Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6042/24 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.
Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.
14 травня 2025 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Григорусь Н.Й.
суддів Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи) в м. Житомирі цивільну справу №296/6042/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Адамовича О.Й., -
У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 5523296 про надання споживчого кредиту від 11.02.2022 у розмірі 70 917 грн 69 коп., а також вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 11 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5523296 про надання споживчого кредиту в сумі 18 200,00 грн строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів шляхом їх зарахування на його платіжну картку. Натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконував.
25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, на підставі якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а саме у загальному розмірі 53 340,69 грн, з яких 14 721,16 грн - сума кредиту, 38 619,53 грн - сума процентів за користування кредитом.
За період із 10 вересня 2022 року по 08 листопада 2022 року (60 календарних днів) в межах строку договору позивачем також були нараховані проценти в сумі 17 577,00 грн, виходячи з розміру тіла кредиту - 14 721,16 грн та процентної ставки - 1,99 % в день.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору не сплачена і складається із тіла кредиту - 14 721,16 грн, нарахованих процентів - 38 619,53 грн, нарахованих позивачем процентів за 60 календарних днів - 17 577,00 грн, що загалом складає суму у розмірі 70 917,69 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь разом із понесеними судовими витратами, а саме по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн і на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором №5523296 від 11.02.2022 про надання споживчого кредиту у розмірі 53 340 (п'ятдесят три тисячі триста сорок) грн 69 коп., з яких 14 721,16 грн - сума кредиту; 38 619,53 грн сума процентів за користування кредитом, а також 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 38 619,53 грн та судового збору у розмірі 1 822 грн та ухвалити нове, в якому розмір відсотків був би адекватним та справедливим. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення.
Апеляційна скарга, мотивована тим, що частинами 5, 7 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Крім того, зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Згідно Указу Президента України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 09.05.2025, а договір був укладений 11 лютого 2022 року. Після введення воєнного стану він втратив роботу та не мав можливості сплачувати кредит.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 8 000 грн на відшкодування наданої правової допомоги в суді апеляційної інстанції.
Розгляд справи Житомирським апеляційним судом проведено згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Рішення суду в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №5523296 від 11.02.2022 у розмірі 14 721,16 грн щодо заборгованість за тілом кредиту не оскаржується. Тому його законність апеляційним судом не перевіряється.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.02.2022 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (споживач) уклали договір №5523296 про надання споживчого кредиту (а.с. 151-161 том 1).
Відповідно до п. 1.1. договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus».
Пунктами 1.3, 1.4, 1.5 передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 18 200,00 грн; строк кредиту 360 дні, дата повернення кредиту та сплати процентів, визначена в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит 06.02.2023, з процентною ставкою 1,99% в день.
Відповідно до п. 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.
Згідно п.1.5.2 знижена процентна ставка 0,597% в день та застосовується, якщо споживач до 13.03.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Відповідно до п. 3.4 договору розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп. 1.5.1. Договору залежить від того чи отримає Споживач індивідуальну знижку від Товариства та скористається своїм правом на її використання (виконає умови для отримання знижки) на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання Споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін. Усі умови застосування знижки визначені даним Договором та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів.
Вказаний вище договір про надання споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом 11.02.2022 одноразовим ідентифікатором «М640048»(а.с. 25-28, 151-161, 162 том 1).
Згідно листа ТОВ ФК «Контрактовий дім» №3315 від 06.10.2023, який адресований ТОВ «Авентус Україна», повідомлено про успішність перерахування коштів, де, зокрема, зазначено, що сума коштів у розмірі 18 200,00 грн була перерахована на картку № НОМЕР_1 (а.с. 120-121 том 1).
Довідкою АТ «Універсал Банк» від 21.10.2024 підтверджено також, те, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 11.02.2022 АТ «Універсал Банк» зарахувало грошові кошти в розмірі 18 200,00 грн (а.с. 209, 216 том 1).
Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ «Авентус Україна», заборгованість відповідача за договором №5523296 від 11.02.2022 склала 53 340,69 грн, з яких 14 721,16 грн сума кредиту; 38 619,53 грн сума процентів за користування кредитом (а.с. 30-60 том 1).
25.09.2023 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25.09/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги за кредитним договором №5523296, що підтверджується договором факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 (а.с. 84-92 том 1).
25.09.2023 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» підписали акт до договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 (а.с. 101 том 1).
Згідно платіжних доручень №№1079, 1080, 1081, 1082, 1083 від 29.09.2023, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перерахувало на рахунок ТОВ «Авентус Україна» 400 000,00 грн, 373 409,78 грн, 400 000,00 грн, 400 000,00 грн та 200 000,00 грн; призначення платежу: сплата за договором факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 (а.с. 75, 76, 77, 78, 79 том 1).
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25.09/23-Ф, сторони підписали акт про те, що ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» реєстр боржників у кількості 10 782. Загальна сума заборгованості за вказаним актом прийому-передачі реєстру боржників склала 96 386 943,82 грн. (а.с.102 том 1).
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що на підставі договорів факторингу, відбулася заміна первісного кредитора на нового кредитора - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». У свою чергу відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконує та допустив заборгованість за кредитним договором №5523296 від 11.02.2022 у розмірі 53 340 (п'ятдесят три тисячі триста сорок) грн 69 коп., з яких 14 721,16 грн - сума кредиту; 38 619,53 грн сума процентів за користування кредитом.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи наступним.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей.
При цьому, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. ст. 3,12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Встановлено, що вказаний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «М640048», то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Крім того, відповідач підписав шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «М640048» таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту(а.с. 162 т.1).
Зазначене свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Відтак, 11.02.2022 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» уклали електронний договір №5523296 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору, сума кредиту складає 18200,00 гривень.
Довідкою ТОВ ФК «Контрактовий дім» №3315 від 06.10.2023 встановлено, що на платіжну картку № НОМЕР_1 11.02.2022 о 11:17 перераховано 18 200,00 гривень.
Довідкою АТ «Універсал Банк» підтверджено також, те, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку імітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 11.02.2022 здійснено переказ коштів в розмірі 18 200,00 грн.
Відповідач частково погашав кредит, а саме в період з 11.02.2022 по 13.03.2022 сплатив на рахунок первісного кредитора 5 000,00 грн, що були спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 3 478,84 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1 521,16 грн, що підтверджується карткою обліку договору №5523296 від 11.02.2022.
Також 31.05.2022 відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн, що підтверджується карткою обліку договору №5523296 від 11.02.2022.
Часткова сплата ОСОБА_1 свідчить про визнання ним боргу та підтверджує надання кредиту та його волевиявлення на укладення договору про надання споживчого кредиту 11.02.2022, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Так, у договорі №5523296 про надання споживчого кредиту від 11.02.2022, було фактично визначено строк кредитування - 360 днів та стандартну процентну ставку 1,99%.
За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості у розмірі 38 619,53 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст України», що є заборгованістю за простроченими відсотками.
Щодо апеляційний доводів ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку нараховані відсотки не носять штрафного характеру-не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту за правомірне користування грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Як убачається із рішення суду першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» стягнуто лише тіло кредиту та проценти за кредитним договором передбачені ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України, будь-яких нарахувань передбачених ст. 625 ЦК України, рішення суду не містить, тому вказані доводи судом не приймаються до уваги.
Не може бути застосовано до спірних правовідносин і ч. 5 та ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», які зазначають, що якщо положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Отже, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.
Позичальником не пред'явлено вимоги про визнання умов договору недійсними, в т.ч. щодо установлення розміру процентної ставки.
Відтак, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 822,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, суд враховує те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений на їх виконання, а тому вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. Також суд рахує, що дана категорія справ є нескладною, типовою, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. За положеннями п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2025 року без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складено 14 травня 2025 року