Справа № 712/7006/24
Провадження 1кп/712/333/25
12 травня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №22023250000000220 від 08.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чигирин Черкаської області, громадянина України, депутата Чигиринської міської ради, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,-
В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження №22023250000000220 від 08.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю строком на два місяці з продовженням строку покладених на нього обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що на теперішній час є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , знаходячись на волі: буде переховуватись від прокуратури та суду (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПУ України); буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме - з метою уникнення покарання у вигляді конфіскації майна вчиняти дії, спрямовані на його відчуження (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); може вчинити інші злочини чи продовжити злочин, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Таким чином, саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти переліченим ризикам.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Захисник пояснив, що клопотання прокурора містить інформацію, що не відповідає дійсності. Вважає, що 17.01.2025 року ОСОБА_5 був судом був обраний запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю строком на 2 місяці, з грубим порушенням вимог КПК України. Суд не взяв до уваги, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 в порушення вимог КПК було безпідставним й незаконно обґрунтованим. Так ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.01.2025 року був застосований примусовий привід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у судове засідання на 17.01.2025 року відносно. Сторона захисту повідомила суд про причини неявки обвинуваченого ОСОБА_5 до суду, а саме те, що ОСОБА_5 знаходився на лікуванні, на підтвердження надав відповідні довідки. Вважає, що подане стороною обвинувачення клопотання про продовження строку запобіжного заходу є необґрунтованим, а ризики не доведеними належними та достатніми доказами, не існує жодного ризику, які ззазначених в клопотанні, а тому клопотання прокурора не підлягає до задоволення. Прокурор в клопотанні дублює ризики, які існували при обранні запобіжного заходу та при продовженні запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника, просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю.
Суд заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, матеріали клопотання прокурора, заперечення на клопотання сторони захисту, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторо
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.01.2025 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю, який застосовано до 17.03.2025 року включно, з покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбчаних ч. 5 ст. 194 КПК України.
Суд при обранні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 судом було враховано, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України - пошириння матеріалів у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, за яке передбачене покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, вчинені повторно, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Також, при обранні запобіжного заходу суд також врахував наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю прокурор посилається на продовженні існування ризиків, а саме те, що ОСОБА_5 , знаходячись на волі: буде переховуватись від прокуратури та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); - буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме - з метою уникнення покарання у вигляді конфіскації майна вчиняти дії, спрямовані на його відчуження(п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); - може вчинити інші злочини чи продовжити злочин, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Суд зазначає, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним, обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд вважає, що продовжує існувати ризик переховування від суду, який у відповідності до КПК України не означає, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому. На думку суду, тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Суд враховує, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 436-2 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , є тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна або без такої. Крім того, суд враховує дані про його майновий стан та можливість перебування за кордоном.
Суд вважає, що продовжує існувати ризик ризик незаконного впливу на свідків у данному кримінальному провадженні. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що судовий розгляд триває, свідки не допитані у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 може особисто чи опосередковано впливати на свідків у данному кримінальному провадженні.
При оцінці вказаного ризику суд враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо його участі у вчиненні кримінальних правопорушень для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Також, на думку суду продовжує існувати ризик продовження ним вчиняти інші злочини чи продовжити злочин, у якому підозрюється з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_5 .
Суд також враховує, що ОСОБА_5 на виконання ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби від 19.03.2024, здав на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон. Однак, під час дії запобіжного заходу ОСОБА_5 оформив новий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, про що не повідомив ні суд, ні прокурора.
Щодо твердження прокурора, що ОСОБА_5 вживав заходів з метою перетину кордону України, однак виявлений правоохоронними органими, суд зазначає, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.09.2024 року виключено обставину, яка доводила ризик переховування обвинуваченого від суду та прокуратури, а саме що він вживав заходи з метою перетину кордону України, однак був виявлений правоохоронними органами, на підставі чого 06 серпня 2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №144565 відносно ОСОБА_5 за ст. 204-1 КУпАП (незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України), так як постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2024 р., що набрало законної сили 08.09.2024 р. про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, кримінальна справа провадженням не закінчена, запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, докази в судовому засіданні не перевірені, свідки не допитані, суд вважає необхідне продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю, строком на 2 (два) місяці, за місцем проживання останнього АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки у такий спосіб буде забезпечено пропорційність дотримання балансу між гарантіями виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, дотриманням належної правослухняної поведінки, усуненням негативних ризиків для кримінального провадження та необхідністю недопущення зайвого втручання у приватне життя.
Суд також вважає за необхідне, у визначений судом час, в період воєнного стану на території України, дозволити обвинуваченому ОСОБА_5 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатися з місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
Керуючись ст. ст. Керуючись ст. ст. 27, 177-178, 181, 331, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чигирин Черкаської області, громадянина України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням засобів електронного контролю, строком на 2 (два) місяці, тобто до 12 липня 2025 року включно, заборонивши останньому залишати місце проживання, а саме:АДРЕСА_1 .
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 покладені на нього обов'язків передбчаних ч. 5 ст. 194 КПК України:
- не залишати місце свого постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 - цілодобово, за винятком наступних випадків: необхідності отримання медичної допомоги та лікування; рятування життя та здоров'я, а також придбання лікарських засобів, препаратів, медикаментів та продуктів харчування;
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та зміну контактного номеру телефону;
- не спілкуватися зі свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
У визначений судом час, в період воєнного стану на території України, дозволити обвинуваченому ОСОБА_5 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатися з місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що порушення умов домашнього арешту може бути наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу.
Виконання ухвали покласти на співробітників Бучанського відділення поліції ГУНП в Київській області (Київська область, м. Буча,вул. Нове Шосе, 3) .
Контроль за виконанням ухвали покласти прокурорів у кримінальному провадженні №22023250000000220 від 08.06.2023 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 травня 2025 року.
Повний текст ухвали проголошено 15 травня 2025 року о 11 годині 00 хвилин.
Головуючий: