вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"06" травня 2025 р. Справа№ 910/9950/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.05.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 (повне рішення складено 20.01.2025)
у справі №910/9950/24 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 3 207 979,45 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі за текстом - відповідач, Гарантований покупець) про стягнення 3 207 979,45 грн, з яких: 3 229 817,74 грн основного боргу, 20 875,97 грн 3% річних, 85 466,74 грн інфляційних втрат та 51 543,06 грн судового збору. Також у позові позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції становить 180 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №1086/1 від 03.12.2019 (далі за текстом - Договір), Додаткових угод до нього №1725/01 від 28.12.2019, №1400/01/20 від 06.05.2020 в частині повної оплати за відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, як продавцем за «зеленим» тарифом, за періоди з вересня 2022 року по грудень 2022 року та протягом 2023 року, внаслідок чого за відповідачем перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 3 229 817,74 грн. Крім того, за порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 20 875,97 грн 3% річних за періоди з 07.05.2024 по 18.09.2024, з 14.05.2024 по 02.08.2024 та з 22.05.2024 по 02.08.2024, та 85 466,74 грн інфляційних втрат за період з травня 2024 року по липень 2024 року.
У процесі розгляду справи №910/9950/24 судом першої інстанції позивач, керуючись своїм процесуальним правом, визначеним статтею 46 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), заявою від 18.09.2024 зменшив розмір позовних вимог. Зменшення розміру позовних вимог прийнято судом першої інстанції протокольно 16.10.2024 на стадії підготовчого провадження у справі №910/9950/24. За вказаною заявою позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 3 207 979,45 грн, з яких: 3 104 220,65 грн заборгованості, 83 063,86 грн інфляційних витрат та 20 694,94 грн 3% річних.
Крім того, суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача на його користь 822 260,87 грн у зв'язку зі сплатою.
Також суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про закриття провадження у справі №910/9950/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 453 935,45 грн у зв'язку зі сплатою.
Господарський суд міста Києва рішенням від 15.01.2025 провадження у справі №910/9950/24 в частині стягнення 822 260,87 грн закрив у зв'язку з відмовою позивача від позову; провадження у справі № 910/9950/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 453 935,45 грн закрив на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України за відсутністю предмету спору; повернув позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 8 731,75 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 388 від 06.08.2024; позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 828 024,33 грн, 3% річних у розмірі 20 071,99 грн, інфляційних втрат у розмірі 82 177,91 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 954,11 грн; у решті позовних вимог відмовив.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, а строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав та відсутності підстав для звільнення відповідача від оплати заборгованості.
При цьому суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про закриття провадження у справі №910/9954/24 в частині стягнення з відповідача на його користь 822 260,87 грн у зв'язку із відмовою від позову в цій частині та задовольнив клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі в частині стягнення з нього на користь позивача 453 935,45 грн основного боргу у зв'язку зі сплатою.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у цій справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2024 у справі №910/9950/24 прийняте з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача, який не відповідає умовам Порядку №641 у відповідній редакції.
За твердженням відповідача, судом першої інстанції не було взято до уваги наявності заборгованості НАЕК «Укренерго» перед відповідачем за надані послуги згідно умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у розрахунковому періоді, що виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НАЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу в такому місяці. Отже, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем є таким, що не настав.
Також відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції, який погодився із розрахунком позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, вважаючи його неправильним, оскільки позивачем не правильно визначено дату прострочення зобов'язання. При цьому, як вказує відповідач, наявні обставини непереборної сили, які звільняють його від відповідальності та відповідно від сплати 3% річних та інфляційних витрат, зокрема, це воєнний стан на території України та значення Гарантованого покупця для економіки нашої держави в особливий період.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у зменшенні розміру 3% річних та інфляційних витрат, оскільки, на думку відповідача, 3% річних та інфляційні втрати є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання та носять акцесорний характер, і на такі нарахування розповсюджується дія частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України). Зменшення розміру 3% річних відповідає правовим висновкам, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.02.2025 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9950/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24.
Матеріали справи №910/9950/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 06.03.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.03.2025 відмовив Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24; апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 залишив без руху, надавши скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.03.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 15.04.2025 на 13 год. 30 хв.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення та просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу - 40 000,00 грн.
У судовому засіданні 15.09.2025 оголошено перерву у розгляді справи №910/9950/24 до 06.05.2025 до 13 год. 00 хв.
У судовому засіданні 06.05.2025 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні 06.05.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 4 статті 269 ГПК України).
03.12.2019 позивачем (далі - виробник за «зеленим» тарифом) та відповідачем (далі - гарантований покупець) укладено Договір (т.1, а.с. 10-15), за умовами пункту 1.1 якого у редакції Додаткової угоди №1400/01/20 від 06.05.2020 (т.1, а.с. 17-23) продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену Продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Згідно з пунктом 2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно із Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2 Договору).
НЕК «Укренерго» повідомленням №01/9190 від 06.03.2020 проінформувало позивача про те, що його включено до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» шляхом приєднання до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку, ідентифікатор Договору №1551-01014.
Відповідно до пункту 2.3 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За умовами пункту 2.4 Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Відповідно до пункту 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно з пунктом 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору).
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 4.5 Договору гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Згідно з пунктом 5.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за Договором.
При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.
Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події (пункти 5.2 - 5.4 Договору).
Якщо обставини непереборної сили тривають довше трьох місяців, сторони вирішують питання щодо подальшого виконання договору (пункт 5.5 Договору).
Відповідно до пункту 7.4 Договору якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
Додатковою угодою №1725/01 від 28.12.2019 (т.1, а.с. 16) сторони дійшли згоди, що у зв'язку із виконанням виробником за «зеленим» тарифом умов пункту 7.5 Договору: виробником за «зеленим» тарифом отримано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (постанова НКРЕКП від 14.11.2019 №2325); виробнику за «зеленим» тарифом укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії (учасник ринку з 24.12.2019).
На виконання умов Договору позивач продав Гарантованому покупцю протягом вересня-грудня 2022 року та протягом 2023 року, а відповідач отримав електричну енергію, вироблену позивачем, як продавцем за «зеленим» тарифом на загальну суму 23 433 049,78 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи №91/9950/24 копіями актів купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року від 30.09.2022 на загальну суму 1 184 301,58 грн (т.1, а.с. 24), за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на загальну суму 1 274 754,17 грн (т.1, а.с. 28), за листопад 2022 року від 30.11.2022 на загальну суму 331 616,33 грн (т.1, а.с. 33), за грудень 2022 року від 31.12.2022 на загальну суму 189 945,41 грн (т.1, а.с. 38), січень 2023 року від 31.01.2023 на загальну суму 207 376,97 грн (т.1, а.с. 43), за лютий 2023 року від 28.02.2023 на загальну суму 792 340,10 грн (т. 1, а.с. 49), за березень 2023 року від 31.03.2023 на загальну суму 1 190 700,68 грн (т.1, а.с. 35), за квітень 2023 року від 30.04.2023 на загальну суму 1 578 930,08 грн (т.1, а.с. 61), за травень 2023 року від 31.05.2024 на загальну суму 3 168 249,08 грн (т.1, а.с. 68), за червень 2023 року від 30.06.2023 на загальну суму 2 988 262,26 грн (т.1, а.с. 76), за липень 2023 року від 31.07.2023 на загальну суму 2 982 668,06 грн (т. 1, а.с. 82), за серпень 2023 року від 31.08.2023 на загальну суму 3 158 652,82 грн (т.1, а.с. 89), за вересень 2023 року від 30.09.2023 на загальну суму 2 698 649,95 грн (т.1, а.с. 93), за жовтень 2023 року від 31.10.2023 на загальну суму 1 159 549,97 грн (т.1, а.с. 105), за листопад 2023 року від 30.11.2023 на загальну суму 454 237,98 грн (т.1, а.с. 113) та за грудень 2023 року на від 31.12.2023 загальну суму 72 814,34 грн (т.1, а.с. 121).
В свою чергу, відповідач за отриману від позивача електричну енергію розрахувався частково на суму 20 203 232,04 грн, що підтверджується наявними у даній справі копіями платіжних інструкцій: від 15.09.2022 №246_991 (т.1, а.с. 25), від 26.09.2022 №258_034 (т.1, а.с. 26), від 30.09.2022 №259_989 (т.1, а.с. 27), від 14.10.2022 №261_308 (т.1, а.с. 29), від 25.10.2022 №263_117 (т.1, а.с. 30), від 31.10.2022 №264_189 (т.1, а.с. 31), №278 233 від 31.01.2023 (т.1, а.с. 32), від 15.11.2022 №265_526 (т.1, а.с. 34), від 21.11.2022 №266_333 (т.1, а.с. 35), від 25.11.2022 №267_173 (т.1, а.с. 36), від 30.11.2022 №268_170 (т.1, а.с. 37), від 15.12.2022 №269_808 (т.1, а.с. 39), від 19.12.202 №270_602 (т.1, а.с. 40), №271 478 від 26.12.2022 (т.1, а.с. 41), №273 603 від 30.12.202 (т.1, а.с. 42), №274 426 від 16.01.2023 (т.1, а.с. 44), №275 240 від 23.01.2023 (т.1, а.с. 45), №276 316 від 25.01.2023 (т.1, а.с. 46), №277 493 від 31.01.2023 (т.1, а.с. 47), №361 385 від 06.05.2024 (т.1, а.с. 48), №279 339 від 15.02.2023 (т.1, а.с. 50), №280 557 від 24.02.2023 (т.1, а.с. 51), №281 515 від 28.02.2023 (т. 1, а.с. 52), №282 160 від 07.03.2023 (т.1, а.с. 53), №362 207 від 06.05.2024 (т.1, а.с. 54), №283 215 від 15.03.2023 (т.1, а.с. 56), №285 066 від 24.03.2023 (т.1, а.с. 57), №286 209 від 31.03.2023 (т.1, а.с. 58), №1234466233301 від 05.04.2023 (т.1, а.с. 59), №377 675 від 28.06.2024 (т.1, а.с. 60), №1244160939701 від 14.04.2023 (т.1, а.с. 62), №1246521982501 від 17.04.2023 (т.1, а.с. 63), №1253897685601 від 25.04.2023 (т.1, а.с. 64), №1254650558501 від 26.04.2023 (т.1, а.с. 65), №1256442736201 від 28.04.2023 (т.1, а.с. 66), №356 555 від 10.04.2024 (т.1, а.с. 67), №15/05/2023293 392 від 15.05.2023 (т.1, а.с. 69), №18/08/2023294 301 від 18.05.2023 (т.1, а.с. 70), №25/05/2023295 213 від 25.05.2023 (т.1, а.с. 71), №31/05/2023297 178 від 31.05.2023 (т.1, а.с. 72), №31/05/2023296 326 від 31.05.2023 (т.1, а.с. 73), №344 293 від 07.02.2024 (т.1, а.с. 74), №346 014 від 15.02.2024 (т.1, а.с. 75), №15/06/2023299 831 від 15.06.2023 (т.1, а.с. 77), №26/06/2023300 793 від 26.06.2023 (т.1, а.с. 78), №30/06/2023301 752 від 30.06.2023 (т.1, а.с. 79), №342 642 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 80), №343 496 від 02.02.2024 (т.1, а.с. 81), №17/07/2023302 798 від 17.07.2023 (т.1, а.с. 83), №25/07/2023303 753 від 25.07.2023 (т.1, а.с. 84), №31/07/2023304 769 від 31.07.2023 (т.1, а.с. 85), №06/10/2023311 858 від 06.10.2023 (т.1, а.с. 86), №341 843 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 87), №363 025 від 06.05.2024 (т.1, а.с. 88), №15/08/2023305 817 від 15.08.2023 (т.1, а.с. 90), №25/08/2023306 712 від 25.08.2023 (т.1, а.с. 91), №08/09/2023308 452 від 08.09.2023 (т.1, а.с. 92), №341 052 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 93), №363 858 від 06.05.2024 (т.1, а.с. 94), №15/09/2023309 від 15.09.2023 (т.1, а.с. 96), №25/09/2023310 833 від 25.09.2023 (т.1, а.с. 97), №10/10/2023313 773 від 10.10.2023 (т.1, а.с. 98), №10/10/2023312 983 від 10.10.2023 (т.1, а.с. 99), №328 006 від 06.12.2023 (т.1, а.с. 100), №335 217 від 29.12.2023 (т.1, а.с. 101), №334 420 від 29.12.2023 (т.1, а.с. 102), №320 236 від 31.01.2024 (т.1, а.с. 103), №364 677 від 06.05.2024 (т.1, а.с. 104), №16/10/2023314 570 від 16.10.2023 (т.1, а.с. 106), №25/10/2023318 725 від 25.10.2023 (т.1, а.с. 107), №31/10/2023320 761 від 31.10.2023 (т.1, а.с. 108), №07/11/2023322 154 від 07.11.2023 (т.1, а.с. 109), №07/11/2023321 444 від 07.11.2023 (т.1, а.с. 110), №331 872 від 27.12.2023 (т.1, а.с. 111), №333 672 від 29.12.2023 (т.1, а.с. 112), №15/11/2023323 177 від 15.11.2023 (т.1, а.с. 114), №323 959 від 17.11.2023 (т.1, а.с. 115), №324 871 від 27.11.2023 (т.1, а.с. 116), №325 685 від 28.11.2023 (т.1, а.с. 117), №327 259 від 30.11.2023 (т.1, а.с. 118), №328 950 від 13.12.2023 (т.1, а.с. 119), №371 118 від 30.05.2024 (т.1, а.с. 120), №330 653 від 25.12.2023 (т.1, а.с. 122), №331 401 від 27.12.2023 (т.1, а.с. 123), №336 302 від 08.01.2024 (т.1, а.с. 124), №368 132 від 22.05.2024 (т.1, а.с. 125).
НКРЕКП постановами №858 від 30.04.2024 (дата оприлюднення - 01.05.2024) (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-sich-3 ), №896 від 08.09.2024 (дата оприлюднення - 10.05.2024) (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-grud-2) та №946 від 15.05.2024 (дата оприлюднення - 16.05.2024) (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-veresn) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема у вересні-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року, вересні та жовтні 2023 року.
Як вказує позивач, відповідач в порушення умов Договору та Порядку свої зобов'язання перед позивачем з оплати у повному обсязі за отриману електричну енергію у період з вересня 2022 року по грудень 2022 року та протягом 2023 року не виконав, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 3 229 817,74 грн.
За порушення взятих на себе грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 20 875,97 грн 3% річних за періоди з 07.05.2024 по 18.09.2024, з 14.05.2024 по 02.08.2024 та з 22.05.2024 по 02.08.2024, та 85 466,74 грн інфляційних втрат за період з травня 2024 року по липень 2024 року на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Спір виник через порушення відповідачем умов Договору та Порядку в частині повної оплати за відпущену електричну енергію позивачем, як продавцем за «зеленим» тарифом.
Правовідносини, що виникли між учасниками даного спору регулюються нормами ЦК України та ГК України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі за текстом - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону).
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Позивач продав, а відповідач купив електричну енергію, вироблену позивачем, як продавцем за «зеленим» тарифом, на загальну суму 23 433 049,78 грн, що підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями актів купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року від 30.09.2022 на загальну суму 1 184 301,58 грн (т.1, а.с. 24), за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на загальну суму 1 274 754,17 грн (т.1, а.с. 28), за листопад 2022 року від 30.11.2022 на загальну суму 331 616,33 грн (т.1, а.с. 33), за грудень 2022 року від 31.12.2022 на загальну суму 189 945,41 грн (т.1, а.с. 38), січень 2023 року від 31.01.2023 на загальну суму 207 376,97 грн (т.1, а.с. 43), за лютий 2023 року від 28.02.2023 на загальну суму 792 340,10 грн (т. 1, а.с. 49), за березень 2023 року від 31.03.2023 на загальну суму 1 190 700,68 грн (т.1, а.с. 35), за квітень 2023 року від 30.04.2023 на загальну суму 1 578 930,08 грн (т.1, а.с. 61), за травень 2023 року від 31.05.2024 на загальну суму 3 168 249,08 грн (т.1, а.с. 68), за червень 2023 року від 30.06.2023 на загальну суму 2 988 262,26 грн (т.1, а.с. 76), за липень 2023 року від 31.07.2023 на загальну суму 2 982 668,06 грн (т. 1, а.с. 82), за серпень 2023 року від 31.08.2023 на загальну суму 3 158 652,82 грн (т.1, а.с. 89), за вересень 2023 року від 30.09.2023 на загальну суму 2 698 649,95 грн (т.1, а.с. 93), за жовтень 2023 року від 31.10.2023 на загальну суму 1 159 549,97 грн (т.1, а.с. 105), за листопад 2023 року від 30.11.2023 на загальну суму 454 237,98 грн (т.1, а.с. 113) та за грудень 2023 року на від 31.12.2023 загальну суму 72 814,34 грн (т.1, а.с. 121).
Проти чого учасники справи не заперечують.
Відповідно до пункту 3.3 Договору (у редакції Додаткової угоди № 1400/01/20 від 06.05.2020) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, у тому числі, керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641. Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за «зеленим» тарифом викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
З 26.01.2024 Порядок №641 діє у новій редакції відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
НКРЕКП постановами №858 від 30.04.2024 (дата оприлюднення - 01.05.2024) (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-sich-3 ), №896 від 08.09.2024 (дата оприлюднення - 10.05.2024) (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-grud-2) та №946 від 15.05.2024 (дата оприлюднення - 16.05.2024) (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-veresn) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема у вересні-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року, вересні та жовтні 2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно із частиною 4 статті 4 ЦК України інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, у тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП). Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги Регулятором. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці в гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію. Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення Порядку №641 у редакції, що втратила чинність.
Отже, у даному випадку, підлягає застосуванню редакція Порядку №641 від 26.01.2024, оскільки постанови НКРЕКП №№858, 896 та 946 затверджені після 26.01.2024.
Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у січні, лютому, липні-вересні 2023 року у строк до 07.05.2024 включно, за поставку електроенергії у грудні 2022 року, березні-червні 2023 року, у листопаді та у грудні 2023 року у строк до 16.05.2024 включно, а за поставку електроенергії у вересні-листопаді 2022 року, жовтні 2023 року до 22.05.2024 включно.
Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії узгоджується із позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі №910/4439/23 (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора).
Тоді як, суд першої інстанції, погодившись із розрахунком позивача, помилково визначив, що відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії 06.05.2024, 13.05.2024 та 21.05.2024 включно.
У суді першої інстанції позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 3 207 979,45 грн, з яких: 3 104 220,65 грн основного боргу, 83 063,86 грн інфляційних витрат та 20 694,94 грн 3% річних, та заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача на його користь 822 260,87 грн.
Положеннями статті 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Статтею 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору; позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3 статті 231 ГПК України).
Враховуючи здійснені відповідачем оплати на загальну суму 125 597,09 грн 01.07.2024, які позивач не врахував під час подання позовної заяви до суду, та відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача на його користь 822 260,87 грн, суд першої інстанції підставно прийняв відмову позивача від частини позовних вимог та зменшення розміру позовних вимог, із закриттям провадження в частині стягнення 822 260,87 грн.
Крім того, суд першої інстанції закрив провадження у справі №910/9950/24 в частині стягнення 453 935,45 грн у зв'язку із оплатами відповідача та відмовою позивача від частини позовних вимог.
За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції складає 1 828 024,33 грн.
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, враховуючи те, що позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не правильно визначено початок перебігу порушення зобов'язань, в порушення положень пункту 11.4 Порядку та правової позиції об'єднаної палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2024 по справі №910/4439/23, судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок інфляційних витрат та 3% річних у межах заявлених позивачем періодів.
За розрахунком суду апеляційної інстанції до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20 071,99 грн 3 % річних та 70 059,47 грн інфляційних витрат.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за результатами розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку № 1078 та Методики № 265.
Абзацом п'ятим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком №1078.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/5349/22.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (подібний висновок щодо обов'язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Позивач у розрахунку інфляційних витрат по 1-ому періоду помилково не врахував вересень 2024 року, проте, враховуючи диспозитивність господарського судочинства (стаття 14 ГПК України) до стягнення підлягає саме сума заявлена позивачем - 4 926,21 грн; по 2-ому періоду позивач помилково врахував травень 2024 року, тоді як період прострочення починається з 17.05.2024, а тому травень 2024 року не враховується, і до стягнення підлягає 46 656,35 грн; по 3-ому періоду позивач правильно нарахував відповідачу суму інфляційних витрат. За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 70 059,47 грн інфляційних витрат.
Щодо нарахування 3% річних, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20 071,99 грн, розрахунок здійснено за мінусом днів, які позивач помилково визначив датою початку прострочення зобов'язання.
Доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язання щодо остаточного розрахунку є таким, що не настав через наявність заборгованості НАЕК «Укренерго» перед відповідачем за надані згідно умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у розрахунковому місяці послуги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Отже, сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, є складовою суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію. При цьому вказаний пункт Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, тобто є відкладальною умовою в силу приписів частини 1 статті 212 ЦК України.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, невиконання НАЕК «Укренерго» умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 перед відповідачем не звільняє останнього від відповідальності перед позивачем за неналежне виконання умов Договору.
Доводи відповідача про те, що станом на 23.08.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість за спірний період у розмірі 414 788,59 грн, з яких: 380 721,29 грн за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця; 34 067,30 грн за послугу з відшкодування вартості відхилення, а тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача 414 788,59 грн слід відмовити, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі Договору №1086/1 від 03.12.2019, з урахуванням Додаткових угод до нього №1725/01 від 28.12.2019, №1400/01/20 від 06.05.2020, умови яких не передбачають взаємозаліку між учасниками ринку електричної енергії за укладеними договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом та про участь у балансуючій групі. Обставини наявності заборгованості позивача перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі №529/07/24 від 25.01.2024 не входить до предмета доказування у даній справі.
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Отже, 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями і до них не підлягає застосуванню положення частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, що спростовує доводи відповідача про помилковий висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні його клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
З огляду на вимоги статті 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника.
У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити (погоджений сторонами у договорі) загальний розмір процентів річних, встановлених як відповідальність за час прострочення грошового зобов'язання.
У справі, що наразі розглядається судом апеляційної інстанції, позивач нарахував відповідачу 3% річних, тобто у розмірі, визначеному частиною 2 статті 625 ЦК України, що спростовує доводи відповідача.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи №902/417/18 питання про зменшення інфляційних витрат не розглядалось, а тому суд першої інстанції підставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних витрат, з ухваленням в цій частині нового рішення.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.
Крім того, судом першої інстанції у пункті 3 резолютивній частині рішення від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 неправильно вказано суму судового збору, яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/9950/24 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
« 1. Провадження у справі № 910/9950/24 в частині стягнення 822 260,87 грн (вісімсот двадцять дві тисячі двісті шістдесят гривень 87 копійок) закрити у зв'язку з відмовою позивача від позову.
2. Провадження у справі № 910/9950/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 453 935,45 грн (чотириста тридцять п'ять тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень 45 копійок) закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» (вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 63, офіс 1/7, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6 809,03 грн (шість тисяч вісімсот дев'ять гривень 03 копійки), сплачений згідно з платіжною інструкцією № 388 від 06.08.2024, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи №910/9950/24.
4. Позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» (вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 63, офіс 1/7, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України) заборгованість у розмірі 1 828 024,33 грн (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч двадцять чотири гривні 33 копійки), 3% річних у розмірі 20 071,99 грн (двадцять тисяч сімдесят одну гривню 99 копійок), інфляційних втрат у розмірі 70 059,47 грн (сімдесят тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 47 копійок) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 772,34 грн (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят дві гривні 34 копійки).
6. У решті позовних вимог відмовити».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» (вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 63, офіс 1/7, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43068454) 208,47 грн (двісті вісім гривень 47 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/9950/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 15.05.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська