ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 травня 2025 року Справа № 902/881/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.01.2025
(ухвалене о 11:28 год. у м. Вінниці, повний текст складено 27.01.2025)
у справі № 902/881/24 (суддя Тварковський А.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"
2) Приватне підприємство "Антарекс"
про стягнення 185 447 грн 90 коп.
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур" про стягнення 185 447 грн 90 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.11.2022 о 12:22 год. по вул. Економічна, 25 в м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області водій крана КРАЗ 250 КТА-25, д/н НОМЕР_1 , під час навантаження бетонних опор у напівпричеп KRONE PROFI LINER SD, д/н НОМЕР_2 , пошкодив тент та борт вказаного вище напівпричепа. Пошкодження напівпричепа сталося в результаті розриву стропи та падіння бетонної опори на напівпричеп.
Продовжує, що напівпричеп KRONE PROFI LINER SD, д/н НОМЕР_2 було застраховано на підставі Полісу добровільного страхування транспорту ТЗ №22148/3, укладеного 21.10.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Надійна" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К".
Вказує, що ним виплачено ТОВ "Епіцентр К" страхове відшкодування у розмірі 185 447 грн 90 коп.
Позивач зазначає, що на момент завдання матеріальної шкоди водій крана "КРАЗ 250 КТА-25", д/н НОМЕР_1 мав трудові відносини із відповідачем, а також саме відповідач є власником такого крану.
Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування, до нього перейшло право вимоги від відповідача, а враховуючи відмову відповідача добровільно відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду, то останній звернувся до суду.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 16.01.2025 у справі № 902/881/24 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна" 185 447 грн 90 коп. матеріальної шкоди та 3 028 грн витрат на сплату судового збору.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що настання шкоди виникло саме в результаті дій водія (машиніста) крана, що мало наслідком пошкодження тенту та борту напівпричепа ТОВ "Епіцентр К", отже, наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями машиніста та заподіянням майнової шкоди.
Суд встановив, що позивач відповідно до умов Договору добровільного страхування транспорту (Поліс Т3 №22148/3 від 21.10.2022), на підставі страхового акту №1523 від 01.11.2023 виплатив ТОВ "Епіцентр К" страхове відшкодування у розмірі 185 447 грн 90 коп., що є достатньою підставою для заміни ТОВ "Епіцентр К" у деліктному зобов'язанні та підставою для стягнення сплаченого страхового відшкодування з винної особи (роботодавця) в порядку суброгації.
Проаналізувавши подані сторонами докази суд вказав, що жодних належних доказів, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мур" передало ТОВ "Епіцентр К" та ПП "Антарекс" кран із машиністом для виконання ними відповідних робіт на правовій підставі (шляхом укладення відповідного договору) матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Тому, суд виснував, що вина водія (машиніста) крана Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур" презюмується, позаяк відповідачем не доведено протилежного.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 22, 512, 514, 979, 982, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 1, 4, 5, 6, 9, 27, 28 Закону України "Про страхування".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мур" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Вінницької області від 16.01.2025 у справі № 902/881/24 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Ні Позивач, ні ПП "Антарекс" не довели, що розрив стропи мав місце саме з вини водія крану. Водночас водій крану жодним чином не відповідає за стропування вантажу, адже за вказані дії відповідає спеціальна особа - стропальник.
Суд першої інстанції, ж в свою чергу, не звернув увагу на такий факт.
ТОВ "Мур" надавав лише кран із машиністом, без стропальника та строп для навантаження вантажу, адже, ТОВ "Мур" перебував на вказаному об'єкті саме у зв'язку із виконанням робіт, зокрема, своїм краном і до таких робіт не входили роботи, пов'язані зі стропуванням.
В інциденті мало місце два джерела підвищеної небезпеки, що взаємодіяли між собою, а саме кран "КРАЗ 250 КТА-25", д/н НОМЕР_1 та напівпричіп "KRONE PROFI LINER SD", д/н НОМЕР_3 .
При цьому, машиніст ТОВ "Мур", не є винною особою в даному інциденті та не відповідав за виконання даних робіт.
Довідка Шепетівського ГУНП в Хмельницькій області №94380454 не лише не містить підтвердження вини машиніста ТОВ "Мур", а взагалі не містить відомостей щодо винних осіб в інциденті.
Системний аналіз положень ст. 993, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1188, ст. 27 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та висновки Верховного Суду, вказують що страхова компанія має право стягнути з особи суму виплаченого страхового відшкодування у разі, якщо цю особу було визнано винною у встановленому законом порядку в діяннях, які стали наслідком завдання матеріальної шкоди.
Відтак, обов'язку ТОВ "Мур" щодо відшкодування збитків бути не може, адже ТОВ "Мур" не несе відповідальності за подію від 24.11.2022, вина водія ТОВ "Мур" відсутня та не була доведена у відповідності до чинного законодавства України.
Крім цього, матеріали справи не містять жодного доказу наявності вини водія ТОВ "Мур", а лише вказують на відсутність вини водія ТОВ "Епіцентр К".
Також, ТОВ "Мур" не зобов'язані були доводити вину інших осіб у цьому спорі, адже такий обов'язок покладається саме на позивача.
За невведеного відповідач вказує, що рішення Господарського суду Вінницької області від 16.01.2025 у справі №902/881/24 є необґрунтованим, протиправним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки викладені судом у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.
Позивач та треті особи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 саме ТОВ "Епіцентр К" є власником напівпричіпа KRONE PROFI LINER SD з реєстраційним номером НОМЕР_2 (а. с. 29).
Напівпричеп KRONE PROFI LINER SD, д/н НОМЕР_2 було застраховано на підставі Полісу добровільного страхування транспорту ТЗ №22148/3, укладеного 21.10.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Надійна", як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", як страхувальником (а. с. 12).
24.11.2022 о 12:22 год. по вул. Економічна, 25 в м. Шепетівка Шепетівського району Хмельницької області водій крана КРАЗ 250 КТА-25, д/н НОМЕР_1 , під час навантаження бетонних опор у напівпричеп KRONE PROFI LINER SD, д/н НОМЕР_2 , пошкодив тент та борт вказаного вище напівпричепа. Пошкодження напівпричепа сталося в результаті розриву стропи та падіння бетонної опори на напівпричеп.
Наведені обставини підтверджуються довідкою Шепетівського ГУНП в Хмельницькій області №94380454 та актом службового розслідування ТОВ "Епіцентр К" від 12.12.2022 (а. с. 13-17).
Страхувальник звернувся до позивача із заявою реєстраційний № 108/22 від 25.11.2022 про виплату страхового відшкодування (а. с. 10).
30.11.2022 представником Позивача ОСОБА_1 було проведено огляд пошкоджень застрахованого транспортного засобу, в результаті якого було складено відповідний протокол огляду транспортного засобу (а. с. 18-23).
Згідно рахунків на оплату №1412 від 09.12.2022, №2034 від 09.12.2022 та №371 від 06.03.2023 вартість відновлювального ремонту пошкодженого напівпричепа становить 185 447 грн 90 коп. (а. с. 24-26).
Позивач, виконуючи свої зобов'язання перед Страхувальником відповідно до умов Договору добровільного страхування транспорту (Поліс Т3 №22148/3 від 21.10.2022), на підставі страхового акту №1523 від 01.11.2023 виплатив ТОВ "Епіцентр К" страхове відшкодування у розмірі 185 447 грн 90 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №196 від 01.11.2023 (а. с. 27).
Суд зауважує, що факт перебування водія крана КРАЗ 250 КТА-25, д/н НОМЕР_1 Кухаря Сергія Федоровича у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мур" на дату вчинення пошкодження транспортного засобу KRONE PROFI LINER SD сторонами не заперечується.
За фактом виплати ТОВ "Епіцентр К" страхового відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур" у досудовому порядку із претензією вих. №287 від 27.12.2023 про відшкодування страхової виплати (а. с. 30-32).
Однак у відповідь на таку претензію (вих. №41 від 22.01.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мур" зазначило, що не несе відповідальності за подію від 24.11.2022, вина водія ТОВ "Мур" відсутня та не була доведена у відповідності до чинного законодавства України.
За таких обставин, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" звернулося до суду із цим позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відносини у сфері страхування регулюються ЦК України та Законом України "Про страхування", який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб (вказані акти цивільного законодавства тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Нормами ст. 979 ЦК передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В силу статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування".
З вище встановлених обставин справи вбачається, що позивач, який є страховиком Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.
Частина друга статті 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Тобто вказана норма встановлює випадки звільнення особи від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. До таких випадків відносяться: завдання шкоди, внаслідок непереборної сили та умисел потерпілого.
Інші загальні підстави звільнення особи від відповідальності за завдану шкоду, в т.ч. відсутність вини завдавача шкоди, не застосовуються, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки. Отже відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №904/2830/20, від 17.10.2023 у справі № 904/5520/21, від 21.03.2024 у справі № 910/9721/18.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналіз положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).
Факт спричинення шкоди ТОВ "Епіцентр К" водієм крана КРАЗ 250 КТА-25, д/н НОМЕР_1 , під час навантаження бетонних опор у напівпричеп KRONE PROFI LINER SD, д/н НОМЕР_2 , що мало наслідком пошкодження тенту та борту вказаного вище напівпричепа в результаті розриву стропи та падіння бетонної опори на напівпричеп підтверджується довідкою Шепетівського ГУНП в Хмельницькій області №94380454 та актом службового розслідування ТОВ "Епіцентр К" від 12.12.2022.
Водночас суд зауважує, що вказані докази підтверджують саме факт спричинення шкоди напівпричипу під час навантаження краном бетонних опор, внаслідок розриву стропи.
В той же час, матеріалами справи підтверджено, а учасниками справи та самим відповідачем не заперечується, що відповідні роботи з навантажувальних робіт виконував працівник відповідача на техніці відповідача.
Тому, суд першої інстанції вірно вказав, що настання шкоди виникло саме в результаті дій водія (машиніста) крана, що мало наслідком пошкодження тенту та борту напівпричепа ТОВ "Епіцентр К", отже, наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями машиніста та заподіянням майнової шкоди.
Посилання відповідача на те, що недоведена вина водія (машиніста) крану, оскільки за стропування вантажу має відповідати інша особа (стропальник) суд вважає помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до п.6 гл. 3 р. VII Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 19.01.2018 № 62 (далі - Правила охорони) навантажувально-розвантажувальні роботи повинні проводитися під керівництвом працівника, відповідального за безпечне проведення робіт, або іншого призначеного суб'єктом господарювання працівника, відповідального за безпечне проведення навантажувально-розвантажувальних робіт.
Зазначеним працівникам необхідно:
визначити спосіб навантажування і розвантажування;
визначити масу вантажу і її відповідність вантажопідіймальності вантажопідіймального крана, машини чи мобільного підйомника;
перевірити справність знімних вантажозахоплювальних пристроїв і засобів індивідуального захисту, а також відповідність знімних вантажозахоплювальних пристроїв масі та виду вантажів, що переміщуються;
здійснити розміщення працівників у робочій зоні та шляхи їх пересування під час навантажувально-розвантажувальних робіт;
установити порядок обміну сигналами (словесними чи за допомогою рук) між стропальником, що подає сигнали, і машиністом вантажопідіймального крана, машини чи мобільного підйомника під час проведення робіт;
провести інструктаж працівникам перед початком робіт.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення будь-ким до виконання робіт стропальників.
Крім того, згідно із п. 7 гл. 3 р. VII Правил охорони перед підійманням і переміщенням вантажів мають бути перевірені:
справність знімних вантажозахоплювальних пристроїв;
наявність на них клейм, бирок із позначенням дати випробування і вантажопідіймальності;
стійкість вантажу і правильність його стропування;
відсутність предметів, що перешкоджають переміщенню вантажів.
Суд апеляційної інстанції вказує, що такий пункт не визначає коло осіб, котрі мають здійснити відповідну перевірку, однак з метою дотримання техніки безпеки, кожна особа залучена до підіймання та переміщення вантажу, в тому числі і водій (машиніст) крану, який здійснює переміщення вантажу, може оцінити, зокрема стійкість вантажу і правильність його стропування, а також встановити відсутність предметів, що перешкоджають саме йому здійснити переміщення вантажів.
Відповідно до пояснювальної записки водія (машиніста) крана, Акту службового розслідування ТОВ "Мур" від 25.11.2022 вбачається, що водій (машиніст) крана здійснював переміщення вантажу за сигналами відповідальних осіб ПП "Антарекс". Також, вказано, що водій (машиніст) крана не міг проконтролювати стійкість вантажу, правильність його стропування, а також надійність строп, оскільки останні належали ПП "Анатарекс" (а. с. 56 на звороті-58).
Тобто, вказаним фактично підтверджується, що водій (машиніст) крану перед виконанням робіт не переконався у стійкості вантажу, правильності його стропування, а також надійності строп.
За цих обставин, суд апеляційної інстанції відмічає, що працівник відповідача при виконанні відповідних робіт мав розуміти всі наслідки невчинення ним вказаних дій.
Щодо доводів скаржника про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мур" передало ТОВ "Епіцентр К" та ПП "Антарекс" кран із машиністом для виконання останніми відповідних робіт.
Матеріалами справи підтверджується наявність договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (Замовник) та Приватним підприємством "Антарекс (Підрядник) на підставі Договору підряду №12/05/22 від 12.05.2022 (а. с. 128-132).
Також, листом в.о. директора направлення капітального будівництва ТОВ "Епіцентр К" вих. №288/33 від 11.11.2024 підтверджується, що станом на 24.11.2022 ПП "Антарекс" виконувало підрядні роботи на об'єкті по вул. Економічна, 25, м. Шепетівка згідно Договору №12/05/22 від 12.05.2022 (а. с. 82).
Однак, жодних належних доказів, що відповідач передавав іншим особам, зокрема ТОВ "Епіцентр К" та ПП "Антарекс" кран із машиністом для виконання ними відповідних робіт на правовій підставі (шляхом укладення відповідного договору) матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
При цьому, саме відповідач, як власник крану, несе всі ризики пов'язані із не оформленням документально його передачі в користування іншій особі.
За таких обставин, вина водія (машиніста) крана Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур" презюмується, позаяк відповідачем не доведено протилежного.
Доводи скаржника, що завдання шкоди є наслідком розриву стропи, а не дій водія (машиніста) не спростовують таких висновків, оскільки шкода була завдана саме джерелом підвищеної небезпеки, під час його експлуатації (виконання навантажувальних робіт).
Вище встановлено, що позивач відповідно до умов Договору добровільного страхування транспорту (Поліс Т3 №22148/3 від 21.10.2022), на підставі страхового акту №1523 від 01.11.2023 виплатив ТОВ "Епіцентр К" страхове відшкодування у розмірі 185 447 грн 90 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №196 від 01.11.2023.
Вказане є достатньою підставою для заміни ТОВ "Епіцентр К" у деліктному зобов'язанні та підставою для стягнення сплаченого страхового відшкодування з винної особи (роботодавця) в порядку суброгації.
За наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене рішення Господарського суду Вінницької області від 16.01.2025 у справі № 902/881/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мур" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.01.2025 у справі №902/881/24 - без змін.
2. Справу № 902/881/25 надіслати Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.