Номер провадження: 11-сс/813/785/25
Справа № 947/41273/24 1-кс/947/4509/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42024160000000050 від 13.03.2024 року за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдови,
з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, засновника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «КІА-МОРСЬКА АГЕНТСЬКА СЛУЖБА», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364-1 КК України,
встановив:
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42024160000000050 від 13.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.239, ч.2 ст.364-1 КК України.
04.02.2025 року ОСОБА_9 затримано в порядку ст.615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364-1 КК України за обставин викладених у клопотанні слідчого.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 07.02.2025 року до підозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 02.04.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави - 991 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3000748 (три мільйона сімсот сорок вісім) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 на 60 днів.
Ухвалою місцевого суду клопотання слідчого було задоволено та ОСОБА_9 продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 30.05.2025 року, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави - 991 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3000748 (три мільйона сімсот сорок вісім) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що продовжують існувати заявлені стороною обвинувачення ризики.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, або визначити заставу в розмірі, передбаченому ч.5 ст.182 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує наступним:
1) клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою не відповідає вимогам ст.199 КПК України, оскільки в клопотанні є посилання на кілька ризиків, однак не вказані обставини на підставі яких слідчий дійшов висновку про існування таких ризиків;
2) сторона обвинувачення не надала жодного належного обґрунтування доводам про існування в даному кримінальному провадженні 5 ризиків, хоча в ухвалі про застосування запобіжного заходу були визначенні ризики, передбачені п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК, а переглядаючи вказану ухвалу апеляційний суд встановив лише наявність трьох ризиків, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України;
3) підозрюваний не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування, після початку агресії РФ останній евакуювався з м.Херсон, не покинув територію України та разом із сім'єю переїхав в м.Ізмаїл;
4) у підозрюваного наявні міцні соціальні зв'язки, він одружений, має двох малолітніх дітей, має постійне місце реєстрації, в якому характеризується виключно з позитивної сторони, займається господарською діяльністю, раніше не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності;
5) в розпорядженні сторони захисту відсутні докази про те, що ОСОБА_9 здійснював будь-які дії направлені на знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
6) з моменту внесення відомостей до ЄРДР (13.03.2024 року) до затримання ОСОБА_9 останній не здійснював вплив на свідків у кримінальному провадженні, а отже існування такого ризику є виключно припущенням сторони обвинувачення;
7) в клопотанні слідчий не зазначив, яким саме способом (іншим чином) підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню;
8) слідчий суддя не розглянув можливість застосування до підозрюваного інших більш м'яких запобіжних заходів, а також визначив підозрюваному завідомо непомірний розмір застави, не вказавши при цьому в чому полягає виключність випадку, який обумовив слідчого суддю визначити заставу в розмірі, який значно перевищує межі встановлені ст.182 КПК України.
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує не доведеністю ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 України, в тому числі того, що підозрюваний може переховатись від органу досудового розслідування, з огляду на наявність у останнього міцних соціальних зв'язків.
Крім того, захисник звертає увагу, що ОСОБА_9 не здійснював спроб впливу на свідків та не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, а сама по собі тяжкість покарання, що йому загрожує, не є достатньою підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Перед початком судового засідання захисник ОСОБА_8 надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю, вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК України (далі - КПК) неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу та скаргу іншого захисника; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг; дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст.404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 слідчий суддя дотримався вимог ст.199 КПК, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, апеляційним судом встановлено, що 08.05.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239 та ч.2 ст.364-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 - директора ТОВ «НВК УКРЕКОПРОМ» від 28.03.2024 року; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; актом відбору проб ґрунтів №60 від 04.10.2024 року; протоколом №60 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних 04.10.2024 року на візуально забрудненій земельні ділянці; висновком експерта №24-6732 від 07.01.2025 року, яким встановлено, що за результатом забруднення земельної ділянки, є заподіяння шкоди, у тому числі через створення небезпеки для довкілля та спричинення істотного погіршення екологічної обстановки місцевості; протоколами обшуків та інші матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені вище докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_9 .
При цьому, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 01.04.2025 року строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №42024160000000050 від 13.03.2024 року продовжено до 5 (п'яти) місяців, а саме до 04.07.2025 року.
Як вбачається з клопотання, для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, в тому числі: отримати висновки призначених судових експертиз за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів»; розсекретити у визначений законодавством порядок матеріали НСРД; отримати відомості та документи, за результатами поданих запитів; оглянути документацію, що була вилучена в ході проведення обшуків за місцями мешкання, роботи фігурантів кримінального провадження; оглянути мобільні термінали та комп'ютерну техніку, що були вилучені в ході проведення обшуків за місцями мешкання, роботи фігурантів кримінального провадження; зібрати матеріали, що характеризують підозрюваних осіб у кримінальному провадженні; своєчасно виконати вимоги ст.290-291 КПК України, а саме відкрити матеріали досудового розслідування, скласти обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та після їх вручення скерувати до суду.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, існуючи в даному кримінальному провадженні ризики, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 не зменшились та не відпали.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_9 , між іншим, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами судового розгляду кримінального провадження у разі звернення сторони обвинувачення з обвинувальним актом, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що ризик передбачений ч.1 п.1 ст.177 КПК продовжує існувати.
Крім того, на думку колегії суддів, у даному кримінальному провадженні продовжує існувати ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК, що ОСОБА_9 може здійснити спроби приховати, або знищити речові докази, в тому числі документи, які стосуються його можливої незаконної діяльності, які станом не теперішній час не відшукані органом досудового розслідування.
Також, апеляційний суд погоджується з продовженням існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний матиме можливість здійснювати вплив на свідків з метою схилити їх до дачі неправдивих показань, що буде перешкоджати встановленню істини та у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками в кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1,2 ст.23, ч.4 ст.95, ст.224 КПК.
Наразі досудове розслідування триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо необхідності продовження застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів враховує надані прокурором додаткові документи, відповідно до яких ОСОБА_9 повідомлено про зміну повідомленої підозри, відповідно до якої обсяг інкримінованих підозрюваному злочинів суттєво збільшився, а також збільшився розмір спричиненої шкоди, яка на даний також суттєво збільшилась. Вказані обставини, на думку колегії суддів, з огляду на збільшення обсягу інкримінованих злочинів та розмір спричиненої шкоди, також впливають на подальших характер можливої поведінки підозрюваного та свідчать про не зменшення існуючих ризиків.
За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи з великою вірогідністю можуть виявитися нездатними гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти існуючим ризикам
При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, процесуальним законом визначено, що до особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину може бути застосовано розмір застави вищій, ніж у зазначених межах, у виключних випадках.
На підставі аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме суд вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також зауважити на виключності такого випадку.
У даному кримінальному провадженні виключність випадку полягає в тому, що ОСОБА_9 ймовірно вчинив, в тому числі і тяжкий злочин за попередньою змовою групою осіб, які призвели до забруднення земельних ресурсів та довкілля, чим заподіяли державі значних збитків.
Колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000 року).
Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу підозрюваного, який є громадянином іншої держави, що дозволяє йому безперешкодно залишити територію України, а також правової кваліфікації злочинів, що йому інкримінуються та конкретних обставин справи, слідчий суддя на законних підставах визначив заставу у виключному розмірі.
При цьому, колегія суддів, оцінюючи доводи сторони захисту щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, зауважує, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч.2 ст.182 КПК України.
На переконання апеляційного суду перспектива втрати застави у визначеному слідчим суддею розмірі буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб запобігти виникненню у нього бажання переховуватись від органу досудового розслідування, впливати на свідків, або будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для продовження підозрюваному строку тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного та сама підозра у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно продовжують існувати ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційні скарги захисників без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2025 року, якою в кримінальному провадженні №42024160000000050 від 13.03.2024 року підозрюваному ОСОБА_9 продовжений строк тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4