14 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/174/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про поновлення строку звернення до суду та клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (в останній редакції) про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 за період з 26 лютого 2022 року по 26 жовтня 2022 року та Військової частини НОМЕР_2 за період з 01 червня 2022 року по 04 серпня 2024 року щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення - щомісячних (надбавки, доплати, підвищення та премії) та одноразових, в т.ч., але не виключно, грошової допомоги на оздоровлення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 за період з 26 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року та Військову частину НОМЕР_2 за період з 01 червня 2022 року по 04 серпня 2024 року нарахувати та виплатити грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум (а.с.76-84).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_2 позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. Крім того, відповідач зазначив про пропуск строку звернення позивачем до суду із цим позовом, у зв'язку з чим просив позовні вимоги залишити без розгляду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року залучено до участі у справі як відповідача Військову частину НОМЕР_3 .
17 березня 2025 року від Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зауважував на пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом та просив застосувати наслідки пропуску такого строку.
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 04 серпня 2024 року, у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску.
05 травня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 06 травня 2025 року продовжено розгляд справи відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України.
Суд, перевіривши доводи сторін письмовими доказами, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Однак положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Тому у цьому питанні підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У зв'язку із наведеним доводи відповідача Військової частини НОМЕР_2 про те, що за період з 26 лютого 2022 року по 04 серпня 2024 року строк звернення до суду минув 04 вересня 2024 року, є помилковим.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
За змістом висновків Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
“Якщо мають місце тривалі правовідносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)». Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини).
Цей спір стосується правовідносин між сторонами, які є триваючими та які мали місце як до, так і після 19 липня 2022 року. Тому до спірних правовідносин за період з 26 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року строк не застосовується, а за період з 19 липня 2022 року по 04 серпня 2024 року застосовується тримісячний строк звернення.
Із цим позовом представник позивача звернувся до суду 08 січня 2025 року.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Перевіряючи доводи сторін в питанні дотримання/пропуску строку звернення до суду з матеріалів справи слідує, що до 31 травня 2022 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 .
Отже, клопотання відповідача Військової частини НОМЕР_3 про застосування строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються правовідносин щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року є безпідставним, адже до цього періоду підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 року (її норми не обмежували будь-яким строком право працівника на звернення до суду). Крім того, в обґрунтування клопотання відповідач покликався на обставини (як-от: позивач виключений зі списків особового складу у грудні 2023 року, а до суду звернувся у грудні 2024 року), які не відповідають обставинам у цій справі.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 серпня 2024 року №96 молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та знято з фінансового та речового забезпечення з 03 серпня 2024 року (вибув до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_2 ) (а.с.35-37). Тобто, незважаючи на те, що ОСОБА_1 відносини військової служби з Військовою частиною НОМЕР_1 припинив, він вибув для проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 , яка здійснювала (з 01 червня 2022 року по 03 серпня 2024 року) та продовжила здійснювати надалі нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.
Представник позивача, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, вказав, що всупереч статтям 110 та 116 КЗпП України позивач не одержував від відповідачів письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому в період служби, при переміщенні на нове місце служби; наказ від 03 серпня 2024 року №96 не містить сум грошового забезпечення (нарахованих та виплачених), а тільки відсотки окремих складових та період часу, за який належить виплатити грошове забезпечення; про спосіб розрахунку грошового забезпечення (посадового окладу та інших складових, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 2018 рік) стало відомо лише після отримання на адвокатський запит від 14 жовтня 2024 року відповідних розрахунків грошового забезпечення.
Судом із матеріалів справи встановлено, що відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення були надіслані Військовою частиною НОМЕР_1 на адвокатський запит листом від 07 листопада 2024 року №1017. Доказів ознайомлення позивача з відомостями грошового атестата при виключенні його зі списків особового складу частини з 03 серпня 2024 року у зв'язку із переміщенням до нового місця служби - Військової частини НОМЕР_2 відповідачами не надано.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку про пропуск позивачем з поважних причин строку звернення до суду, установленого статтею 233 КЗпП України (в редакції з 19 липня 2022 року), в частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 04 серпня 2024 року та необхідність поновлення цього строку. Натомість клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду є необґрунтованим (в частині позовних вимог до 18 липня 2022 року) та не містить спростування належними та допустимими доказами висновків суду в решті позовних вимог.
Керуючись статтями 122, 123, 248, 256 КАС України, суд
Заяву про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог з 19 липня 2022 року по 04 серпня 2024 року.
У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ж.В. Каленюк