Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2025 року Справа№640/6771/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2022 року ОСОБА_2 через свого представника (адвоката) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10 лютого 2022 року № 73 о/с про припинення державної служби та звільнення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності) з 10 лютого 2022 року його, державного службовця 8 рангу;
- поновити її на посаді головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення публічних заходів управління протокольних заходів Міністра Департаменту організаційно-апаратної роботи Міністерства внутрішніх справ з 11 березня 2022 року;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на її користь середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2021 року по дату винесення судом відповідного судового рішення.
Позов обґрунтовував тим, що звільнення з посади є протиправним та таким, що проведено з порушеннями вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» оскільки: одночасно з попередженням про звільнення (23 грудня 2021 року) суб'єкт призначення або керівник державної служби не запропонував йому іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а також звільнив його попри згоду на переведення на іншу посаду.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 грудня 2021 року № 966 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС» посаду позивача скорочено.
23 грудня 2021 року позивача попереджено про наступне звільнення у зв'язку з організаційно-штатними змінами та ознайомлено з переліком вакантних посад в Міністерстві внутрішніх справ України станом на 23 грудня 2021 року.
В період з 20 січня 2022 року по 28 січня 2022 року включно та з 31 січня 2022 року по 09 лютого 2022 року включно позивач був тимчасово непрацездатним.
10 лютого 2022 року позивачу повторно запропоновано перелік вакантних посад в Міністерстві внутрішніх справ України станом на зазначену дату.
Того ж дня, з огляду на відсутність будь-яких заяв від позивача, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 лютого 2022 року № 73 о/с позивача звільнено згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» з 10 лютого 2022 року (тобто через 1 місяць та 17 днів з дати попередження про наступне звільнення).
Того ж дня його персонально ознайомлено із зазначеним наказом, та ним отримано трудову книжку.
Щодо заяв позивача від 10 лютого 2022 року про призначення на одну із вакантних станом на 10 лютого 2022 року посад в Міністерстві внутрішніх справ України, то їх вирішення відповідачем було неможливим через їх подачу 10 лютого 2022 року за 3 хв. до закінчення робочого часу (о 17 год. 57 хв.) та після закінчення робочого часу (о 18 год. 23 хв.), і надходження до відповідача на наступний день.
Докази наявності об'єктивних підстав не подання такої заяви у розумні строки - в період з 23 грудня 2021 року до 10 лютого 2022 року, тобто до прийняття відповідачем оскарженого наказу, ознайомлення з ним позивача, та отриманням ним трудової книжки, - позивачем не подані.
Вважав, що процедура звільнення позивача дотримана.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі; вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-IX дану справу з Окружного адміністративного суду міста Києва передано до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом; прийнято до провадження вказану адміністративну справу; вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав письмові пояснення, в яких додатково зазначав, що відповідно до Правил внутрішнього розпорядку в апараті Міністерства внутрішніх справ України, що затверджені на конференції державних службовців 29 серпня 2017 року (які діяли на час виникнення спірних правовідносин), для працівників апарату МВС діяв такий розпорядок дня: початок робочого дня о 09 год. 00 хв., закінчення робочого дня з понеділка по четвер о 18 год. 00 хв., а у п'ятницю о 16 год 45 хв.
При розгляді заяв з кадрових питань враховуються положення ч. 4 ст. 56 Закону України «Про державну службу», згідно з якими забороняється залучати до роботи державних службовців понад установлену тривалість робочого дня.
Відповідно до витягу із Системи електронного документообігу апарату Міністерства внутрішніх справ України та листів Департаменту документообігу та контролю від 16 червня 2022 року (вих. № 17857/09), Департаменту персоналу від 27 березня 2022 року (вих. № 8309/23 2022), 10 лютого 2022 року за вх. № 12141 о 17 год. 57 хв. (тобто, за 3 хв. до закінчення робочого часу) було зареєстровано звернення ОСОБА_1 від 10 лютого 2022 року.
При цьому процедура звільнення Позивача була закінчена з проведенням остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства, що підтверджується зокрема, витягом із журналу обліку наказів, зі змісту якого вбачається, що наказ від 10 лютого 2022 року № 73о/с щодо звільнення позивача із державної служби було зареєстровано в кінці цього робочого дня.
Вважав, що подаючи заяву про призначення на посаду 10 лютого 2022 року за вх. № 12141 о 17 год. 57 хв. (за 3 хв. до закінчення робочого часу) позивач явно не розраховував на прийняття роботодавцем позитивного рішення та штучно створив умови для подальшого пред'явлення позовних вимог до роботодавця (МВС України).
Вважав, що позивач знаючи про розпорядок дня для працівників апарату МВС, розуміючи, що його заява від 10 лютого 2022 року в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 4, ст. 56 Закону України «Про державну службу» не може бути розглянута за 3 хв. до закінчення робочого дня, свідомо подав заяву з метою подальшого судового розгляду та можливого стягнення коштів за період вимушеного прогулу.
Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Також відповідач подав клопотання, к якому, посилаючись пропуск строку звернення до суду з позовом, просив залишити позовну заяву без розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26 січня 2021 року працював на посаді головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення публічних заходів управління протокольних заходів міністра Департаменту організаційно-апаратної роботи Міністерства внутрішніх справ, яка належить до посад державної служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 грудня 2021 року № 966 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС» затверджено Перелік змін у штаті МВС, якими таку посаду, яку займав позивач, не передбачено (фактично, посаду позивача скорочено).
23 грудня 2021 року позивача попереджено про наступне звільнення з 24 січня 2022 року у зв'язку з організаційно-штатними змінами та ознайомлено з переліком вакантних посад в Міністерстві внутрішніх справ України станом на 23 грудня 2021 року.
Вказані обставини підтверджуються документом «Попередження про наступне вивільнення та ознайомлення з вакантними посадами» (додатком до якого зазначений Перелік вакантних посад станом на 23 грудня 2021 року), на якому 23 грудня 2021 року проставлений особистий підпис позивача про ознайомлення та підпис посадової особи, яка оголосила позивачу це попередження, - державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України Юрія Лубковича.
Волевиявлення щодо погодження позивача із запропонованими посадами не відбулося.
24 грудня 2021 року зміст наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20 грудня 2021 року № 966 та організаційно-штатні зміни в апараті МВС доведені до відому Первинної профспілкової організації апарату Міністерства внутрішніх справ України (лист Департаменту забезпечення діяльності апарату Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2021 року № 59081/09-2021).
18 січня 2022 року до Первинної профспілкової організації апарату Міністерства внутрішніх справ України направлено лист-погодження зі списком працівників та державних службовців, які підлягають звільненню у зв'язку з організаційно-штатними змінами в апараті МВС, до якого внесено позивача (лист Департаменту забезпечення діяльності апарату Міністерства внутрішніх справ України від 18 січня 2022 року № 1869/09-2022).
В період з 20 січня 2022 року по 28 січня 2022 року включно та з 31 січня 2022 року по 09 лютого 2022 року включно позивач був тимчасово непрацездатним.
10 лютого 2022 року (день виходу позивача після закінчення тимчасової непрацездатності) позивачу повторно запропоновано перелік вакантних посад в Міністерстві внутрішніх справ України (станом на зазначену дату).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 лютого 2022 року № 73 о/с (за підписом державного секретаря Міністерства), який того ж дня погоджений з Первинною профспілковою організацією апарату Міністерства внутрішніх справ України, припинено державну службу та звільнено, зокрема позивача згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності) з 10 лютого 2022 року.
На підставі наказу внесені відповідні записи до трудової книжки позивача.
10 лютого 2022 року позивача ознайомлено з вказаним наказом; ним отримано копію витягу із зазначеного наказу щодо себе, трудову книжку та обхідний листок (підтверджується відповідною розпискою позивача).
Судом також встановлено, що 10 лютого 2022 року позивачем підписано три заяви від 10 лютого 2022 року на ім'я державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України, в яких він, посилаючись на ознайомлення того дня з вакантними посадами в Міністерстві внутрішніх справ України, зазначив, що погоджується на іншу роботу та просить призначити на відповідну посаду (в кожній заяві зазначалася різна посада) з 10 лютого 2022 року.
Одну заяву від 10 лютого 2022 року позивач направив засобами поштового зв'язку - через ТОВ «Нова пошта» приватній особі ОСОБА_3 , а не суб'єкту призначення (державному секретарю МВС - Лубковичу Ю.О.) (трекінг ТОВ «Нова пошта» № 59000792888750, експрес-накладна № 59000792888750, в якій зазначений одержувач - «приватна особа ОСОБА_3 », плановий час доставки - 11 лютого 2022 року до 18 год.) 10 лютого 2022 року об 11 год. 32 хв.
Ця заява отримана відповідачем 11 лютого 2022 року о 16 год. 48 хв. (трекінг ТОВ «Нова пошта» № 59000792888750), тобто на наступний день після звільнення позивача.
Ще одну заяву від 10 лютого 2022 року позивач подав відповідачу через загальну канцелярію Міністерства внутрішніх справ України; заява зареєстрована за вхідним № 12141 10 лютого 2022 року о 17 год. 57 хв. (тобто, за 3 хв. до закінчення робочого дня).
Вказані обставини підтверджуються витягом із Системи електронного документообігу апарату Міністерства.
Вказана заява за дорученням керівництва Міністерства внутрішніх справ України опрацьована Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, за результатом чого листом Департаменту від 27 березня 2022 року № 8309/23-2022 позивача повідомлено про те, що заява зареєстрована 10 лютого 2022 року о 17 год. 57 хв. за вхідним № 12141, надійшла після факту звільнення позивача, у зв'язку з чим прийняття рішення по ній неможливо.
Ще одну заяву від 10 лютого 2022 року, разом із заповненою того ж дня формою для подання електронних звернень громадян до Міністерства внутрішніх справ України, позивач направив на електрону адресу Міністерства внутрішніх справ України «pgmia@mvs.gov.ua» (яка, як пояснив представник відповідача у відзиві, функціонує виключно для реєстрації звернень громадян) 10 лютого 2022 року о 18 год. 23 хв., тобто після закінчення робочого дня.
Судом також встановлено, що відповідно до Правил внутрішнього розпорядку в апараті Міністерства внутрішніх справ України, що затверджені на конференції державних службовців апарату МВС протоколом від 29 серпня 2017 року № 1 (які діяли на час виникнення спірних правовідносин), для працівників апарату МВС було встановлено п'ятиденний робочий тиждень з понеділка по п'ятницю (субота та неділя - вихідні), протягом яких діяв такий розпорядок дня: початок робочого дня о 09 год. 00 хв., закінчення робочого дня з понеділка по четвер о 18 год. 00 хв., а у п'ятницю о 16 год 45 хв.
Судом також встановлено, що згідно з довідкою про доходи від 11 квітня 2025 року № 1139, що складена відповідачем на вимогу суду, загальна сума доходу позивача за грудень 2021 року та січень 2022 року становила 62 628,91 грн., з них: за грудень 2021 року нарахована заробітна плата - 42 763,39 грн., кількість відпрацьованих днів - 22 з 22, за січень 2022 року нарахована заробітна плата - 19 865,42 грн., кількість відпрацьованих днів - 11 з 19.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п. 1 та п. 11 ч. 1 ст. 87 вказаного Закону України підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
- ліквідація державного органу.
Статтею 83 Закону України «Про державну службу» визначені підстави для припинення державної служби.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 83 зазначеного Закону державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 87 вказаного Закону суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Згідно з ч. 5 ст. 87 зазначеного Закону наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, яка регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст. 40 вказаного Кодексу визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч. 3 ст. 40).
Стаття 42 Кодексу регулює питання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Відповідно до ч. 6 ст. 492 Кодексу вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 43 Кодексу розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Згідно зі ст. 43-1 Кодексу розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема, звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.
Звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства.
Посилання позивача на те, що в порушення вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» одночасно з попередженням про звільнення (23 грудня 2021 року) суб'єкт призначення або керівник державної служби не запропонував йому іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, - є неприйнятними, оскільки спростовані наявними у справі доказами, а саме документом «Попередження про наступне вивільнення та ознайомлення з вакантними посадами» (додатком до якого зазначений Перелік вакантних посад станом на 23 грудня 2021 року), на якому 23 грудня 2021 року проставлений особистий підпис позивача про ознайомлення та підпис посадової особи, яка оголосила позивачу це попередження, - державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України Юрія Лубковича.
Поданий позивачем документ «Попередження про наступне вивільнення», що підписаний позивачем 23 грудня 2021 року, - є неприйнятним, оскільки свідчить лише про неофіційну частину ознайомлення позивача з наступним вивільненням, так як на ньому не міститься підпис посадової особи, яка має оголосити це попередження.
Виходячи з вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» обов'язок суб'єкта призначення або керівника державної служби запропонувати державному службовцю, який підлягає звільненню на підставі п.п. 1 та 11 ч. 1 цієї статті, відповідні посади повинен бути виконаний одночасно з попередженням про звільнення.
Такий обов'язок відповідачем виконаний.
Неприйнятними є і посилання позивача на те, що відповідач звільнив його попри згоду на переведення на іншу посаду, оскільки також спростовані наявними у справі доказами, з яких вбачається, що в період з 23 грудня 2021 року (дня попередження про наступне вивільнення та ознайомлення з вакантними посадами) до закінчення процедури звільнення (прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 10 лютого 2022 року № 73 о/с, ознайомлення з ним позивача, отримання позивачем витягу з цього наказу та трудової книжки, проведення остаточного розрахунку при звільненні) відповідач не отримав від позивача погодження на переведення на іншу посаду.
Щодо заяв позивача від 10 лютого 2022 року про призначення його на одну із вакантних станом на 10 лютого 2022 року посад в Міністерстві внутрішніх справ України, то суд погоджується з доводами відповідача про те, що їх вирішення відповідачем було неможливим, оскільки такі заяви були подані після персонального ознайомлення позивача з наказом про його звільнення та отримання ним трудової книжки, а саме:
одна з них подана через загальну канцелярію Міністерства 10 лютого 2022 року о 17 год. 57 хв. (за 3 хв. до закінчення робочого дня);
інша - направлена на електрону адресу Міністерства «pgmia@mvs.gov.ua», яка функціонує для реєстрації звернень громадян, 10 лютого 2022 року о 18 год. 23 хв. (після закінчення робочого дня);
ще одна - 10 лютого 2022 року направлена через ТОВ «Нова пошта» приватній особі ОСОБА_3 , а не суб'єкту призначення (з відміткою в експрес-накладній поштової служби про плановий час доставки - 11 лютого 2022 року до 18 год.), та отримана відповідачем 11 лютого 2022 року о 16 год. 48 хв. (на наступний день після звільнення позивача).
Суб'єкт владних повноважень дотримався процедури звільнення позивача на підставі з п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення чисельності).
Приймаючи оскаржений наказ про звільнення суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і не порушив права та законні інтереси позивача.
З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав - відсутні.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом є неприйнятними, оскільки ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року (про прийняття позовної заяви до розгляду) поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом. Обставин, які б змінили таку позицію суду, під час розгляду справи не встановлено. З огляду на наведене клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (00024, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду (Закон України від 16 липня 2024 року № 3863-IX) шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 15 травня 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда