Номер провадження: 22-ц/813/3990/25
Справа № 495/6084/24
Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.
Доповідач Сегеда С. М.
06.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Вадовської Л.М.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кобильника Дениса Олеговича на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року, повний текст якого складено 18 грудня 2024 року та ухваленого під головуванням судді Прийомової О.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
27.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено (а.с.76-85).
09.12.2024 року ОСОБА_1 , в особі представника, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000,00 грн.
Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.12.2024 року заяву ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто АТ КБ «ПРИВАТАБНК» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (а.с.111-113).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кобильник Д.О. просить змінити додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.12.2024 року та заяву про відшкодування судових витрат задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.118-124).
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.135-136).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, без участі учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.144-147).
При цьому колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Крім того, у суді апеляційної інстанції 06.05.2025 року о 16 год. 35 хв., тобто вже після розгляду Одеським апеляційним судом даної справи, було зареєстровано клопотання апелянта ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи виступ у судових дебатах (письмові пояснення) адвоката Кобильника Д.О. (а.с.152-154).
Проте, зважаючи на те, що зазначене клопотання зареєстровано у суді апеляційної інстанції після апеляційного розгляду, колегія суддів позбавлена можливості врахувати зазначене клопотання під час розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції другим та третім абзацами резолютивної частини оскаржуваного рішення фактично змінив рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року,зазначивши наступне:
«В резолютивній частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню зазначити: стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
В решті рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін».
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з таким викладенням резолютивної частини додаткового рішення, оскільки суд першої інстанції в даному випадку не був наділений повноваженнями на зміну іншого судового рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, суд повинен враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється.
Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України.
Проте, доповнюючи резолютивну частину рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року та стягуючи з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. та залишаючи в решті вищезазначене рішення без змін, суд першої інстанції фактично змінив судове рішення від 05 грудня 2024 року, виправивши таким чином в ньому описку, а також переоцінив вказане судове рішення, яке було ним проголошено, що в сенсі діючого цивільно-процесуального законодавства України є неприпустимим ухваленням додаткового судового рішення.
За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване додаткове рішення від 18.12.2024 року скасувати.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомогу у розмірі 3 000,00 грн., виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 цієї статті визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 120 000,00 грн., представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кобильник Д.О. надав наступні докази:
-договір про надання правничої допомоги № 04-01-06/24 від 04.06.2024 року, укладеного між адвокатом Кобильником Д.О. та ОСОБА_1 ;
-квитанцію № 296 від 09.12.2024 року, згідно якої вартість послуг на правничу допомогу склала 120 000,00 грн.;
-Акт № 1 приймання-передачі виконаних послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 04-01-06/24 від 04.06.2024 року.
Відповідно вказаного Акту адвокатом Кобильником Д.О. позивачу ОСОБА_1 у суді першої інстанції були наданні наступні послуги:
-підготовка та подання до суду позовної заяви, вартістю 20 000,00 грн.;
-підготовка та подання до суду, іншій стороні відповіді на відзив, що включає ознайомлення із відзивом на позовну заяву, додатками до позову, судовою практикою -вартістю 100 000,00 грн.;
а всього 120 000,00 грн. (а.с.92-93).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Разом з тим, за наслідками оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт та складність даної справи, а також зважаючи на те, що справу було розглянуто судом першої інстанції без участі її учасників, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена сума у розмірі 120 000,00 грн. на відшкодування судових витрат на правничу допомогу є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг.
Крім того, апеляційний суд враховує, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 120 000,00 грн. становить майже 70% від означеної у виконавчому написі суми, що підлягала стягненню станом на момент його вчинення, що також свідчить про неспівмірність заявлених витрат у вказаному розмірі.
За таких обставин, з врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що сума судових витрат, яка визначена судом першої інстанції, на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. не в повній мірі відповідає принципам розумності та справедливості, а також співмірності з фактичним обсягом наданих послуг.
У зв'язку з цим, колегія судді вважає за необхідне стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кобильника Д.О. підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.12.2024 року - скасуванню, з ухваленням постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кобильника Дениса Олеговича задовольнити частково.
Додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2024 року скасувати.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15.05.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.М. Вадовська
О.С. Комлева