07 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14952/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Бондарук Л. В.,
за участю представника позивача Лемішки І. П.
представника відповідача Розкошнової Д. А.
представника третьої особи Голинської Д. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2024 №0235900705 та від 27.08.2024 №0235910705.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якої складено акт від 18.07.2024 №13443/09/15/РРО/ НОМЕР_1 .
02.09.2024 позивач отримав податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 27.08.2024 №0235900705 та №0235910705.
Позивач подав на вказані податкові повідомлення-рішення скаргу, однак рішення Державної податкової служби України (далі - ДПС України) від 19.11.2024 №34790/6/99-00-06-03-02-06 податкові повідомлення-рішення від 27.08.2024 №0235900705 та №0235910705 залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Позивач вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує про відсутність підстав проведення фактичної перевірки, оскільки в наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави).
Окрім того, на думку позивача, посадові особи ГУ ДПС в Івано-Франківській області фактично вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку з питання не визначеного в наказі, а саме: дотримання суб'єктом господарювання порядку обліку товарних запасів, що свідчить про суттєві порушення норм чинного законодавства при проведенні фактичної перевірки.
По суті порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) позивач вказує, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до згідно Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №496 від 03.09.2021 (далі - Порядок №496) не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Наголошує, що під час проведення перевірки надав всі належні документи, які підтверджують облік та походження товарів, а саме: форму ведення обліку товарних запасів та первинні документи (договір комісії та акт приймання-передачі).
Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 27.08.2024 №0235910705 зазначає, що належним доказом вчинення платником податку порушення вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України є виключно акт про відмову платника податків надати документи, однак представники контролюючого органу під час здійснення перевірки відповідних актів не складали.
З урахуванням зазначеного позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та необґрунтованими. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання (а.с.32).
У відзиві на позовну заяву (а.с.43-48) представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування такої позиції вказала, що посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області відповідно до наказу від 09.07.2024 №2108-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 09.07.2024 №3948 та №3949 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 18.07.2024 №109/15/РРО/ НОМЕР_1 , однак від його підписання та отримання особа, що здійснювала розрахункові операції відмовилася, у зв'язку із чим другий примірник акту було надіслано позивачу засобами поштового зв'язку.
На вказаний акт перевірки позивачем було подано заперечення, за результатами розгляду якого висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
По суті встановлених порушень, на підставі розрахунку до акта фактичної перевірки, ГУ ДПС у Волинській області, за основним місцем обліку платника, винесено податкові повідомлення - рішення від 27.08.2024 №0235900705 та №0235910705, які вручені позивачу 02.09.2024.
Не погодившись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу, однак рішенням ДПС за результатами розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Представник відповідача вказує, що підставою для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 в наказі ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 09.07.2024 №2108-п зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
У свою чергу, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою вказаною нормою є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, тому зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Зауважує, що у спірних правовідносинах має місце саме наявність інформації що свідчить про можливі порушення вимог законодавства, яка була наявна в базах даних ДПС України, про що свідчить доповідна записка щодо проведення перевірки.
Крім того, звертає увагу, що позивач допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що свідчить підпис представника позивача у направленнях на проведення перевірки, а наказ на проведення перевірки вже реалізовано та відповідно складено акт та податкові повідомлення-рішення за наслідком його реалізації.
Щодо встановлених порушень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку на загальну суму 967 977 грн, представник відповідача вказує, що згідно із Порядком №496, документами, які підтверджують облік та походження товарів є форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи (опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару).
Наголошує, що форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, котрі є невід'ємною частиною такого обліку.
Посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області у зв'язку з проведенням фактичної перевірки було надано позивачу вимогу про надання документів, однак позивачем до фактичної перевірки надано лише форму ведення обліку товарних запасів за квітень-липень 2024 року, договір комісії № ВД-01-05-24-АО від 01.05.2024 та акти прийому-передачі товарів до даного договору, а також договір суборенди нежитлового приміщення, договір про співпрацю, виписку з ЄДР.
Водночас, позивачем ні під час проведення перевірки, ні до закінчення перевірки не надано відповідних відомостей про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відсутні.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги. Додатково наголосив, що у відзиві на позовну заяву відповідач не довів наявності конкретної податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а наведена доповідна записка стосується перевірок, які проведені задовго до 09.07.2024. В спростування доводів відповідача про те, що у формі ведення обліку товарних запасів за квітень-липень 2024 року, окрім актів прийому-передачі товарів до договору комісії за №ВД-01-05-24-АО від 01.05.2024 відсутні відомості про будь-які інші первинні документи про надходження товару, позивач повідомляє, що товар на реалізацію передавався лише за договором комісії, за іншими первинними документами товар на реалізацію не надходив (а.с 67-69).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с.95-96).
У письмових поясненнях представник третьої особи зазначила, що посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області відповідно до наказу від 09.07.202 №2108-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 09.07.2024 №3948 та №3949 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 18.07.2024 № 109/15/РРО/ НОМЕР_1 .
На підставі розрахунку до акта фактичної перевірки, ГУ ДПС у Волинській області, за основним місцем обліку платника, винесено податкові повідомлення - рішення від 27.08.2024 №0235900705 та № 0235910705.
Представник третьої особи вказує, що відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення МК України. Наказ про проведення фактичної перевірки містить усі необхідні найменування та реквізити, а також належне оформлення підстав для її проведення, що виключає обставину протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки господарського об'єкту позивача.
По суті встановлених порушень, зазначає, що в силу імперативних приписів абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження всіх товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Оскільки в підтвердження походження товарів, були відсутні первинні документи на товар, який знаходився у місці продажу, де здійснено перевірку, та які є невід'ємною частиною обліку такого товару, вказане є підставою встановлення факту не ведення позивачем обліку товарних запасів, які знаходилися у місці їх реалізації у магазині, де здійснював свою діяльність позивач, на час проведення фактичної перевірки (а.с.115-123).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.138).
У судовому засіданні 07.05.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у заявах по суті справи та додаткових поясненнях, та просив їх задовольнити, а представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 31.08.2022, із наступними видами діяльності КВЕД: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 95.11 - ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; 95.12 - ремонт обладнання зв'язку; 47.41 - роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.42 - роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 46.51 - оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 - оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.29).
Посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області на підставі наказу від 09.07.2024 №2108-п (а.с.51) та направлень на перевірку від 09.07.2024 №3949 та №3948 (а.с.7, 60 зворот.-61) проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 18.07.2024 №090843 (реєстраційний №13443/09/15/РРО/ НОМЕР_1 ) (а.с.7 зворот.-9, 58-59), яким встановлено, зокрема порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку на загальну суму 967 977,00 грн, а також пункту 44.6. статті 44 ПК України, а саме: ненадання на вимогу контролюючого органу виписки про рух коштів через банківський термінал станом на 12.07.2024, про що складено відповідний акт.
Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач подав на вищезазначений акт заперечення від 07.08.2024 (а.с.9 зворот.-11), інформація щодо розгляду яких в матеріалах справи відсутня.
На підставі акту перевірки від 18.07.2024 №090843 (реєстраційний №13443/09/15/РРО/ НОМЕР_1 ) ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 27.08.2024 №0235900705, згідно із яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 967 977,00 грн (а.с.12, 53);
від 27.08.2024 №0235910705, згідно із яким за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, статті 121 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040,00 грн (а.с.15 зворот.-16, 52);
Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу листом ГУ ДПС у Волинській області від 28.08.2024 №13388/6/03-20-07-05-06 (а.с.55) та отримані останнім 02.09.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43).
Податкові повідомлення - рішення від 27.08.2024 №0235900705 та №0235910705 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 02.10.2024 (а.с.13 зворот.-15).
Рішенням ДПС України від 19.11.2024 №34790/6/99-00-06-03-02-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.16 зворот.-19).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Як свідчать матеріали справи наказом ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 09.07.2024 №2108-п фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює господарську діяльність позивач, було призначено на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
У постанові 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок, щодо застосування вказаної норми ПК України.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а, тощо.
Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними, за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.
З огляду на викладене, Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Отже, у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Відтак, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд у даному випадку виходить з того, що в наказі від 09.07.2024 №2108-п про проведення фактичної перевірки контролюючий орган навів наступне формулювання: з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2. статті 80 ПК України.
Водночас суд враховує, що інформацією, у зв'язку з якою прийнято наказ від 09.07.2024 №2108-п, стала доповідна записка начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 01.05.2024 №135/09-19-07-06-26 (а.с.50).
Зокрема, зі змісту вказаної доповідної записки вбачається, що перевірка магазину «Ябко» була проведена на виконання листів ДПС України від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-04-02-07 та від 26.04.2024 №12418/7/99-00-07-04-02-07 щодо проведення фактичних перевірок господарських одиниць, у яких при проведенні обстежень чи за результатами проведеного аналізу встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства.
Судом не встановлено, що вказана доповідна записка управління податкового аудиту мала істотні недоліки, не відображала в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Отже, суд вважає, що вказаний лист (доповідна записка) в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №280/6830/23 від 27.03.2025 у справі №560/15692/23 від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.
При цьому, суд зауважує, що в матеріалах справи наявний також лист ДПС України від 29.04.2024 №12571/7/99-00-07-04-02-07 (а.с.70-72), на який міститься посилання у вищезазначеній доповідній записці.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що посадові особи ГУ ДПС в Івано-Франківській області фактично вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку з питання не визначеного в наказі, а саме: дотримання суб'єктом господарювання порядку обліку товарних запасів, оскільки в наказі від 09.07.2024 №2108-п зазначено, що перевірка здійснювалася, у тому числі з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, у свою чергу відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР введення обліку товарних запасів належить до обов'язків суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції.
Отже, доводи позивача щодо неправомірності проведення ГУ ДПС в Івано-Франківській області фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Стосовно порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку на загальну суму 967 977,00 грн, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон № 265/95-ВР.
Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.
Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону №265/95 термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №231. Смартфони та мобільні телефони відносяться до даного переліку.
Згідно із статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021№496 (далі Порядок №496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП визначає).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Згідно з пунктами 1 та 2розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Отже документами, що є підставою для внесення записів до Форми обліку, є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо.
В свою чергу законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для обліку товарних запасів.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі Закон №996-ХIV).
Відповідно до статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Під час перевірки було встановлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку на загальну суму 967 977,00 грн.
Однак, суд з вказаним висновком податкового органу не погоджується, враховуючи наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки від 18.07.2024 на письмову вимогу про надання документів позивачем до перевірки було надано договір комісії від 01.05.2024 №ВД-01-05-24-АО, акт приймання-передачі товарів до вказаного договору, договори про співпрацю та форму обліку товарних запасів.
Так, відповідно до договору комісії від 01.05.2024 №ВД-01-05-24-АО (а.с.21-22), укладеного між ФОП ОСОБА_2 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), його предметом є зобов'язання комісіонера за дорученням комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок комітента договори щодо продажу товарів, передбачених договором (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору комісії передбачено, що конкретні умови щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, наведено у актах приймання-передачі товарів.
Згідно з пунктом 4.1. договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах:
- місце передання: АДРЕСА_1 ;
- порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.
Актом приймання-передачі товарів від 01.07.2024 позивачу передано 791 одиницю товару на загальну суму 967 977,00 грн (а.с.23 зворот.-28).
Отримання товару за вказаним актом приймання-передачі товарів відображено позивачем у формі ведення обліку товарних запасів (а.с.28 зворот.).
Отже, на момент проведення перевірки у позивача були наявні відповідні документи, що підтверджували походження товару, який знаходився в реалізації.
При цьому, в акті перевірки зазначено, що залишки товарів, що є в реалізації відповідають переліку товару, згідно наданого акту приймання - передачі.
Суд зауважує, що договір комісії є одним із видів посередницьких договорів і в даному випадку такий договір передбачає обов'язок комісіонера за дорученням комітента від свого імені за певну винагороду продати належний комітенту товар.
Отже, позивач як комісіонер не набував у власність товар, що пояснює відсутність у нього відповідних первинних документів, таких як накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, тощо.
Під час перевірки позивач надав визначені договором комісії документи, що підтверджують походження товару (акти приймання-передачі), що в свою чергу спростовує доводи контролюючого органу про їх відсутність.
Також суд враховує, що на підставі акту приймання-передачі товарів позивачем заповнювалась форма ведення обліку товарних запасів, а тому порушень вимог Порядку №496 суд не вбачає.
Отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд констатує, що відповідач та третя особа під час судового розгляду не надали достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження встановлених в ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Відтак, згідно встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.08.2024 №0235900705 та про задоволення позовних вимог в цій частині.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню від 27.08.2024 №0235910705, згідно із яким за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, на підставі статті 121 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 44.3. статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.
Нормами пункту 44.4. статті 44 ПК України визначено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно із нормами пункту 85.1. статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 85.2.статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 85.4. статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Згідно із пунктом 85.8. статті 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
При цьому пунктом 85.6 статті 86 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отже, контролюючий орган вправі вимагати у платника податків в ході перевірки надати первинні документи та в разі їх ненадання (відмови у наданні) контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі.
Відповідно до пункту 121.1. статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
Як встановлено судом, в ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 вручено вимогу про надання документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема: реєстраційне посвідчення реєстратора розрахункових операцій; довідку про опломбування реєстратора розрахункових операцій; книги обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій; форму ведення обліку товарних запасів; накладні на товар, що знаходиться в реалізації; трудові угоди з працівниками; документи що засвідчують особи (копії); ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним (попередні що закінчились); документи щодо наявних основних засобів (власних або орендованих (договори оренди); договір з установою банку про встановлення банківського терміналу для розрахунку електронних платіжних засобів, виписка з банківського термінали про рух коштів за період здійснення діяльності за відповідною адресою (а.с.56 зворот).
Згідно із висновками акту перевірки, на вимогу працівників контролюючого органу щодо надання виписки про рух коштів через банківський термінал станом на 12.07.2024 до перевірки не надано.
При цьому, судом встановлено, що на виконання вимог пункту 85.6 статті 86 ПК України ГУ ДПС в Івано-Франківській області було складено акт від 12.07.2024 про ненадання документів для проведення фактичної перевірки, який засвідчує, що на письмову вимогу про надання до перевірки документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності від 09.07.2024, яка отримана позивачем у цей же день, останній не було надано виписки з банківського терміналу про рух коштів (а.с.57).
Суд зазначає, що позивачем в ході судового розгляду справи жодним чином не спростовано вказані обставини.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, не погодившись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення від 07.08.2024 (а.с.9 зворот.-11), до якого мав можливість долучити відповідні документи, однак позивач вказаною можливістю не скористався.
Як повідомив представник відповідача та підтверджується матеріалами справи, за порушення пункту 85.2. статті 85 ПК України вчинене вперше згідно із податковим повідомленням - рішенням від 18.07.2024 №0196570705 (а.с.133) до позивача раніше уже застосовувалися штрафні санкції на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України.
За вказаних обставин суд вважає, що відповідач у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні правильно визначив розмір штрафу, застосувавши до позивача штрафні санкції за дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення.
З урахування зазначеного, суд приходить до висновку, що штрафні санкції в сумі 2040,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішення від 27.08.2024 №0235910705 були застосовані до позивача обґрунтовано.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2024 №0235900705 та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із квитанцією від 24.12.2024 №ПН350 за подання даного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 7760,20 грн (а.с.6).
Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 7743,90 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 27.08.2024 №0235900705.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7743,90 грн (сім тисяч сімсот сорок три грн 90 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код ВП 44106679).
Третя особа: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, 20, ідентифікаційний код ВП 43968084).
Суддя О. О. Андрусенко
Повний текст судового рішення складено 15.05.2025.