майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"15" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/626/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши без виклику учасників провадження заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, -
12.05.2025 в системі "Електронний суд" до Господарського суду Житомирської області звернулася фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник, боржник) з заявою в якій просить відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, ввести процедуру реструктуризації боргів боржника, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Є.Є., надати адвокату Веремчук К.Ю. можливість брати у всіх судових засідання у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Вказану заяву підписано представником боржника адвокатом Веремчук К.Ю.
Обґрунтовуючи заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, фізичною особою ОСОБА_1 зазначено, що відповідно до конкретизованого списку кредиторів загальна сума заборгованості перед кредиторами становить 368994,52 грн. Боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців. Крім того, наявні інші обставини неплатоспроможності.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність долучено заяву арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. про участь у справі.
Дослідивши матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, господарський суд встановив, що остання підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин 1, 3 статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відновлення платоспроможності фізичної особи урегульовано Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом частини 3 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу частин 1, 2 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника
Відповідно до частини 13 статті 30 ГПК України, справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Згідно з частиною 1 статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
Таким чином, справи про неплатоспроможність розглядаються господарськими судами за місцем проживання фізичної особи.
Статтями 162, 164 ГПК України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, а також встановлено перелік документів, які необхідно додати до позовної заяви.
В свою чергу вимоги щодо форми, змісту та перелік документів, які необхідно додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність встановлені статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) ім'я боржника, його м і с ц е п р о ж и в а н н я, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності);
3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду;
4) перелік документів, що додаються до заяви.
Кодексом України з процедур банкрутства не надано визначення поняттю "місце проживання фізичної особи".
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватно-правовому розумінні.
Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено наступне:
- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, якою затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів (пункт 1 Порядку).
Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради (пункт 3 Порядку).
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 4 Порядку).
Відповідно до пункту 5 Порядку громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
В той же час, відповідно до частини 3 статті 27 ГПК України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Відтак, враховуючи те, що Кодексом з процедур банкрутства не надано визначення поняттю "місце проживання фізичної особи", тому суд вважає за потрібне застосувати в цій справі про неплатоспроможність визначення, яке надане в частині 3 статті 27 ГПК України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Частиною 6 статті 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" також визначено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Відповідно до пункту 2 Розділу VІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 № 1871-ІХ місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу. Статтею 26 вказаного Закону регламентовано порядок видачі витягу із реєстру територіальної громади.
У поданій до господарського суду заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичною особою ОСОБА_1 зазначено адресу його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 . На підтвердження даних відомостей фізичною особою ОСОБА_1 надано витяг з реєстру територіальної громади від 04.03.2025 № 2025/003008044.
Разом з тим, судом встановлено, що зазначений витяг містить відомості про те, що 28.02.2023 проведено реєстрацію місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а вже 13.10.2023 здійснено зняття (скасування) вказаної вище реєстраційної дії.
На запит суду від 13.05.2025 отримано відповідь від 13.05.2025 № 1372568 з Єдиного державного демографічного реєстру у якій зазначено, що 28.02.2023 - дата проведення реєстрації місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а 13.10.2023 - дата зняття з реєстрації.
Отже, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та долучені до неї документи (витяг з реєстру територіальної громади, тощо) не містять доказів реєстрації місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 за вказаною у заяві адресою чи будь-якою іншою адресою.
Відтак, оскільки заявником не надано до суду належних доказів на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування станом на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у суду відсутня можливість на даний час визначити підсудність даної справи саме Господарському суду Житомирської області.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу фізичної особи ОСОБА_1 , що укладені ним з фінансовими та банківськими установами договори позики та /або кредиту містять відомості про декілька різних адрес боржника. Відповідно до укладеного боржником з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Бест Фінанс" договору про надання споживчого кредиту від 08.11.2024 № 1081-1241-8091-0570 адресою реєстрації ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_3 ; адресою фактичного проживання/перебування - АДРЕСА_4 . Згідно з укладеним боржником з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" договором про надання кредиту від 29.11.2024 № 112282-КС-004 адресою проживання та поштовою адресою боржника зазначено АДРЕСА_4 . Відповідно до укладеного боржником з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Є гроші" договору позики "Бездоганний" від 01.12.2024 № 3537209270-3845544 адресою фізичної особи ОСОБА_1 визначено АДРЕСА_5 . Згідно з укладеним боржником з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" кредитним договором від 13.11.2024 № 23118 адресою реєстрації боржника зазначено АДРЕСА_3 , адресою місця проживання - АДРЕСА_4 . Відповідно до укладеного боржником з Акціонерним товариством "Ідея Банк" договору кредиту від 20.11.2024 № Е21.34606.011405017 місцем реєстрації боржника визначено адресу - АДРЕСА_2 ; місцем проживання - АДРЕСА_3 .
Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Частини 2, 3, 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства містять вимоги до змісту заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника. Положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у cправі №917/1604/21, від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа ОСОБА_1 посилається на те, що припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж більше 2 місяців. Крім того, наявні інші обставини загрози неплатоспроможності.
Вказані обставини, на погляд заявника, підтверджуються окремими аркушами копії кредитної історії, складеної Українським бюро кредитних історій, копіями укладених кредитних договорів, запитами на адреси кредиторів, відповідями кредиторів щодо заборгованості.
Оглянувши додані до заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність документи, судом встановлено, що заявником не додано копій кредитних договорів, укладених між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс", Акціонерним товариством "Юнекс Банк".
Боржником не надано довідок кредиторів щодо заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс", Акціонерним товариством "Ідея Банк".
Боржником не додано жодних доказів на підтвердження направлення долучених до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність запитів Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс", Акціонерному товариству "Юнекс Банк", Акціонерному товариству "Ідея Банк" (кредиторам на підтвердження заборгованості перед якими боржником не надано доказів у повному обсязі).
Суд звертає увагу, що надання лише частково копій договорів, довідок про заборгованість та кредитної історії, складеної Українським бюро кредитних історій, не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами, що підтверджують обставини того, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за к о ж н и м з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців. Боржником не визначено конкретні д а т и припинення погашення платежів перед кожним з кредиторів та не надано доказів, що ці обставини підтверджують.
Суд зазначає, що саме на заявника покладено обов'язок надання доказів на підтвердження своїх вимог у відповідності до вимог частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, якими є грошові зобов'язання боржника перед кожним з кредиторів.
За викладених обставин, боржником не виконано обов'язок щодо надання доказів припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належних розрахунків заборгованості та зазначенням строків припинення погашення. Боржником також не виконано обов'язок щодо надання доказів наявності у боржника ознак загрози неплатоспроможності у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також, до зави не долучено докази використання грошових коштів, отриманих від осіб, зазначених заявником у конкретизованому списку кредиторів.
Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 (зі змінами, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 15.09.2020 №3186/5 та від 23.11.2021 № 4201/5) затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Разом з тим, долучені до заяви декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність не містять відомостей про реальне місце проживання боржника у 2022-2025 роках, належність йому нерухомого майна, у якому він фактично проживав (право користування тощо), належність транспортних засобів (право користування тощо).
Згідно з частиною 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, суд інформує заявника що згідно приписів частини 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене, керуючись статтями 1, 2, 8, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 20, 27, 30, 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
2. Встановити фізичній особі ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме:
- надати відомості (належні докази) про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування заявника станом на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- надати копії кредитних договорів, укладених між боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс", Акціонерним товариством "Юнекс Банк";
- надати довідки кредиторів щодо заборгованості боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс", Акціонерним товариством "Ідея Банк";
- надати докази на підтвердження направлення долучених до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність запитів Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс", Акціонерному товариству "Юнекс Банк", Акціонерному товариству "Ідея Банк";
- визначити дати припинення погашення платежів перед кожним з кредиторів та надати докази, що ці обставини підтверджують (виписки з рахунків, тощо);
- надати докази використання грошових коштів, отриманих від осіб, зазначених заявником у конкретизованому списку кредиторів (по кожному з кредиторів - платіжні інструкції, виписки з банківських рахунків тощо);
- надати додаткові докази наявності ознак загрози неплатоспроможності;
- надати декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2022-2024 роки з зазначеними відомостями про реальне місце проживання боржника у 2022-2025 роках, належність нерухомого майна, у якому він фактично проживав (право користування тощо), належність транспортних засобів (право користування тощо).
Суд звертає увагу заявника на відсутність необхідності повторно подавати до господарського суду документи, що вже додано до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків, якщо ці документи підтверджують відсутність недоліків у поданій до суду заяві.
Суд звертає увагу заявника, на те, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась до суду з заявою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Дата підписання 15.05.2025
Суддя Костриця О.О.