15 травня 2025 рокуСправа №215/8080/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про про зобов'язання вчинити певні дії,-
27.12.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Криворізької міської ради (далі - відповідач), в якому просила:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Криворізької міської ради за результатом розгляду заяви від 28.09.2024 року вх. 232 організувати роботу таким чином, щоб зобов'язати підлегле підприємство проявляти ініціативу для прийняття ненормативного правового акту (індивідуальний акт), а раді діяти в розумінні п. 22 ч. 2 ст. 26, п.п. 3 п. «б» ст. 32 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов'язати розглянути заяву на сесії Криворізької міської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Криворізької міської ради від 26.09.2019 №4047 змінено форму власності медичних закладів всупереч інтересам громадян, у зв'язку з чим для відстоювання своїх конституційних прав звернулась до посадової особи підприємства Криворізької міської ради із заявою від 28.09.2024 №232, проте листом від 03.10.2024 №733 їй відмовлено у вжитті заходів, хоча посадова особа підприємства Криворізької міської ради зобов'язана була звернутися за підлеглістю. Таким чином, позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення правового режиму розгляду її заяви, звернулась до адміністративного суду з цим позовом.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.01.2025 адміністративну справу передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
30.01.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №215/8080/24.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 року адміністративна справа №215/8080/24 передана на розгляд судді Сліпець Н.Є.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про встановлення наявності компетенції (повноважень) Криворізької міської ради за результатом розгляду заяви від 28.09.2024 року вх. 232 організувати роботу таким чином, щоб зобов'язати підлегле підприємство проявляти ініціативу для прийняття ненормативного правового акту (індивідуальний акт), а раді діяти в розумінні п. 22 ч. 2 ст. 26, п.п. 3 п. «б» ст. 32 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю.
Також, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання розглянути заяву на сесії Криворізької міської ради та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 18.02.2025.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Не погодившись з ухвалою суду від 03.01.2025, якою справу направлено на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позивач звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргу та з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції було витребувано матеріали адміністративної справи №215/8080/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 провадження в адміністративній справі №215/8080/24 зупинено до повернення адміністративної справи №215/8080/24 з Третього апеляційного адміністративного суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
При цьому, 14.02.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, зі змісту якої вбачається, що відповідач просив закрити провадження в тій частині позовних вимог, в якій суд ухвалою від 04.02.2025 відмовив у відкритті провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2025 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу від 03.01.2025 - без змін.
Згідно довідки управління з організаційного забезпечення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 матеріали адміністративна справа №215/8080/24 повернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду після розгляду Третім апеляційним адміністративним судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2024 провадження у справі №215/8080/24 поновлено.
Відповідно до положень ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, у якій просила:
- надати дату, коли буде задоволена потреба на підгузники виробника «SENI» з позначкою дуже важка ступень нетримання сечі;
- належно завірені три копії цієї заяви з реєстраційними номерами, а не ксерокс їх;
- щомісячно з 01.01.2024 по 30.09.2024 нараховану премію ОСОБА_2 з загальним підсумком;
- щомісячно з 01.01.2024 по 30.09.2024 нараховану премію ОСОБА_3 з загальним підсумком;
- щомісячно з 01.01.2024 по 30.09.2024 нараховану премію ОСОБА_4 з загальним підсумком;
- частково згладити її моральні страждання сумою у 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3028 грн х 1000 = 3 028 000 грн;
- негайно видати рецепт на Манініл 5 мг;
- копію наказу до плану реабілітації про забезпечення глюкометром;
- надати запрошення для представника, який надає соціальні послуги, з повідомленням про повноваження осіб, які розглядатимуть заяву від 28.09.2024, а після розгляду її висновки викласти в рішенні, наказі, який їй надати.
Заяву було прийнято та присвоєно вхідний номер №232.
03.10.2024 ОСОБА_1 отримала відповідь за вих. №733, якою їй у вжитті заходів відмовлено, про що зазначається у позовній заяві безпосередньо позивачем, проте сама відповідь останньою до матеріалів справи не долучена.
Позивач вважає, що посадова особа підприємства Криворізької міської ради зобов'язана була направити її звернення за підлеглістю та розглянути заяву на сесії Криворізької міської ради.
Отже, спір між сторонами виник з підстав не розгляду заяви позивача на сесії Криворізької міської ради.
Вирішуючи спір по суті пред'явлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з преамбулою Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Частиною 1 ст. 1 Закону №393 передбачено право громадянина України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).
Визначення «заяви» (клопотання) міститься у ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» та означає, що звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до ст. 4 цього Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Статтею 7 Закону №393 передбачено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до статті 16 Закону №393 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Статтею 18 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено термін розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що кожен громадянин в разі порушення його законних прав має право звернутися органів влади, їх посадових осіб із заявою (клопотанням), пропозицією чи скаргою, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень та повідомити про наслідки розгляду таких заяв (клопотань) з урахуванням їх функціональних обов'язків у порядку та з дотримання умов, визначених Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на заяву №232 від 28.09.2024 було надано письмову відповідь за №733 та яку отримано позивачем 03.10.2024, про що нею зазначено у позовній заяві.
Отже, порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду заяви від 28.09.2024 вх. 232, термінів розгляду, не вирішення питань, заявлених у заяві від 07.11.2022 р. вх. 313, не надання на них відповіді та не повідомлення позивача про результат розгляду з боку Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради, позивачем не заявлено та матеріалами справи не встановлено.
Натомість, позивач не погоджується з тим, що подана нею заява не була направлена за належністю до Криворізької міської ради та не розглянута на сесії останньої.
З цього приводу суд зазначає, що письмова відповідь, надана на звернення громадян в порядку Закону України «Про звернення громадян», не може мати юридичної сили, оскільки відповідно до теоретичних основ права, юридична сила є основною властивістю правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин.
Також, письмова відповідь на звернення громадян не є правовим актом, а орган місцевого самоврядування не є суб'єктом правотворчої діяльності.
Згідно із ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління закладами охорони здоров'я, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організація медичного обслуговування у оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм. До делегованих повноважень віднесено, зокрема, забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Таким чином, питання, які порушуються у зверненні громадянина, повинен розглядати саме той орган державної влади (місцевого самоврядування тощо), до повноважень якого в установленому порядку віднесений розгляд таких питань. У разі ж, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади (місцевого самоврядування тощо) зверненні, не входять до повноважень такого органу, останній має у встановлені законом строки переслати це звернення за належністю відповідному органу, про що повідомити заявника.
Рішенням Криворізької міської ради від 31.03.2016 р. №381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» не передбачено здійснення виконкомами районних у місті рад управління медичними установами району.
Крім того, зі змісту порушених позивачем у заяві питань вбачається, що останні не відносяться до відання Криворізької міської ради, та згідно Регламенту виконавчого комітету Криворізької міської ради не підлягають розгляду на її сесіях.
Враховуючи ту обставину, що заява позивача від 28.09.2024 за вх.232 була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», за наслідками її розгляду відповідь позивачу була надана та була отримана, та чинним законодавством України не передбачено можливості надання правових актів у рамках розгляду звернення громадян згідно Закону України «Про звернення громадян», тому доводи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності через не розгляд її заяви на сесії Криворізької міської ради, безпідставні.
Виходячи з викладеного, а також меж заявлених позовних вимог та обставин, з якими позивач їх обґрунтовує, позивачем не доведено порушення відповідачем управлінської функції при розгляді і вирішенні заяви від 28.09.2024 вх.232.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і відсутні докази понесених витрат відповідачем, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04052169) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець