ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2025Справа № 910/2469/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білий дім"
про стягнення 542516,41 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" надійшла позовна заява до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білий дім" про стягнення 542516,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором № 05244/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 11.11.2004 року в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2469/25, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електронний суд" 10.03.2025 о 19:20, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Отже відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, про його право подати відзив на позовну заяву та про наслідки не подання відзиву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.11.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Білий дім" (абонент) укладено договір № 05244/4-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - Дозвіл), приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691 (Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини які виникають за цим договором.
В п. 1.2. договору визначено, що договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо).
Відповідно до п. 2.1.1., 2.1.2. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Зняття показників з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 куб. із незначним коливанням) зняття показників може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
За умовами п. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.
Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги - доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Пунктом 2.2.2. договору визначено, що оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Відповідно до п. 2.2.4. договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Пунктом 2.1.6. договору встановлено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ними послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з ним звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовного погодженими абонентом.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.5. договору).
Згідно з п. 3.1. договору основними обов'язками постачальника за договором є: забезпечення постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТу 2874-82, приймання стічних вод, визначення у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу, щомісячно направлення абоненту розрахункових документів на оплату наданих йому послуг тощо.
Пунктом 3.3.6. договору визначений обов'язок абонента забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам постачальника (при наявності посвідчень) для зняття показань з приладів обліку з водоспоживання, для взяття з каналізаційних колодязів контрольних проб на перевірку допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин у стічних водах, що приймаються до міської каналізаційної мережі.
Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору).
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про припинення дії цього договору від будь-якої із сторін, відповідно договір є чинним станом на день розгляду справи по суті.
На підтвердження надання позивачем у період з 01.09.2023 по 31.10.2024 відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод та заборгованості відповідача з оплати наданих послуг в розмірі 439898,06 грн позивач надав у матеріали справи: акти обстеження та зняття показань з вузла обліку за вересень 2023 року - жовтень 2024 року; розрахунки обсягів спожитих послуг централізованого водопостачання та централізованого відведення на об'єктах споживача; довідку АТ "Комінбанк", яка підтверджує надсилання у період з 01.09.2023 по 31.10.2024 на адресу банківської установи ОСББ "Білий дім" дебетових повідомлень.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем у період з 01.09.2023 по 31.10.2024 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод становить 439898,06 грн. Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 27515,65 грн., 3% річних у розмірі 7096,70 грн., пені у розмірі 46011,10 грн. та штрафу у розмірі 21994,90 грн.
Відповідач не скористався своїм правом на подання позову, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, відповідно до якого в силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Таким чином, укладення сторонами договору № 05244/4-02 від 11.11.2004 було спрямоване на надання позивачем відповідачу послуги з постачання питної води та прийняття стічних вод та одночасного обов'язку по здійсненню їх оплати.
Водночас на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2) виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; 5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 9) колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами..
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Положеннями ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", зокрема, передбачено, що споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На підтвердження надання позивачем у період з 01.09.2023 по 31.10.2024 відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод та заборгованості відповідача з оплати наданих послуг в розмірі 439898,06 грн позивач надав у матеріали справи: акти обстеження та зняття показань з вузла обліку за вересень 2023 року - жовтень 2024 року; розрахунки обсягів спожитих послуг централізованого водопостачання та централізованого відведення на об'єктах споживача.
До матеріалів справи долучено довідку АТ "Комінбанк" від 09.12.2024 № 95/7959 до якої долучено реєстр дебетових повідомлень, що надсилались позивачем у період з 01.09.2023 по 31.10.2024 на адресу банківської установи ОСББ "Білий дім"
Факту надання позивачем послуг у період з 01.09.2023 по 31.10.2024, як і фактичного користування цими послугами у вказаний період відповідачем не спростовано.
Абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.09.2023 по 31.10.2024 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень 2.1.6 договору, кількість та вартість наданих ПрАТ "АК "Київводоканал" з 01.09.2023 по 31.10.2024 послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими абонентом.
Отже, відповідно до пунктів 2.1.2., 2.1.6., 2.2.4. Договору, дані постачальника щодо обсягу та вартості наданих ним послуг відповідачу вважаються безумовно погодженими останнім та мають бути сплачені.
Матеріалами справи підтверджується надання абоненту послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2023 по 31.10.2024 на суму 439898,06 грн.
Вартість послуг, спожитих в період з 01.09.2023 по 31.10.2024, відповідачем не оплачувалась, доказів зворотного суду не надано.
Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку, що у відповідача, який належним чином отримував послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2023 по 31.10.2024 та користувався ними, виник прямий обов'язок з оплати за фактичне користування наданими послугами у відповідний місяць, в якому послуги з водопостачання та водовідведення були надані та спожиті відповідачем.
Отже, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів оплати послуг з водопостачання та водовідведення, та не спростовано наявність заборгованості в розмірі 439898,06 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми основного боргу.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 27515,65 грн, 3% річних у розмірі 7096,70 грн за загальний період прострочення з 08.10.2023 по 31.10.2024, пеню у розмірі 46011,10 грн за загальний період прострочення з 08.12.2023 по 31.10.2024, та штраф у розмірі 21994,90 грн.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
За умовами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" № 206 від 05.03.2022 (в редакції, яка діяла до 30.12.2023) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Редакція п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" № 206 від 05.03.2022, яка набрала чинності з 31.12.2023 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Станом на 31.12.2023 Київ не відноситься до територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Отже, суд вбачає обгрунтованим нарахування 3% річних, втрат від інфляції, пені з 31.12.2023 (дати набрання чинності змінами до постанови № 206).
Крім того, суд відзначає, що позивачем при визначенні дати виникнення зобов'язань з оплати комунальних послуг, не враховано, що в частині місяців останній день строку на оплату припадав на вихідний день, а тому невірно визначено дати початку нарахування санкцій.
Суд здійснив перерахунок 3% річних та втрат від інфляції з урахуванням вище вказаних обставин. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 6656,50 грн, та втрати від інфляції у розмірі 26154,50 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу слід зазначити таке.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата споживачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Отже, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обмеження розміру пені за ставкою 0,01 % від суми боргу та визначено, що нарахування починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку оплати.
Як уже було зазначено вище, нарахування пені є обгрунтованим з 31.12.2023 (по зобов'язанням, які виникли до цієї дати). Також щодо пені вірними є періоди нарахування, з урахуванням перенесення останнього дня строку на оплату на перший робочий день, у разі якщо такий припав на вихідний. Крім того, суд здійснив перерахунок пені з урахуванням нормативного обмеження у розмірі 0,01 % від суми боргу.
Згідно перерахунку суду, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 6167,94 грн.
Щодо стягнення штрафу у сумі 21994,90 грн.
Згідно з п. 4.6. договору за безпідставну відмову сплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.
Суд вважає вказану позовну вимогу необґрунтованою, оскільки, позивач не направляв відповідачеві рахунки. В матеріалах справи також відсутні рахунки позивача та не зазначено, що вони виставлялись та направлялись відповідачу. Тобто позивач не довів, що ним виставлялись рахунки відповідачу та, що відповідач відмовлявся їх оплачувати. Крім того, позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.
За таких умов суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 21994,90 грн. в зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білий дім" (02140, м. Київ, вулиця М. Гришка, будинок 10; ідентифікаційний код 25397398) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу у розмірі 439898 (чотириста тридцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн 06 коп., втрати від інфляції у розмірі 26154 (двадцять шість тисяч сто п'ятдесят чотири) грн 50 коп., 3% річних у розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн 50 коп., пеню у розмірі 6167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн 94 коп., судовий збір у розмірі 5746 (п'ять тисяч сімсот сорок шість) грн 52 коп.
4. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 39843,16 грн та штрафу у розмірі 21994,90 грн, втрат від інфляції у розмірі 1361,15 грн, 3% річних у розмірі 440,20 грн - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко