Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 травня 2025 року Справа№200/886/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК №1» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні ді, -
10 лютого 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов адміністративний позов адвоката Бондаренка Я.О., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК №1» до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - Відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - Відповідач 2) про:
-визнання протиправним та скасувати рішення Комісії про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11949221/43852659 від 23.10.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 48 від 16.01.2024р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «ТЗК №1» (код ЄДРПОУ 43852659) № 48 від 16.01.2024р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її надходження до контролюючого органу.
- стягнення з відповідачів судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позов задоволено та вирішено.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11949221/43852659 від 23.10.2024.
Зобов'язати Державну податкову службу України (місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну № 48 від 16.01.2024 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЗК №1» (місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, буд., 10; код ЄДРПОУ 43852659), датою її подання на реєстрацію, а саме 15.02.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Італійська, б. 59; код ЄДРПОУ 44070187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК №1» (місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, буд., 10; код ЄДРПОУ 43852659) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
29.04.2025 через підсистему “Електронний суд» представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, де позивач просить стягнути з Відповідачів - Головне управління ДПС у Донецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ ВП: 44070187) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК №1» (код ЄДРПОУ 43852659) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9091,91 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року призначено розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у справі №200/886/25 в порядку письмового провадження.
05 травня 2025 року від відповідачів надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження заявлених вимог щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 9091,91 гривень представником позивача надані наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 3 від 06.02.2025, акт приймання-передачі № 1 від 06.02.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 3 від 06.02.2025, платіжні інструкції № 4216, № 4217, № 4218 від 19.02.2025 року.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Боттацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом установлено, що між адвокатом Бондаренко Ярославом Олександровичем («Адвокат») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЗК №1» («Клієнт») 06.02.2025 року укладено договір про надання правничої допомоги № 3.
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правничої допомоги № 3, Адвокат надає Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (введення справ).
Згідно з п. 4.2. Договору про надання правничої допомоги № 3, за надання правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі 9090,91 грн на протязі 10 робочих днів від дня укладення цього Договору.
06.02.2025 року між ТОВ «ТЗК №1» та адвокатом Бондаренко Я.О. було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1, відповідно до якого Адвокатом було виконано наступні роботи:
4090,91 грн - правовий аналіз первинних документів щодо оскарження рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 16.01.2024;
5000,00 грн - складання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання зареєструвати податкову накладну № 8 від 16.01.2024 та супроводження позовної заяви у Донецькому окружному адміністративному суді.
Факт оплати наданих послуг на підставі акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 06.02.2025 року у сумі 9090,51 гривень, підтверджується платіжними інструкціями від 19.02.2025 року № 4216 на суму 7000,00 грн, № 4217 на суму 454,55 грн, № 4218 на суму 1636,36 грн.
Таким чином, суд зазначає, що наданими документами позивачем підтверджено отримання послуг адвоката та їх сплата.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу слід враховувати наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17).
У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.
Предметом спору у цій справі є протиправність рішення Комісії про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 11949221/43852659 від 23.10.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної № 48 від 16.01.2024, у той час як правничу допомогу адвокатом визначено у розмірі 9091,91 гривень, з яких за правовий аналіз первинних документів - 4090,91 та за складання позовної заяви - 5000,00 грн.
Суд дослідивши зазначені документи, вважає, що сума яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом, оскільки підготовка позову становить найменшу суму витрат, водночас підготовка та подача позовної заяви є найбільш об'ємним питанням. Більш того, всім податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі одного акту перевірки, тому вважає, що достатньою та співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу є 17000,00 гривень.
Більш того, справа № 200/886/25 є справою незначної складності, яка була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд також враховує співмірність зі складністю цієї справи, відповідність критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Оскільки предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню складає 5000,00 гривень.
З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими та співмірними витрати сплачені позивачем адвокату на суму 5000,00 гривень за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 5ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З урахуванням того, що позовні вимоги у справі № 200/886/25 були задоволені у повному обсязі, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу з урахуванням зменшення, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/886/25 шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Ухвалити додаткове рішення у справі № № 200/886/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК №1» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Італійська, б. 59; код ЄДРПОУ 44070187) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК №1» (місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Тихого Олекси, буд., 10; код ЄДРПОУ 43852659) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Крилова