Cправа № 699/1611/24
Провадження № 1-кп/700/5/25
15 травня 2025 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , захисника: ОСОБА_4 , законного представника: ОСОБА_5 , особи відносно якої подано клопотання: ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, що надійшло до суду від Смілянської окружної прокуратури відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, не працює, не судимий, утриманців та пільг не має,
за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
установив:
Захисником ОСОБА_4 заявлено клопотання про призначення повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_6 , оскільки останній тривалий час перебуває у лікувальному закладі і його стан здоров'я може змінитися, тому подальша необхідність перебування в умовах ізоляції може бути недоцільною.
Законний представник ОСОБА_5 підтримала клопотання адвоката.
Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки наявний у справі висновок судово-психіатричної експертизи не викликає сумнівів.
Суд, розглянувши клопотання, з'ясувавши думку учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 332 КПК України, суд під час судового розгляду за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
За змістом ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених ст. 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Імперативними положення ст. 101 КПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатом висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
У висновку експерта повинно бути зазначено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка (п. 6 ст. 102 КПК України).
Ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно із п. 1.2.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше.
Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).
Організаційні засади проведення судово-психіатричної експертизи визначені Порядком проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.05.2018 року № 865.
Відповідно до п. 6 та 8 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, за формою проведення судово-психіатрична експертиза може бути амбулаторною, стаціонарною, посмертною, за процесуальними ознаками - первинною, повторною, додатковою.
Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу (п. 10 вказаного Порядку).
Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 року, судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності. Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або в процесі провадження у справі, а так само при укладенні цивільно-правової угоди. Судово-психіатрична експертиза обов'язково призначається для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності. Коли під час дослідження в судовому засіданні висновку судово-психіатричної експертизи з'ясується, що для визначення психічного стану підсудного є необхідним тривале спостереження за ним в умовах стаціонару, суд за мотивованою пропозицією експерта може вирішити питання про поміщення підсудного у відповідний медичний заклад.
Заявляючи клопотання, захисник обвинуваченого просить провести саме повторну стаціонарну судово-психіатричної експертизу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 року у п. 10 та 11 надано роз'яснення про те, що судам слід мати на увазі, що первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому або іншому експертові. У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.
У п. 17 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.05.2018 року № 865, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2018 року за № 719/32171, зазначено, що під час проведення амбулаторної та стаціонарної судово-психіатричної експертизи з метою з'ясування наявності чи відсутності в особи психічного розладу експерти проводять психіатричний огляд, оцінюють об'єктивний анамнез, включаючи дані про спадковість психічних розладів, особливості психічного розвитку, сімейний і соціальний статус, особливості реагування на різні життєві ситуації, психічні травми, особливості психічного стану та поведінки під час проведення судово-психіатричної експертизи та в період дій, з приводу яких ведеться провадження у цій справі. Експерти оцінюють особливості зовнішнього вигляду, міміки, руху і мови особи, щодо якої проводиться судово-психіатрична експертиза, а також її манеру триматися під час обстеження. У разі виявлення короткочасних порушень свідомості описують їх тривалість, зовнішні прояви (збліднення шкірних покривів, наявність додаткових рухів тощо) для уточнення характеру патологічного стану. Обсяг дослідження та вибір методик у кожному конкретному випадку визначає експерт (психолог).
Стороною захисту не доведено, що експерт, проводячи судово-психіатричну експертизу, дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, або ж, що висновок експерта є неясним. Так само захисник не вказує на те, що є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також на те, що при проведенні судово-психіатричної експертизи було істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
Враховуючи вищевикладене, будь-яких підстав для призначення повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи суд не вбачає.
Згідно ч.3 ст.514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Тому, подальше перебування особи у лікувальному закладі може бути вирішено після розгляду справи згідно ч. 3 ст. 514 КПК України.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 242, 332, 350, 372 КПК України, суд,
постановив:
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про призначення повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - ОСОБА_1