ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2025Справа № 910/2436/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Тищука Тимофія Васильовича про залучення третьої особи до участі у справі
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Юлія"
до фізичної особи-підприємця Тищука Тимофія Васильовича
про стягнення 1990434,66 грн.
за участі представників:
від позивача: Сокур С.В.
від відповідача: Бережной Д.С.
Селянське (фермерське) господарство "Юлія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Тищука Тимофія Васильовича про стягнення 1990434,66 грн. вартості втраченого вантажу, перевезення якого здійснювалося на підставі договору про надання послуг по організації перевезення вантажу від 21.12.2022 №211222.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
12.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
30.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заяви про залучення третіх осіб до участі у справі.
Протокольною ухвалою суду від 13.05.2025 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи компанії «Lydia Burghardt TECHNIKA».
Одночасно, під час підготовчого засідання 13.05.2025 судом заслухані пояснення представника відповідача щодо поданої заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи компанії FGT, AVTOPREVOZNISTVO, LJUBISA ANDRIC, S.P.
Представник позивача проти задоволення вказаної заяви заперечував.
Згідно з частиною 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Як слідує з поданої заяви, для виконання укладеного з позивачем договору від 21.12.2022 № 211222 та доставки вантажу з Німеччини до України ФОП Тищук Т.В. уклав договір (контракт) № EUR/21/12/22/1 від 21.12.2022 із компанією FGT, AVTOPREVOZNISTVO, LJUBISA ANDRIC, S.P, як перевізником.
Розглянувши подану відповідачем заяву, суд дійшов висновку її задовольнити та залучити до участі у справі FGT, AVTOPREVOZNISTVO, LJUBISA ANDRIC, S.P., в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, а рівно повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965 (далі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 № 2052-ІІІ, із заявами та застереженнями.
Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома (стаття 1 Конвенції).
Згідно з статтею 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.
За змістом статті 10 Конвенції, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.
Інформація з офіційного веб-сайту Гаазької конференції з міжнародного приватного права (за посиланням: https://www.hcch.net/en/states/hcch-members/details1/?sid=67) свідчить про те, що Республіка Словенія згідно зі статтею 10 Конвенції заявляє, що вручення документів відповідно до пункту а) статті 10 дозволяється лише в тому випадку, якщо судові документи надсилаються адресату рекомендованим листом із повідомленням про вручення, а документи написаний або супроводжується перекладом на словенську мову. Відповідно до статті 10 Конвенції Республіка Словенія заперечує проти використання методів передачі відповідно до пунктів b) і c) статті 10.
Таким чином, із метою належного повідомлення компанії FGT, AVTOPREVOZNISTVO, LJUBISA ANDRIC, S.P. про розгляд справи, суд дійшов висновку про необхідність звернення із судовим дорученням через Центральний Орган Республіки Словенія.
Судом прийнято до уваги, що у поданій заяві відповідач також просив зупинити провадження у справі до надходження відповіді від Центрального Органу Республіки Словенія.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Разом із цим, за змістом положень статті 15 Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі (а не третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.
З огляду на наведене, оскільки залучення юридичної особи-нерезидента здійснюється в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд дійшов висновку про відсутність процесуальної підстави для зупинення провадження у справі до надходження відповіді від Центрального Органу Республіки Словенія.
Керуючись статтями 50, 172, 177, 182, 183, 233, 234 ГПК України, суд
Заяву фізичної особи-підприємця Тищука Тимофія Васильовича про залучення третьої особи до участі у справі задовольнити частково.
Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Компанію FGT, AVTOPREVOZNISTVO, LJUBISA ANDRIC, S.P. (3000 SLOWENIA Celje, Kosovelova ul.16 (Kosovelova ul.13), ідентифікаційний (реєстраційний) номер: 8517223000).
Відкласти підготовче засідання на 03.07.25 о 10:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 4.
Зобов'язати позивача в строк до 01.06.2025 надати суду 3 примірники нотаріально посвідченого перекладу на словенську мову позовної заяви з доданими до неї документами та ухвали суду від 13.05.2025 у справі № 910/2436/25.
Після надходження від позивача документів із перекладом звернутися зі судовим дорученням через Центральний Орган Республіки Словенія - The Ministry of Justice of the Republic of Slovenia (Zupanciceva 3, 1000 Ljubljana, Slovenia).
В іншій частині заяви відмовити.
Запропонувати третій особі надати суду оформлений відповідно до міжнародних угод документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Встановити третій особі на стороні відповідача строк для подання пояснень по суті спору - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Дата підписання: 15.05.2025 року.
Суддя К.В. Полякова