Справа № 199/3150/25
(2-а/199/97/25)
12.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування звернення районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,-
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року №Е1191566, а також просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звернутися до Національної поліції України із зверненням, щодо виключення (видалення) інформації про ОСОБА_1 , із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 12.02.2025 року на електрону пошту Національної поліції України останній направив заяву про надання інформації та сканкопій документів, згідно з якою просив повідомити, чи перебуває, він у розшуку (або таким, що підлягає затриманню чи заходи впливу) органами МВС, поліції, у тому числі за зверненнями Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
20.02.2025 року ОСОБА_1 отримав відповідь від Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 20.02.2025 року № 26957-2025 відповідно до якої, станом на 19.02.2025 року в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) зареєстровано звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року № Е1191566 щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі звернення).
Відповідно до наданої інформації, звернення було зареєстровано відділом поліції № 1 (м. Дніпро, АНД) Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 28.01.2025 року за № 3732.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що згідно з даними бази даних «Розшук» системи ІПНП останній у державному розшуку не перебував та станом на 19.02.2025 року не перебуває. Відносно нього відсутні виконавчі провадження на користь відповідача, що також прямо свідчить, про відсутність виконавчого документу у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.
На думку позивача, відсутність розшуку та виконавчих проваджень відносно нього на користь відповідача, чітко свідчить про те, що він не порушував законодавства. Проте, ОСОБА_1 не отримав від відповідача жодних офіційних документів, які б могли підтверджували факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Також ОСОБА_1 не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи або отримати копії адміністративних документів, які б обґрунтовували звернення відповідача.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що звернення є безпідставним та порушує його права, гарантовані Конституцією та чинним законодавством, у тому числі через: безпідставність та необґрунтованість; відсутність будь-яких доказів, що підтверджують факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; порушення моїх прав позивача, у т.ч. права на захист від безпідставного обвинувачення. Позивач стверджує, що наявність звернення обмежує його свободу, при тому, що відсутні відносно нього набравши законної сили постанови за КУпАП або ухвали вироки суду за КПК.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року №Е1191566 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звернутися до Національної поліції України із зверненням, щодо виключення (видалення) інформації про ОСОБА_1 , із інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач порушив правила військового обліку, оскільки будучи належним чином повідомленим повісткою №1817726 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09-00 годину 23.01.2025 року у визначений час, не з'явився. Оскільки неявка по повістці підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано звернення, яке направлено до Національної поліції України для здійснення доставки позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив обставини, аналогічні викладеним у позові, вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.02.2025 року на електрону пошту Національної поліції України направив заяву про надання інформації та сканкопій документів, згідно з якою просив повідомити, чи перебуває, він у розшуку (або таким, що підлягає затриманню чи заходи впливу) органами МВС, поліції, у тому числі за зверненнями Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
20.02.2025 року ОСОБА_1 отримав відповідь від Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 20.02.2025 року № 26957-2025 відповідно до якої, станом на 19.02.2025 року в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) зареєстровано звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року № Е1191566 щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі звернення).
Відповідно до наданої інформації, звернення було зареєстровано відділом поліції № 1 (м. Дніпро, АНД) Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 28.01.2025 року за № 3732.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що згідно з даними бази даних «Розшук» системи ІПНП останній у державному розшуку не перебував та станом на 19.02.2025 року не перебуває. Відносно нього відсутні виконавчі провадження на користь відповідача, що також прямо свідчить, про відсутність виконавчого документу у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.
На думку позивача, відсутність розшуку та виконавчих проваджень відносно нього на користь відповідача, свідчить про те, що він не порушував законодавства. Проте, як зазначає позивач, він не отримав від відповідача жодних офіційних документів, які б могли підтверджували факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Предметна юрисдикція визначена параграфом 1 Глави 2 Розділу І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (стаття 55 Конституції України).
Предметом заявлених позовних вимог є визнання протиправним та скасування звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року №Е1191566, яке направлено до Національної поліції України для здійснення доставки позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 року №Е1191566, яке позивач просить суд визнати протиправним та скасувати, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, у розмінні ст.ст. 19,20 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке звернення не встановлює права та обов'язки позивача.
Обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного військового комісаріату встановлено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У даному випадку будь-якого рішення відповідачем у оскаржуваному зверненні не приймалось.
Таким чином, складення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 звернення від 28.01.2025 року №Е1191566, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а такі дії не створюють, припиняють чи змінюють будь-яких правовідносин, тобто між даними особами не існує публічно-правового спору, що в свою чергу виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, визначеній в постанові від 11.04.2018 року в справі № 820/583/16 (К/9901/7053/18), поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Із аналогічних підстав суд залишає без розгляду і заяву позивача ОСОБА_1 про витребування доказів.
Відповідно до п.15) ч.5 ст.243 КАСУ окремим документом викладаються ухвали з питань закриття провадження у справі.
Згідно із п.1) ч.1 ст.238 КАСУ якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 238, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування звернення районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - закрити.
Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Л.Г. Якименко