Справа № 562/925/25
"15" травня 2025 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
секретар судових засідань Парфенюк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
У поданій в суд позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить шлюб, укладений з відповідачем ОСОБА_2 та зареєстрований 14 січня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області /актовий запис №2/, розірвати та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину, яка проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. Спільне життя між ними не склалося, у зв'язку з чим шлюбних стосунків не підтримують, шлюб існує формально, примирення між ними неможливе і збереження сім'ї суперечить їх інтересам. Відповідач є працездатною особою та має можливість сплачувати аліменти на дитину, проте достатніх коштів на утримання дитини не надає.
Відзив на позов відповідач не подавав.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про місце та час слухання справи повідомлялися заздалегідь та належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Згідно поданих заяв позивач позовні вимоги підтримує повністю, а відповідач не заперечує щодо позову, просять розглянути справу без їх участі.
З'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14 січня 2010 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області /актовий запис №2/, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами.
Згідно положень ст.51 Конституції України, ст.ст.21, 24 СК України шлюб є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ст.5 Протоколу №7 «Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Сторони втратили один до одного почуття любові, відсутність взаєморозуміння призвели до відчуження між сторонами, миритись вони не бажають, шлюб існує формально і подальше його збереження є недоцільним.
Також, згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідач на думку позивача не надає достатніх коштів на утримання своєї дитини, яка проживає окремо з матір'ю, що свідчить про наявність між ними спору та є підставою для вирішення питання стягнення аліментів у судовому порядку.
Частиною 3 ст.181 цього ж Кодексу встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно частин 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).
При цьому, відповідно до положень ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позов до суду пред'явлений 24 березня 2025 року, а тому відповідно до ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину повинні стягуватися з указаної дати.
При постановлені рішення згідно положень ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені нею судові витрати в сумі за позовну вимогу про розірвання шлюбу в сумі 1211 грн. 20 коп. та в доход держави судовий збір з позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 1211 грн. 20 коп., оскільки позивач звільнена від їх сплати.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.258-273, 351 - 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 січня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області /актовий запис №2/, розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та в доход держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: