15 травня 2025 рокуСправа №640/17845/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
03.08.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 р. № 0005522-3314-2656; податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 р. №0005523-3314-2656; податкове повідомлення-рішення від 02.03.2020 р. № 0005524-3314-2656.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 02.03.2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005522-3314-2656, №0005523-3314-2656 та № 0005524-3314-2656, якими було визначено податкові зобов'язання ОСОБА_1 за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2019 рік. Так, позивачем зауважується, що до вищевказаних податкових повідомлень-рішень, в порушення норм Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, відповідачем не було додано жодного розрахунку податкового зобов'язання, з якого б вбачалися будь-які відомості, щодо об'єкта оподаткування, ставки податку, прийнятої контролюючим органом при обрахуванні суми податкового зобов'язання позивача, а також відомості, що дозволяють позивачеві визначити правильність обчислення нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, позивач звертався до відповідача з заявою від 09 червня 2020 року про надання інформації для проведення звірки даних, проте на день звернення до суду з цим позовом, позивач не отримувала від контролюючого органу жодної відповіді на неї. З огляду на наведене, позивач зазначає, що оскільки Головним управлінням ДПС у м. Києві було порушено порядок обрахунку за податковими зобов'язаннями на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відображені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, то вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 року адміністративну справу №640/17845/20 передано на розгляд судді Літвіновій А.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2020 року було відкрито провадження у справі №640/17845/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
25.09.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Головного управлінням ДПС у м. Києві надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Так, відповідно до інформації з бази даних контролюючого органу та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Позивачем рахуються наступні об'єкти майна: нежиле приміщення - виробничий корпус загальною площею 8410 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; нежиле приміщення - виробничий корпус, загальною площею 5184,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; садовий будинок, за адресою АДРЕСА_2 . На виконання вимог пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу, Головним управлінням ДПС у м. Києві 02.03.2020 року було проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік за садовий будинок № 0005524-3314-2656 на суму 340,52 грн. та сформовано податкові повідомлення - рішення за нежитлові приміщення №0005522-3314- 2656 на суму 526 423.95 грн., та №0005523-3314-2656 на суму 324 548,82 грн. Дані податкові повідомлення-рішення було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_3 та отримано позивачем 05.06.2020 Щодо зауважень позивача про не долучення до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідних розрахунків, то відповідачем наголошено, що надіслані позивачці податкові повідомлення - рішення (форми «Ф») за 2019 рік від 02.03.2020 № 0005522-3314-2656, № 0005523-3314-2656, № 0005524-3314-2656 містять посилання на пункт та статтю законодавчого акта, згідно з яким зроблено розрахунок податкового зобов'язання, натомість на сьогодні відсутня форма та вимоги до розрахунку, що надсилається платнику податку
05.11.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім було підтримано власні позовні вимоги та додатково зазначено, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення здійснені з допущенням невірного обрахування суми податкового зобов'язання. Крім того, контролюючим органом при встановленні факту належності на праві власності позивачу об'єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не були з'ясовані обставини щодо площі таких об'єктів. Так, відповідачем при обрахуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 02.03.2020 р. № 0005523-3314-2656 було невірно визначено площу об'єкта нерухомого майна, що призвело до невірного нарахування податку, належного до оплати позивачем.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825-ІХ, матеріали адміністративної справи №640/17845/20скеровано за належністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
05 лютого 2025 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №640/17845/20.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Рябчук О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року, прийнято матеріали справи №640/17845/20 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 03.03.2025 року за наявними у справі матеріалами.
24.02.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від до Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, який є аналогічним за своїм змістом відзиву на позовну заяву, що було подано відповідачем 25.09.2020 року року до Окружного адміністративного суду міста Києва. Крім того, відповідачем додатково зауважено, що 05.11.2013 приватним нотаріусом Якушева Є.А. Київського міського нотаріального округу м. Києва було проведено реєстрацію об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 202669580000, номер відомостей про речове право:3232293. При цьому, як зазначає позивач, ним було проведено реконструкцію нежитлового приміщення та збільшено загальну площу будівлі до 8 410 кв.м., а 17.11.2014 було проведено реєстрацію об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 507892180000, номер відомостей про речове право: 7781793. Так, на момент реєстрації права власності, були встановлені особливості, якими позивач повинен був скористатися у разі внесення змін до відомостей про нерухоме майно, що є правом власності суб'єкта цього права, а саме Законом № 1952 та Порядком № 3502 було визначено порядок можливості звернення суб'єкта права власності об'єкта нерухомого майна, щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав. Однак, позивач після реєстрації нового об'єкта нерухомого майна жодним чином не скористався своїм правом для внесення змін, щодо об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 202669580000, номер відомостей про речове право: 3232293, після того, як відбулися зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик. Відповідачем наголошується, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на часту 5184,9 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 202669580000, номер відомостей про речове право: 3232293 позивачем не скасовано чи не внесено змін до даного розділу. Отже, ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України та на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були сформовані податкові повідомлення-рішення Позивачу. За Позивачем на момент виникнення спірних податкових повідомлень -рішень від 02.03.2020 № 0005522-3314-2656, № 0005523-3314-2656, №0005524-3314-2656 в Державному реєстрі зазначаються реєстраційні номери для ідентифікації об'єктів нерухомого майна, а саме: 202669580000 та 507892180000. Тому, для внесення записів про зміну інформації до Державного реєстру, щодо об'єктів нерухомого майна, позивачу потрібно було подати заяву із підтверджуючими документами, щодо здійснення ним зміни загальної площі чи будь-яких інших відомостей про об'єкт нерухомості, а тому Відповідачем правомірно було сформовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Разом з тим, у позивача є законодавчо закріплене право, щодо звернення із заявою до контролюючого органу для проведення звірки, що визначено в пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу, яким він ніяким чином з моменту внесення записів до реєстру речових прав не скористався.
03.03.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив зі змістом, що є тотожним відповіді на відзив, яка була подана останнім 05.11.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва.
11.03.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій остання просила суд не приймати до розгляду відповіді на відзив, зареєстровані за наступними номерами: №10618/25 від 03.03.2025 р., №10614/25 від 03.03.2025 р., № 10617/25 від 03.03.2025 р., № 10725/25 від 03.03.2025 р. та № 10778/25 від 03.03.2025 р., з причини їх формування з зазначенням невірного коду ЄДРПОУ Відповідача, а відповідь на відзив, зареєстровану під № 10785/25 від 03.03.2025 р., прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.03.2020 року, на підставі даних ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 0005522-3314-2656 на суму 526423,95 грн., №0005523-3314-2656 на суму 324548,82 грн. та № 0005524-3314-2656 на суму 340,52 грн., якими було визначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкові зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2019 рік.
09.06.2020 року ОСОБА_1 на адресу ГУ ДПС у м. Києві була направлена заява про надання інформації для проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку, відповідно до якої остання, зокрема, просила надіслати на її адресу повний розгорнутий розрахунок податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 02.03.2020 № 0005522-3314-2656, №0005523-3314-2656 та № 0005524-3314-2656, із наведенням усієї інформації, необхідної для визначення та обрахування такого зобов'язання і звірки даних.
Проте, матеріали справи не містять відповіді відповідача на вищенаведену заяву ОСОБА_1 , а також, за твердженням позивача, - ним вона не була отримана.
Незгода позивача з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у м. Києві від 02.03.2020 № 0005522-3314-2656, №0005523-3314-2656 та № 0005524-3314-2656 стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цьогоКодексущодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.
Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України сплатниками податку є фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Згідно пп. 266.3.1 п. 266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункт 266.7 статті 266 ПК України).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підпункт 266.7.2 пункт 266.7 статті 266 ПК України).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (підпункт 266.7.3 пункт 266.7 статті 266 ПК України).
Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування, (підпункт 266.7.4 пункт 266.7 статті 266 ПК України).
Так, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу садового будинку, АЕК №695466 від 18.07.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир В.Г. (зареєстровано в реєстрі за №3771) ОСОБА_1 купила садовий будинок номер 70 (бувший б/н) з відповідними надвірними будівлями загальною площею 201.6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_4 .
Відповідно до Інформації з Державного peєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №224308746 від 17.09.2020 року, ОСОБА_1 на праві власності належить об'єкт - садовий будинок загальною площею 201.6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 233751032212; дата та час державної реєстрації: 18.11.2013 15:13:24 на підставі договору купівлі-продажу садового будинку, серія та номер 3771, виданого 18.07.2002, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир В.Г.)
Крім того, відомостями Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності також підтверджується, що ОСОБА_1 є власницею садового будинку загальною площею 201.6 кв.м - об'єкту житлової нерухомості розташованого у АДРЕСА_2 .
На підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, ВСК №298994 від 16.01.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук З.М. (зареєстровано в реєстрі за №151) ОСОБА_1 придбала нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (літера «Б») що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 641,10 кв.м., що складає 1/100 частин від майнового комплексу загальною площею 47012,9 кв.м
Відповідно до договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення, ВТО №457035 від 05.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою Є.А. (зареєстровано в реєстрі за №2164) ОСОБА_1 продала частину нежитлових приміщень на першому поверсі виробничого комплексу № 1 (літера «Б») загальною площею 41,445 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 9/10000 частин від майнового комплексу загальною площею 47012,9 кв.м, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 приватної власності на нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (літера «Б») та частину нежилих приміщень виробничого корпусу № 1 (літера «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5184,9 кв.м. зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.07.2005 р., що підтверджується Реєстраційним посвідченням № 011304.
Відповідно до Інформації з Державного peєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №224308746 від 17.09.2020 року, ОСОБА_1 на праві власності належить об'єкт - виробничий корпус №1 (літера «Б2»), площею 5032,8 кв.м. та частина нежилих приміщень виробничого корпусу №1 (літера «Б1») площею 152,1 кв.м. - загальною площею 5184,9 кв.м., що складає 110/1000 частин від майнового комплексу пл. 47012,9 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 202669580000; дата та час державної реєстрації: 05.11.2013 10:02:13 на підставі договору купівдлі-продажу, серія та номер 2701, виданий 07.06.2005, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Ф.)
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації «реконструкція приміщень адміністративно-виробничих будівель (літ. «Б1» та «Б2») без змін зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані по АДРЕСА_5 », зареєстрованої Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 28.01.2014 р. №КВ143170280150, загальна площа будівлі (нежитлового об'єкта) 8410,00 кв.м, вважати закінчений будівництвом об'єкт готовим до експлуатації.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року у справі №756/4044/14-ц, позовні вимоги було задоволено. Виділено в натурі фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 частку у розмірі 19/100 із нерухомого майна майнового комплексу по АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення загальною площею 5784,5 кв.м., які складаються з приміщень виробничого корпусу №1(літера «Б"») та (літера «Б'»). Визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на новозбудовані нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (літера «Б"») та (літера «Б'») площею 2584 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1 , які утворилися в результаті реконструкції нежитлових приміщень. Зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві провести відповідні дії з реєстрації за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (літера «Б"») та (літера «Б'») загальною площею 8410 кв.м.
Відповідно до Інформації з Державного peєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №224308746 від 17.09.2020 року, ОСОБА_1 на праві власності належить об'єкт - нежиле приміщення виробничого корпусу 31 (літера «Б1» та літера «Б2»), загальною площею 8410 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507892180000; дата та час державної реєстрації: 17.11.2014 12:12:12 на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року №756/4044/14-ц.)
Також на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, ВСС №529744 від 07.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Ф. (зареєстровано в реєстрі за №2701) ОСОБА_1 придбала нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (літера «Б») та частину нежилих приміщень виробничого корпусу № 1 (літера «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5 184,9 кв.м., що складає 110/1000 частин від майнового комплексу загальною площею 47012,9 кв.м
Відтак, оскільки у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлова нерухомість, то вона є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що нею і не заперечується. Разом з тим, позивач не погоджується з розрахунком такого податку, проведеним відповідачем, оскільки площа нерухомості, визначено податковим органом як об'єкт оподаткування, не відповідає дійсності.
Так відповідачем у власних відзивах на позовну заяву зазначено, що на виконання вимог пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу, Головним управлінням ДПС у м. Києві 02.03.2020 року було проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік за садовий будинок № 0005524-3314-2656 на суму 340,52 грн. та сформовано податкові повідомлення - рішення за нежитлові приміщення № 0005522-3314- 2656 на суму 526 423.95 грн. та №0005523-3314-2656 на суму 324 548,82 грн..
При цьому на підставі вищевказаних документів, суд наголошує, що вказана площа приміщень (5184,90 кв.м.) входить у загальну площу 8410 кв.м нежилих приміщень виробничого корпусу № 1 (Літера «Б'») та (літера «Б"») по АДРЕСА_1 після реконструкції, власницею яких є позивач, тож нарахування відповідного податку на вказані площі різними рішеннями є протиправним та спричиняє подвійне оподаткування одного й того ж самого об'єкта нерухомого майна, що є недопустимим.
Крім того, обставини реконструкції позивачем нежитлових приміщень площею 5184,90 кв.м. та збільшення площі приміщення до 8410 кв.м з відповідною реєстрацією прав на новостворене майно досліджувались під час судового розгляду в межах адміністративної справи № 826/12829/18 та відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 р. у справі № 826/12829/18 було, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 25 червня 2018 року №0103189-1310-2656 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в розмірі 124 437, 60 грн.
Так, за приписам частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві за формою «Ф» №0005523-3314-2656 від 02.03.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості по АДРЕСА_1 площею 5184,90 кв.м. за 2019 рік на суму 324 548,82 грн. підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення -рішення Головного управління ДПС у м. Києві за формою «Ф» № 0005522-3314-2656 від 02.03.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, яка є власником об'єктів нежитлової нерухомості по АДРЕСА_1 площею 8410 кв.м. за 2019 рік на суму 526 423,95 грн. та податкового повідомлення -рішення Головного управління ДПС у м. Києві за формою «Ф» № 0005524-3314-2656 від 02.03.2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, яка є власником садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 площею 201,6 кв.м. за 2019 рік на суму 340,52грн., то суд вважає на наступне.
Так відповідачем у власних відзивах на позовну заяву зазначається, що при обрахуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ним було використано рішення Київської міської ради від 23.06.2011 р. № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів» зі змінами та доповненнями, яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в місті Києві та рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (Сорокова сесія VІІ скликання) від 27.06.2018 р. № 731 (40-VІІ) с. Княжичі «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податків на 2019 рік».
Станом на 1 січня 2019 року розмір мінімальної заробітної плати становив 4173,00 грн.
Обґрунтовуючи обрахування податку за податковим повідомленням-рішенням №0005522-3314-2656 від 02.03.2020 року, відповідач зазначає, що Положенням про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві, затвердженим Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів», визначено, що ставка податку для об'єктів нежитлової та житлової нерухомості за 1 кв.м становить 1,5 відсотку розміру мінімальної заробітної плати, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року до ставки податку застосовується понижувальний коефіцієнт 0,75 до ставки, встановленої законом на 1 січня 2019 року.
Базою для оподаткування контролюючим органом прийнято нежитлове приміщення по вул. Кирилівська, 160 у м. Києві площею 8410,00 кв.м.
Розрахунок податку визначається множенням площі (8410,00 кв.м) на 1,5 % (ставка податку) та на 4173,00 грн. (мінімальна заробітна плата на 01.01.2019р.), тобто 8410,00 кв.м. х 1,5 % х 4173,00 грн. = 526 381,90 грн., при тому, що сума спірного податкового повідомлення-рішення від 02.03.2020 р. № 0005522-3314-2656 є 526423,95 грн.
При цьому ні позивачеві на його заяву від 09.06.2020 року, ні до суду ГУ ДПС у м. Києві не надано розрахунок обчислення ОСОБА_1 розміру податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, яка є власником об'єктів нежитлової нерухомості по АДРЕСА_1 площею 8410 кв.м. за 2019 рік, а отже суд не може об'єктивно оцінити його розрахунок, здійснений відповідачем самостійно.
Також судом беруться до уваги зауваження позивача щодо того що Таблицею 1 до додатку 1 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 року № 910/5974) у пункті 1220,9 для будівель для конторських та адміністративних цілей встановлена ставка 1,00 відсотка від мінімальної заробітної плати, а нежитлові приміщення позивача, розташовані по АДРЕСА_1 загальною площею 8410,00 кв.м мають й адміністративне призначення, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 28.01.2014 р. № КВ143140280150
Крім того, судом також враховується, що контролюючим органом не обґрунтовано також причин не застосування понижуючого коефіцієнту 0,75, встановленого приміткою 4 до Таблиці 1 до додатку 1 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 року № 910/5974), при обрахуванні податкового зобов'язання позивача
Обґрунтовуючи обрахування податку за даним податковим повідомленням-рішенням, відповідач зазначає, що Рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (Сорокова сесія VІІ скликання) від 27.06.2018 р. № 731 (40-VІІ) с.Княжичі «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податків на 2019 рік», в с.Княжичі ставка податку для об'єктів «садовий будинок» за 1 кв.м становить 0,1.
Базою для оподаткування контролюючим органом прийнято житлове приміщення по площею 201,6 кв.м., яка, згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, зменшена контролюючим органом на 120 кв.м.
Таким чином, розрахунок податку визначається множенням площі (201,6 -120 =81,60 кв.м) на 0,1 % (ставка податку) та на 4173,00 грн. (мінімальна заробітна плата на 01.01.2019 р.) = 81,60 кв.м. х 0,1 % х 4173,00 грн. = 333,84 грн., при тому, що сума спірного податкового повідомлення-рішення від 02.03.2020 р. №0005524-3314-2656 є 340,52 грн.
При цьому ні позивачеві на його заяву від 09.06.2020 року, ні до суду ГУ ДПС у м. Києві не надано розрахунок обчислення ОСОБА_1 розміру податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, яка є власником садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 площею 201,6 кв.м. за 2019 рік, а отже суд не може об'єктивно оцінити його розрахунок, здійснений відповідачем самостійно.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі". Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаних статтей та зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь останнього у розмірі 8513,13 грн. шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у у м. Києві.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ: 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 0005522-3314-2656 на суму 526423,95 грн., №0005523-3314-2656 на суму 324548,82 грн. та № 0005524-3314-2656 на суму 340,52 грн., якими було визначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкові зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2019 рік.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ: 44116011) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8513,13 грн (вісім тисяч п'ятсот тринадцять гривень 13 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук