Справа №760/27827/24 1-кс/760/12981/24
18 листопада 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області майор юстиції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000246 від 14 березня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України підозрюваному:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця республіки Саха м. Якутськ Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , старшому розвіднику 2 відділення 2 взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_2 ) пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 , перебуває у складі 35-ї загальновійськової армії , -
Клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подане в рамках кримінального провадження № 22024101110000246 від 14 березня 2024 року, відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що сержант ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді старшого розвідника 2 відділення 2 взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону НОМЕР_3 окремої гвардійської мотострілецької бригади - з'єднання Сухопутних військ збройних сил російської федерації (військова частина НОМЕР_2 ) пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 , перебуває у складі НОМЕР_4 загальновійськової армії рф, знаходячись на тимчасово окупованій зс рф території, зокрема, на території с. Андріївка Бучанського району Київської області, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, 29 березня 2022 року, орієнтовно о 14 годині 00 хвилин, більш точний час органами досудового розслідування не встановлений, разом з іншими не встановленими слідством військовослужбовцями зс рф, будучи озброєними зброєю, перебуваючи по АДРЕСА_3 , побачив цивільну особу, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який йшов від сусіда в напрямку свого будинку за адресою АДРЕСА_4 .
При цьому ОСОБА_7 був одягнутий в цивільний одяг, не озброєний, не вчиняв агресивних дій по відношенню до військовослужбовців зс рф та жодної небезпеки для них не становив.
У порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. ч. 1,2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08 червня 1977 року, залякуючи і погрожуючи застосуванням зброї, сержант ОСОБА_6 з метою нелегального ув'язнення та подальшого отримання визнання причетності до націоналістичних чи військових формувань Збройних Сил України та про місця дислокації підрозділів Збройних Сил України використовуючи автомобіль марки Volkswagen Passat_CL чорного кольору д.н.з. НОМЕР_5 наказав ОСОБА_7 сісти у вищевказаний автомобіль та доставив останнього на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Після цього, сержант ОСОБА_6 , разом з іншими не встановленими слідством військовослужбовцями зс рф, утримуючи за вищевказаною адресою ОСОБА_7 погрожуючи застосуванням зброї пістолету системи «Макарова» та застосовуючи психологічний тиск, приставив пістолет до лівої частини голови ОСОБА_7 , який не належав до особового складу Збройних Сил України, ополчення, територіальної оборони, інших добровольчих загонів чи організованих рухів опору, не брав участі у збройному конфлікті, являвся цивільною особою, що перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, тим самим погрожуючи життю і здоров'ю останнього, з метою його допиту щодо причетності до націоналістичних чи військових формувань та отримання відомостей щодо дислокації підрозділів ЗСУ.
У подальшому, ОСОБА_6 разом з іншими не встановленими слідством військовослужбовцями зс рф, здійснюючи допит ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, погрожував застосуванням зброї пістолету системи «Макарова», застосовуючи фізичну силу, наніс йому десять ударів по голові нижньою частиною пістолету, висловлюючи погрози вбивства та ображаючи людську гідність, вимагав інформацію щодо причетності до націоналістичних чи військових формувань Збройних Сил України, чим завдав останньому фізичного страждання.
Крім того, цього ж дня 29.03.2022, у невстановлений органом досудового розслідування час, ОСОБА_6 , перебуваючи на території за адресою: АДРЕСА_3 , продовжуючи свої злочинні дії в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51, 57, 75 Додаткового протоколу до вказаної Конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи їх настання та діючи з цією метою, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є цивільною особою, яка перебуває під захистом, приставив пістолет до лівої частини голови ОСОБА_7 , продовжуючи допит відвів потерпілого на земельну ділянку, яка знаходиться на території вказаного домоволодіння та погрожував йому вбивством з метою отримання від нього інформації щодо місця дислокації підрозділів ЗСУ, чим завдав останньому фізичних та моральних страждань, які в подальшому спричинили ОСОБА_7 довічні суттєві психологічні (моральні) страждання.
В подальшому, цього ж дня, у невстановлений органами досудового розслідування час, ОСОБА_6 , у зв'язку з міжнародним збройним конфліктом та порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, а саме вимоги ст.ст. 27, 78-79 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, усвідомлюючи відсутність підстав для нелегально ув'язнення, погрожуючи зброєю, проти волі ОСОБА_7 , повів останнього до гаражного приміщення цього ж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
Після цього ОСОБА_6 закрив двері гаражного приміщення, унаслідок чого ОСОБА_7 , який не належить до особового складу Збройних Сил України, ополчення, територіальної оборони, інших добровольчих загонів чи організованих рухів опору, не брав участі у збройному конфлікті, являвся цивільною особою, що перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, не мав можливості самостійно залишити вказане приміщення, тим самим потерпілий ОСОБА_7 перебував у нелегальному ув'язнені впродовж трьох днів, починаючи з 29.03.2022 по 31.03.2022, після чого був звільнений цивільною особою.
Під час ув'язнення останнього в гаражному приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 з іншими не встановленими слідством військовослужбовцями ЗС РФ в порушення вимог ст.ст. 27, 31-33 Конвенції та ст.ст. 11, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 року (Протокол I), здійснювали нелюдське поводження з останнім, що виразилося у його ув'язненні протягом трьох днів, тобто в період з 29.03.2022 по 31.03.2022, у непридатному для перебування приміщенні в якому відсутнє: опалення (температура приміщення несприятлива для ув'язнення людей), вентиляція, світло та місця для сну, місця для справляння природних потреб, а також відсутнє харчування та не отримання необхідної медичної допомоги.
Отже, старший розвідник 2 відділення 2 взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 , перебуває у складі НОМЕР_4 загальновійськової армії рф, сержант ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими військовослужбовцями рф своїми умисними діями стосовно цивільної особи: ОСОБА_7 які виразились у нелегальному ув'язненні (порушенні інших законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), катуванні та нелюдському поводженні (жорстоке поводження з цивільним населенням), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушив вимоги ст.ст. 3, 27, 31-33, 78, 79, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст.ст. 11, 51, 75 додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I).
Зазначені злочинні дії ОСОБА_6 спричинили жорстоке поводження з цивільним населенням, а також порушення інших законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
22.10.2024 належним чином повідомлено про підозру ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (російською - ОСОБА_6 ), уродженця республіки Саха м. Якутськ російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , старшого розвідника 2 відділення 2 взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону НОМЕР_3 окремої гвардійської мотострілецької бригади - з'єднання Сухопутних військ зс рф (військова частина НОМЕР_2 ) пункт постійної дислокації АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
В рамках кримінального провадження, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора оприлюднено повістки про виклик підозрюваного для проведення слідчих дій на 26.10.2024, 28.10.2024, 29.10.2024, однак підозрюваний ОСОБА_6 у відповідні дати не з'явився.
У зв'язку з цим, 31.10.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, про що слідчим винесено відповідну постанову.
Крім того, 31.10.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук, про що слідчим винесено відповідну постанову.
В рамках кримінального провадження, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора оприлюднено повістки про виклик підозрюваного для проведення слідчих дій на 26.10.2024, 28.10.2024, 29.10.2024, однак підозрюваний ОСОБА_6 у відповідні дати не з'явився.
У зв'язку з цим, 31.10.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, про що слідчим винесено відповідну постанову.
Крім того, 31.10.2024 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук, про що слідчим винесено відповідну постанову.
У клопотанні поставлене питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із існуванням ризиків переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставини вчинення кримінального правопорушення; здійснювати вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Відповідно до частини 1 статті 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваної, його захисника, крім випадків, передбачених частиною 6 цієї статті.
Згідно частини 6 статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає можливим здійснювати розгляд клопотання за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки особа не була повідомлена належним чином про підозру та виклики до слідчого.
Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладення на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
В ході судового розгляду клопотання встановлено, що пред'явлена органом досудового розслідування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозра за ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, відповідає вимогам статей 276-278 КПК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_6 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Так, в ході судового розгляду клопотання знайшов своє підтвердження ризик переховування від органів досудового розслідування, у якому він підозрюється, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тривалий час перебуває у розшуку, оскільки переховується від органів слідства та суду. Крім того, на даний час підозрюваний ОСОБА_6 знаходиться на окупованій території України, у зв'язку з чим був оголошений у розшук.
Крім того, слідчий суддя вважає доведеним ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших співучасників у цьому кримінальному провадженні з метою перешкоджання надання останніми повних та достовірних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки прокурором не надано слідчому судді обґрунтованих доказів, які б свідчили про наявність вказаного ризику.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_6 , його майновий та сімейний стан, обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному уразі визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до частини 6 статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 31.10.2024 року перебуває у міжнародному розшуку, і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 199, 303, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до частини 6 статті 193 КПК України після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області майор юстиції ОСОБА_5 та прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1