05 травня 2025 р. Справа № 160/5229/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішеннята зобов'язання вчинити певні дії,
17.02.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.10.2024 № 045750018233 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», починаючи з 28.02.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» в розмірі 60 % від заробітної плати, зазначеної в довідках Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 831/6/32-00-10-08 від 15.02.2024, Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 832/6/32-00-10-08 від 15.02.2024 та Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/31-00-10-02-26 від 16.02.2024, з урахуванням усіх складових заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність праці, надбавка за виконання особливо важливої праці, премія місячна, інші виплати (індексація заробітної плати, щорічна основна відпустка, щорічна додаткова відпустка, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення, компенсація за невикористану відпустку, премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, простій не з вини працівника (збереження середньої заробітної плати) та інші виплати, що є складовими структури заробітної плати)), починаючи з 28.02.2024.
24.02.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Дослідивши матеріали справи та вирішуючи питання щодо подальшого розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так, за приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.02.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 07.03.2024 № 04570018233 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач зверталась до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі №160/9664/24, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено та ухвалено:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2024 № 04570018233 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», починаючи з 28.02.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3733-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 832/6/32-00-10-08 від 15.02.2024 та Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/31-00-10-02-26 від 16.02.2024, у зв'язку із чим провести перерахунок і виплату пенсії з 28.02.2024, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі №160/9664/24 набрало законної сили 23.10.2024 року, згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі №160/9664/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву від 28.02.2024 року та прийнято рішення від 31.10.2024 року №045750018233 про відмову в переведенні позивача на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням від 31.10.2024 року №045750018233, яке прийнято на виконання рішення суду від 27.05.2024 року у справі №160/9664/24, звернулась з цим позовом до суду.
Як встановлено судом, фактично спірним питанням у даній справі є неналежне виконання рішення суду від 27.05.2024 року у справі №160/9664/24, що набрало законної сили та яке містить посилання на врахування грошового забезпечення зазначеного в довідках Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 832/6/32-00-10-08 від 15.02.2024 та Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 5/31-00-10-02-26 від 16.02.2024 року та надано оцінку що входить до складових заробітної плати і повинно враховуватись при розрахунку пенсії.
Суд зазначає, що згідно ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частину п'яту статті 383 КАС України відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд зазначає, що позивачем подано позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який по суті стосується питання про зобов'язання виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі №160/9664/24 в загальному порядку, а не в порядку, передбаченому ст. 383 КАС України, що вбачається зі змісту позовної заяви.
Набрання рішенням суду законної сили породжує такі правові наслідки: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконано примусово.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17 та від 15.04.2020 року у справі № 367/1240/16-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним рішення щодо неналежного виконання рішення суду від 27.05.2024 року у справі №160/9664/24.
При цьому, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, у зв'язку з чим у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими саме ст. 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17.
Крім того, слід зазначити вважає, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення фактично про те ж саме, оскільки цим порушуються норми КАС України, яким передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання належного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі №160/9664/24, то відповідно ним неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права.
При розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права, так як мала звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними дій чи рішень, суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та про наявність підстав для закриття провадження у справі.
При цьому, суд роз'яснює позивачеві, що закриття провадження в цій справі не позбавляє її права звернутись до суду із заявою в порядку, визначеному статтями 382, 383 КАС України.
Керуючись ст. ст. 238, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Закрити провадження в адміністративній справі №160/5229/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішеннята зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв