Справа №198/235/25
Провадження №2/0198/186/25
15.05.2025
15 травня 2025 року Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань Довгопол О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в с-щі Юр'ївка Павлоградського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» зазначає, що 07.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1776288.
В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 5 228,00 гривень, що складається з наступного: заборгованість за основною сумою боргу - 1 600,00 гривень, заборгованість за відсотками - 3 628,00 гривень.
Кредитний договір укладений в електронній формі в Особистому кабінеті відповідача, що створений в інформаційно - комунікаційній системі Товариства, відповідно до Закону України “Про електронну комерцію».
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 02-24122001, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» передало останньому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1776288 від 07.04.2021.
Станом на день подання позову відповідачка своїх зобов'язань не виконала та не сплатила борг за кредитом.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 1776288 від 07.04.2021 у розмірі 5 228,00 гривень та судові витрати.
07.04.2025 ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в заяві просив у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів та розглянути справу за його відсутності.
Відповідачці у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судові повістки про виклик до суду, копію позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження, якою повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, а також роз'яснено право подати відзив на позовну заяву.
Судову кореспонденцію відповідачка отримала, однак в судові засідання не з'явилася, відзиву на позов або будь-яких заяв не надала, про причини неявки суд не повідомила.
З огляду на викладене, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, тому зі згоди позивача та на підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
В силу ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).
При цьому, електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором, є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 Закону № 675-VIII).
Іншими словами, це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Судом встановлено, що 07.04.2021 ОСОБА_1 шляхом отримання нею на телефон та введення одноразового ідентифікатору (електронного підпису), погодилася на пропозицію кредитної установи укласти кредитний договір.
Отже, в такий спосіб ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» уклали кредитний договір № 1776288, за умовами якого кредитор надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 600,00 грн. строком на 30 днів, з фіксованою відсотковою ставкою за користування грошовими коштами 1,90 % за один день користування кредитом або 693,50 % річних.
В свою чергу, відповідачка зобов'язалася своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку, встановленому договором, виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання виконало в повному обсязі та в обумовлені в договорі терміни, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідачки.
В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, зобов'язання за вказаною угодою належним чином не виконувала, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 5 228,00 гривень, що складається з наступного: заборгованість за основною сумою боргу - 1 600,00 гривень, заборгованість за відсотками - 3 628,00 гривень на дату відступлення вимоги.
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 02-24122001, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» передало останньому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1776288 від 07.04.2021.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за кредитним договором № 1776288.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідачки перед фінансовою організацією за кредитним договором, право вимоги за яким набув позивач від первісного кредитора.
Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, суд з аналізу умов кредитного договору та перевірки розрахунку заборгованості доходить таких висновків.
За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
За умовами договору про надання фінансового кредиту № 1776288 від 07 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 , строк його дії становить 30 днів.
Між сторонами було погоджено розмір кредиту 1 600,00 грн. (пункт 1.2 договору), строк кредиту 30 днів (пункт 1.3), стандартну процентну ставку 1,90 % в день (пункт 1.4.1 договору), порядок продовження строку кредиту (пункт 4.1. договору).
Проте позивач не надав суду доказів погодженого сторонами договору продовження строку кредиту, а тому розрахунок заборгованості відповідача по процентам за цим договором в межах строку кредитування має бути таким: 1600,00 (тіло кредиту)/100х1,9%х30 днів = 912,00 грн.
У підсумку загальний розмір заборгованості за вказаним договором становить: 1 600,00 + 912,00 = 2 512,00 грн.
Суд знову звертає увагу, що нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
За неповернення передбачених договором сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, проте регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
При цьому, звертаючись до суду із позовом, ТОВ ««ФК КЕШ ТУ ГОУ» не заявляло вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитних договорів на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1776288 від 07 квітня 2021 року у розмірі 2 512,00 грн.
Окрім того, судом встановлено, що стороною позивача до винесення рішення по суті заявлені до стягнення з відповідачки витрати на правову допомогу та подано докази розміру понесених судових витрат на правничу допомогу.
Так, з матеріалів справи виходить, що правову допомогу ТОВ ««ФК КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до договору від 30.12.2024 про надання правової допомоги здійснював адвокат Пархомчук С.В. Представництво та захист прав і законних інтересів клієнта, надання йому необхідної правової допомоги здійснювалось за винагороду в розмірі, встановленому по узгодженню сторін.
Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 22.04.2025 свідчить, що адвокатом Пархомчуком С.В. надано відповідні юридичні послуги на суму 10 500,00 гривень.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши наведений в акті про отримання правової допомоги обсяг виконаних робіт, а також подані у справі документи, суд доходить висновку, що відображена інформація щодо характеру, обсягу та рівня оплати виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не повною мірою відповідає критерію розумності та необхідності, є дещо завищеною.
Зокрема, суд відмічає, що справа не є справою значної складності, яка потребувала опрацювання різних галузей законодавства, представником позивача не проводились власні розрахунки розміру кредитної заборгованості, практика судів у справах такої категорії є сталою, тому підготовка позову не могла потребувати оцінки перспектив судового врегулювання спору.
З урахуванням наведеного вище та конкретних обставин справи, ступеня обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим ними на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд вважає необхідним обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 3 000,00 гривень.
З огляду на задоволення позовних вимог ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», вказані витрати необхідно стягнути з відповідачки ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню у сумі 2 512,00 гривень, що складає 48,1 % від загальної суми заявлених позивачем вимог, суд стягує з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у сумі 1 165,17 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 141, 265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором № 1776288 від 07.04.2021 у розмірі 2 512 (дві тисячі п'ятсот дванадцять) гривень 00 коп., з яких: 1 600,00 гривень - заборгованість за кредитом; 912,00 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс7, ЄДРПОУ 42228158) судовий збір в розмірі 1 165 (одна тисяча сто шістдесят п'ять) грн 17 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Повне судове рішення складено та підписано 15 травня 2025 року.
Суддя І. О. Гайдар