Справа № 524/3982/23 Номер провадження 22-ц/814/1341/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
14 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Дорош А.І., Триголова В.М., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» про захист прав споживачів,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» в якому просила визнати недійсними операції (трансакції) щодо переказу 02.08.2022 коштів з кредитної картки НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на загальну суму 39000,00 грн та з картки для виплат рахунок НОМЕР_3 на загальну суму 48 226,14 грн та зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на її рахунку НОМЕР_2 та НОМЕР_3 до того стану, в якому вони перебували перед виконанням несанкціонованих фінансових операцій 02.08.2022, зобов'язати АТ КБ «Приватбанк» скасувати відсотки, пеню, комісії та інші штрафні санкції, нараховані за опротестованими операціями (трансакціями) щодо переказу 02.08.2022 коштів з її кредитної картки, рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
В обгрунтування позову вказувала, що 02.08.2022 без її згоди та відома з її банківських карток були списані кошти на загальну суму 39000,00 грн та 48 226,14 грн.
Зазначала, що Банк допустив незаконне списання коштів з кредитного рахунку та поточного рахунку, у зв'язку із чим, вважає, що відповідач має повернути їй незаконно списані кошти та визнати, що її борг відсутній.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживачів задоволено.
Визнано недійсними операції (трансакції) щодо переказу 02.08.2022 коштів з кредитної картки НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 39000,00 грн.
Визнано недійсними операції (трансакції) щодо переказу 02.08.2022 коштів з картки для виплат ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_3 в АТ КБ "Приватбанк" на загальну суму 48 226,14 грн.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_2 та НОМЕР_3 до того стану, в якому вони перебував перед виконанням несанкціонованих фінансових операцій 02.08.2022 та скасувати штрафні санкції, нараховані АТ КБ «ПриватБанк» за транзакціями від 02.08.2022.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ « Приват Банк» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок необачної поведінки позивача вважаючи, що вона спілкується із співробітниками банку сама надала доступ третім особам до свого Приват24, що в подальшому спричинило списання коштів.
Вказує, що для здійснення операцій по списанню коштів необхідно авторизуватися за допомогою телефону. Банк наголошує, що фінансовий номер телефону ОСОБА_1 станом на дату проведення оспорюваних платежів не змінювався та будь-яких повідомлень про втрату доступу до свого фінансового номеру телефону на час проведення операцій від позивача не надходило. Враховуючи те, що без розголошення позивачем паролю до карток та особистого підтвердження зміни парою проведення даних операцій не відбулося б.
Також вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що АТ КБ «ПриватБанк» нараховувало штрафні санкції за транзакціями від 02.08.2022 року, а тому рішення в цій частині є безпідставним.
31.03.2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ "Приватбанк".
02.08.2022 з карткового рахунку позивача НОМЕР_2 були списані кошти 39 000,00 грн, а саме 28000 грн та 11000 грн «оплата платежів через термінал самообслуговування м. Запоріжжя». Крім того, з карткового рахунку позивача НОМЕР_3 були списані кошти в сумі 29000 грн, 18000 грн «оплата платежів через термінал самообслуговування м. Запоріжжя», 1226,14 грн «переказ коштів при розірванні договору».
02.08.2022 року ОСОБА_1 після виявлення списання коштів, повідомила АТ КБ «ПриватБанк» за телефоном гарячої лінії 3700 та звернулася до правоохоронних органів з приводу заволодіння 02 серпня 2022 року невідомою особою грошовими коштами, що знаходились на її банківських картах.
03.08. 2022 року були внесені відомості до ЄРДР за фактом заволодіння шахрайським шляхом, коштами ОСОБА_1 (а.с. 15)
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що позивач не вчиняла дій, які б свідчили про порушення нею Умов та правил надання банківських послуг, а відповідачем не надано доказів того, що списання коштів відбулося внаслідок неправомірних дій, які сприяли втраті, незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу здійснити платіжні операції за кредитною карткою.
Окрім того судом вказано, що внаслідок списання коштів 02.08.2022 руку з кредитної картки ОСОБА_1 було нараховано штрафні санкції у вигляді відсотків, які підлягають скасуванню.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав.
Так, ч. 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно із ст. 7, п. п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
Із положень п. 39.2 ст. 39 цього Закону вбачається, що при проведенні переказу його суб'єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.
Пунктом 39.4. ст. 39 Закону встановлено, що працівники суб'єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону).
Відповідно до пунктів 6-9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2011 року № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка.
Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, колегія суддів бере до уваги і правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, згідно з якою, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для висновку про його вину, як підставу цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
З огляду на викладене та беручи до уваги обставини того, що грошові кошти були списані з карткових рахунків позивача за ініціативою інших осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а відповідачем АТ КБ «Приват Банк» не було вчинено дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
Відповідач не надав жодних доказів, які б безспірно підтверджували, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після виявлення списання коштів, в той же день, повідомила АТ КБ «ПриватБанк» за телефоном гарячої лінії 3700 та звернулася до правоохоронних органів з приводу заволодіння 02 серпня 2022 року невідомою особою грошовими коштами, що знаходились на її банківських картах.
03 серпня 2022 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022175500000975 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 190 КК України.
В подальшому 22.09.2022 року ОСОБА_1 разом із копією витягу з ЄРДР направила на адресу АТ КБ « ПриватБанк» заяву, в якій просила не зараховувати кредит на суму 39000 грн та будь-які відсотки до врегулювання даного питання.
28.09.2022 року ОСОБА_1 отримала лист-відповідь від Банку, яким їй було відмовлено у не нарахуванні відсотків посилаючись на те, що неповернення бану відсотків може негативно відбитися на функціонуванні банка в цілому.
У ході судового розгляду АТ КБ «Приват Банк» не спростував доводів заявника щодо вчинення щодо неї незаконних дій, а також не довів, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню особистої інформації, яка дає змогу від її імені розпоряджатися фінансовими ресурсами та вчиняти правочини.
Зважаючи на характер спірних відносин, суд обґрунтовано вважав належним і достатнім для відновлення порушеного права способом захисту інтересу ОСОБА_1 є саме зобов'язання банку повернути кошти на карткові рахунки позивача.
Судом правильно встановлено, що відбулося списання грошових коштів позивача, тому визнання спірних операційний недійсними та відновлення залишку коштів на рахунках позивача буде відповідати ефективному способу захисту для відновлення її порушених прав.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що переказ грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбувся внаслідок її необачної поведінки, не підтверджуються належними доказами.
Посилання в апеляційні скарзі на безпідставне задоволення вимог щодо зобов'язання відновити залишок коштів до стану, в якому вони перебували перед вчиненням несанкціонованих фінансових операцій, оскільки банком не нараховувалися штрафні санкції у вигляді відсотків, колегія суддів відхиляє, так як нараховані відсотки становлять 10138,23 грн. що підтверджується матеріалами справи( а.с.11).
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк», - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 листопада 2024 року,- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 14 травня 2025 року.
Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ А.І. Дорош ____________________ В.М. Триголов