно привело виплати на 2025 рік у відповідність із законом.
Слід також зазначити, що матеріалами справи підтверджується позивачу не виплачена заборгованість в сумі 204493,10грн.
Разом з тим, частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пп. "а" п. 9).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (далі -Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства лід час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.
З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду", є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З огляду на наведене, саме Мінсоцполітики України, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що відповідачем ведеться облік рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень визначається датою набрання його законної сили.
Рішення суду у даній справі обліковується в Реєстрі судових рішень.
Для вжиття всіх можливих заходів та виконання в повному обсязі рішення, Головним управлінням направлено до Пенсійного фонду України лист від 04.02.2025 про виділення додаткового фінансування, на який надано відповідь 05.03.2025.
Неодноразово Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18 та у справі № 560/523/19 за адміністративним провадженням №K/9901/7195/20 від 23 квітня 2020 року та у справі № 420/70/19 від 07.11.2019 року.
Таким чином, рішення суду у даній справі в частині виплати заборгованості в повному обсязі буде виконане після виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а матеріалами справи підтверджено, що Головне управління не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах повноважень.
Так чином, суд вважає, що рішення суду виконано відповідачем в межах наданих повноважень та у встановлений спосіб, тому звіт підлягає прийняттю.
Керуючись статтями 243, 248, 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/28241/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , про зобов"язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя О.В. Капинос