Дата документу 15.05.2025 Справа № 333/9123/24
Справа № 22-ц/807/997/25 Головуючий у 1-й інстанції: Піх Ю.Р.
Є.У.№ 333/9123/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
15 травня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Подліянової Г.С.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Сухорукова Надія Миколаївна, та ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Железняк Лариса Володимирівна, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини. Зазначала, що сторони перебували у шлюбі з 19 липня 2003 року до 07 грудня 2022 року. З 2009 ОСОБА_1 вона є особою з інвалідністю, за висновком МСЕК від 19.02.2020 року її визнано особою з інвалідністю другої групи безстроково. Також зазначала, що перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні ПФУ м. Запоріжжя в Запорізькій області. На даний час отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2980,00 грн., що підтверджується Довідкою МСЕК серія 12 ААБ № 658015 та Довідкою про доходи від 21.05.2024. До 14.10.2024 вона працювала медичною сестрою приймального відділення в КНП «Міська лікарня № 1». 14.10.2024 була змушена звільнитися з роботи, оскільки за станом здоров'я не могла надалі належним чином виконувати свої професійні обов'язки.
На даний час у неї суттєво змінилися життєві обставини, вона втратила роботу та доходи, через що потребує матеріальної допомоги від колишнього чоловіка.
Її доходи складаються виключно з пенсії по інвалідності, інших доходів не має, працювати не може за станом здоров'я, тому не може самостійно забезпечити собі необхідне та належне існування.
Позивачка має низку хронічних та гострих захворювань, а тому потребує постійного та безперервного лікування, прийому вартісних ліків та оздоровчої реабілітації для підтримання свого стану здоров'я. Потребую хірургічного лікування в стаціонарі та постійного лікування в домашніх умовах, що тягне значні витрати, які вона не в змозі дозволити собі у зв'язку з відсутністю коштів. Отримуваної нею пенсії по інвалідності не вистачає навіть на достатнє харчування та нагальні побутові потреби. У зв'язку з недостатністю коштів для проживання, вона вимушена обмежувати себе в лікуванні, хоча потребує постійного безперервного лікування. Орієнтовна вартість купівлі ліків та медичних засобів (бинти, мазі тощо) на місяць становить близько 8000,00 грн. Після звільнення у неї повністю відсутня така можливість. Потреба у постійному лікуванні та купівлі коштовних ліків та медичних засобів підтверджує, що отримуваної нею пенсії в розмірі 2980,00 грн. вкрай не вистачає, вона вимушена у всьому собі відмовляти. Відповідач, її колишній чоловік є працездатним, працевлаштований офіційно, отримує високу заробітну плату, має можливість надавати їй достатню матеріальну допомогу, відповідно до її стану здоров'я. Просить стягнути з відповідача на утримання позивачки аліменти у розмірі частини всіх видів його заробітку щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову та довічно.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.10.2024 р. протягом строку інвалідності.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211.20 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Сухорукова Н.М., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Зазначає про недоведеність позовних вимог, відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про потребу позивачки у постійному коштовному лікуванні, про перевищення вартості ліків над розміром отримуваної пенсії, про витрату значних коштів на оренду житла. За станом здоров'я відповідно до висновку МСЕК позивачка може виконувати певну роботу за графіком, але не вживає заходів до працевлаштування. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру стягнення аліментів та збільшити його до частки всіх видів заробітку відповідача. Вказує, що її пенсія становить 2 980 грн. і в повній мірі не забезпечує її потреби. Натомість відповідач є працездатним, регулярно отримує заробітну плату, а отже може надавати їй утримання у більшому, ніж визначено судом першої інстанції, розмірі.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів проходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 19.07.2003, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис № 331 (а.с.4).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2022 у цивільній справі № 333/3496/22 шлюб між сторонами розірвано.
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 658015 19.02.2020 ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності безстроково. За висновком МСЕК ОСОБА_1 може виконувати легку працю по індивідуальному графіку (а.с.6).
Відповідно до довідки про доходи від 22.01.2025 ОСОБА_1 за період з серпня 2024 по січень 2025 отримала пенсію по інвалідності у загальному розмірі 17880 грн. (а.с. 64).
14.10.2024 ОСОБА_1 звільнена з посади медичної сестри стаціонару приймального відділення КНП «Міська лікарня №1» за згодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (зворотня ст. а.с. 7-8).
Станом на 14.10.2024 ОСОБА_1 на обліку в Запорізькій філії Запорізького обласного центру зайнятості як безробітна не перебуває (зворот ст. а.с. 8).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6691 від 03.01.2025 ОСОБА_1 має основний діагноз ПТФС обох нижніх кінцівок. Набряково-виразкова форма. Циркулярні трофічні виразки обох гомілок та стоп. ХВН ст..декомпенсації. СЕАР С6. Супутній діагноз: гіпертонічна хвороба ІІІ ст.3ст ДВДР. Ожиріння 4 ст., прогресуючий перебіг, аліментарно-конституційного генезу. Постгеморагічна анемія середньої тяжкості, що також підтверджено довідкою лікаря-хірурга ОСОБА_4 КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР (а.с. 67-69).
За період з жовтня 2024 по січень 2025 ОСОБА_1 надала платіжні чеки на придбання ліків на суму 31 349,64 грн. (зворот ст. а.с. 69-74).
Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2022 та ухвали від 16.12.2022 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.09.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 44-48).
Згідно розрахунку заборгованості від 22.01.2025 Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі заборгованість по аліментах ОСОБА_2 відсутня (а.с. 59).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 18.02.2023 зареєстрували шлюб у Хортицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 43.
Згідно довідки про доходи № 9 від 24.01.2025 ОСОБА_2 працює помічником начальника служби ВЧ НОМЕР_3 Національної гвардії України, загальна сума доходу за період з 01.01.2024 по 31.12.2024. за винятком аліментів становить 509 049,99 грн. (а.с. 85).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.
Тобто, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 1111/175/1382/15-ц.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звернувшись до суду з позовом про стягнення аліментів, ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 76-78 ЦПК України надала суду належні та допустимі докази, які підтвердили, що вона є такою, що потребує матеріальної допомоги та що розмір її пенсії не забезпечує прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що отримання допомоги по інвалідності у розмірі 2980 грн. не позбавляє позивачку права на отримання аліментів від колишнього чоловіка та не звільняє останнього від обов'язку надання допомоги колишній дружині-інваліду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що отримувана позивачкою допомога по інвалідності перевищує розмір прожиткового мінімуму, є неспроможними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки визначений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму становить 3028 грн., а розмір отримуваної позивачкою пенсії - 2 980 грн., що нижче гарантованого державою мінімуму.
Приведені в апеляційній скарзі відповідача доводи про недоведеність позовних вимог є неспроможними, оскільки спростовуються наявними у справі письмовими доказами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що визначений судом першої інстанції розмір стягнення є замалим і не забезпечить її нормальне існування, апеляційний суд вважає також неспроможними. Як встановлено судом, сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_7 , 2003 р.н., яка у відповідності до приписів ст.202 СК України також зобов'язана утримувати свою непрацездатну матір.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки відповідачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження своїх доводів в апеляційній скарзі, то апеляційний суд не знаходить підстави для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Сухорукова Надія Миколаївна, та ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Железняк Лариса Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: С.В. Кухар
Г.С. Подліянова