14 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2988/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника - адвоката Мотальову-Кравець Валерію Юріївну (далі - представник позивача) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зниклого безвісти ОСОБА_2 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII в редакції Закону від 01.02.2025; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII в редакції Закону станом на дату призначення грошового забезпечення, а також здійснити повний розрахунок та виплату всіх належних сум грошового забезпечення, які підлягали виплаті, але не були виплачені
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є дружиною зниклого безвісти 18.08.2023 в районі населеного пункту Залізненське Бахмутського району Донецької області військовослужбовця ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). У зв'язку із зникненням безвісти чоловіка ОСОБА_2 , ОСОБА_1 здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти відповідно до п. 4, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
Однак, вказує, що 20.11.2024 Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, який вступив в дію 01.02.2025 змінено порядок виплат і передбачено, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
З метою недопущення порушення прав позивача на отримання грошового забезпечення в розмірі, встановленому на дату його призначення, на адресу в/ч НОМЕР_1 представником позивача 11.01.2025 було направлено адвокатський запит з проханням залишити розмір та порядок виплати грошового забезпечення, що отримує ОСОБА_1 в порядку п. 4, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 в редакції, що діяла на момент подання відповідної заяви та виникнення відносин, які стали підставою для здійснення виплат та повідомити чи було складено особисте розпорядження чоловіком позивача ОСОБА_2 . Проте, відповідь військовою частиною надана не було. При цьому зазначила, що 14.03.2025 на її банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк» було проведено виплату грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти військовослужбовця в розмірі 5 968,00 грн з урахуванням положень Закону №3995-ІХ від 08.10.2024, який, на думку позивача, звужує її права на соціальний захист.
Позивач вважає, що порядок нарахування вищезазначеної грошової виплати було здійснено з порушенням як норм національного так і міжнародного права, а відтак дії в/ч НОМЕР_1 є протиправними та підлягають відновленню судом. З наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У поданому відзиві на позовну заяву представник в/ч НОМЕР_1 заперечив проти позовних вимог. Зазначав, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.02.2025 №482, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», втратив чинність наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.09.2023 №7146 «Про виплату грошового забезпечення сім'ям безвісти зниклих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ».
Відповідач звертає увагу, що відповідно до абз. 4 частини 6 статті 9 Закону №2011-XII (в редакції чинній з 01.02.2025): «У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.». Тобто, в редакції Закону №2011-XII (з 01.02.2025) 50% грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця залишається на його депонованому рахунку, а решта 50% рівними частками виплачується, після здійснення встановлених законом відрахувань, особам, які визначені абзацом 4 частини 6 статті 9 Закону №2011-XII. На виконання норм даної редакції Закону №2011-XII (з 01.02.2025) в/ч НОМЕР_1 , в результаті опрацювання отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_1 повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (про народження, про шлюб, про усиновлення, про встановлення батьківства тощо) та заяв батьків зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з документами, які підтверджують їх батьківство (свідоцтво про народження), було встановлено, що право на отримання 50% всіх видів грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 мають: ОСОБА_1 , як дружина зниклого безвісти ОСОБА_2 та як законний представник їх спільної дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 25% грошового забезпечення (2 х 12,5%=25%); ОСОБА_3 , як мати зниклого безвісти ОСОБА_2 у розмірі 12,5%; ОСОБА_4 , як батько зниклого безвісти ОСОБА_2 у розмірі 12,5%. Відповідно до проведеного аналізу всіх отриманих документів, військовою частиною були надіслані відповідні повідомлення на ім'я ОСОБА_1 (від 31.01.2025 №2172), ОСОБА_3 (від 21.03.2025 №5583) та ОСОБА_4 (від 21.03.2025 №5584).
У відповідності до пункту 1.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.03.2025 №795 «Про виплату грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» виплата всіх видів належного грошового забезпечення зниклому безвісти старшому сержанту ОСОБА_2 після здійснення встановлених законом відрахувань, здійснюється в наступних частках: дружині ОСОБА_1 - 25%, матері ОСОБА_3 - 12,5% та батьку ОСОБА_4 - 12,5%.
З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Суд встановив, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2023 №74 сержанта, призваного по мобілізації, ОСОБА_2 з 11.03.2023 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2023 №220 сержанта ОСОБА_2 призначено на посаду головного сержанта 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2023 №249 старшого сержанта ОСОБА_2 , головного сержанта 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який виконував бойові завдання та вважається безвісти зниклим, з 30.08.2023 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28.09.2023 №4907 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової служби за мобілізацією старшого сержанта ОСОБА_2 » військовослужбовець військової служби за мобілізацією головний сержант 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової НОМЕР_4 , старший сержант ОСОБА_2 , вважається зниклим безвісти в районі населеного пункту Залізнянське, Донецької області, за особливих обставин під час виконання службових (бойових) завдань за призначенням із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України з18.08.2023.
Пунктом 4 даного наказу наказано начальнику служби - головному бухгалтеру фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 забезпечити виплату грошового забезпечення членам сім'ї військовослужбовця військової служби за мобілізацією головного сержанта 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованої батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_2 , за зверненням на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення, згідно пункту 3 розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, з дотриманням Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016, з урахуванням вимог роз'яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 25.10.2022 №423/1635.
У відповідності до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 , як дружині безвісно зниклого чоловіка ОСОБА_2 , виплачувалось його грошове забезпечення у розмірі 100%.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.02.2025 № 482, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», втратив чинність наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.09.2023 №7146 «Про виплату грошового забезпечення сім'ям безвісти зниклих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ».
31.01.2025 в/ч № НОМЕР_5 позиву ОСОБА_1 та батькам безвісно зниклого ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на правлено листи про те, що у зв'язку із набранням чинності Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх вносяться зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний ї правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в/ч проводяться підготовчі заходи до реалізації цього Закону та повідомлено, що:
Законом №3995-ІХ встановлено:
1. Право військовослужбовця на складання у письмовій довільній формі особистого розпорядження про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором на ймовірні випадки;
2. Що у разі відсутності особистого розпорядження, грошове забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань, виплачується: в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені; в другу чергу (у разі відсутності представників з першої черги, зазначених в попередньому абзаці) рівними частками, шо в загальній сумі не перевищує 20 % грошового забезпечення - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець (Довідково. Законні представники визначаються відповідно до Цивільного кодексу України);
3. Що належна та не виплачена частка грошового забезпечення (50 або 80 відсотків відповідно, за відсутності особистого розпорядження) виплачується зазначеному військовослужбовцю у разі повернення його з полону або появи (одержання відомостей про місце перебування), якщо він був визнаний зниклим безвісти;
4. Що у разі загибелі (смерті) зазначених військовослужбовців або оголошення їх судом померлими, належні та не виплачені суми грошового забезпечення включаються до складу спадщини;
5. Що виплата грошового забезпечення не здійснюється членам сімей зазначених військовослужбовців, які добровільно здалися в полов, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували.
Відповідно до вищезазначеного, повідомляється, що з 01.02.2025 у Вас залишилося право на виплату грошового забезпечення, яке за Законом №3995-ІХ виплачуватиметься рівними частками в загальній сумі, що не перевищує 50 % грошового забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань.
Водночас до кола осіб, які разом з Вами мають право отримувати зазначене грошове забезпечення рівними частками, відносяться, у разі наявності у зазначеного військовослужбовця, такі особи: дружина (чоловік); законні представники малолітніх (неповнолітніх) дітей (крім тих, які одержують від військовослужбовця аліменти) діти з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законні представники (крім тих, які одержують від військовослужбовця аліменти); батьки (крім тих, які позбавлені батьківській прав, за умови, що ці права не були поновлені).
У відповідності до пункту 1.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.03.2025 №795 «Про виплату грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» виплата всіх видів належного грошового забезпечення зниклому безвісти старшому сержанту ОСОБА_2 , після здійснення встановлених законом відрахувань, здійснюється в наступних частках: дружині ОСОБА_1 - 25%; матері ОСОБА_3 - 12,5%; батьку ОСОБА_4 - 12,5%.
Вважаючи, що внесенні зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» всупереч положенням Конституції України грубо звужені та обмежені, а в/ч НОМЕР_1 протиправно виконує Закон України №3995-ІХ, чим порушує її права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції:
«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.»
Вищезазначений Закон було прийнятий на виконання Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і його метою є удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.
Проект Закону розроблено на виконання доручення Віце-прем'єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата). Нова редакція повністю узгоджується із Конституцією України та правовим висновкам Конституційного Суду, адже завдяки цьому законопроекту після повернення зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50% належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Зазначений закон прийнято саме згідно вимог принципу соціальної справедливості, так як 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Так як у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому. Водночас, родичі та сім'я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошові кошти у разі визнання його загиблим. А отже, жодного звуження прав позивача не відбувається.
Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, є чинним, а отже, обов'язковим до виконання на всій території України.
Відтак, оскільки зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01.02.2025, виплата позивачу грошового забезпечення з лютого 2025 року відбувалась на підставі норм, чинними після внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024.
Крім того, судом встановлено, що безвісти зниклий військовослужбовець ОСОБА_2 особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення, не складав. Протилежного матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже, жодної протиправності в діях відповідача щодо зменшення позивачу суми виплати грошового забезпечення безвісно зникло військовослужбовця ОСОБА_2 на виконання вимог Закону №3995-ІХ від 08.10.2024 суд не встановив.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із цим, враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову та приписи статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський