Справа № 161/8110/25
Провадження № 1-кп/161/948/25
14 травня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030580004308 від 21 грудня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, з базовою вищою освітою, не працює, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.361-2 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02 лютого 2024 року, перебуваючи на території м. Луцьк, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою збуту відомостей, які містять конфіденційну інформацію про фізичних осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, збув ОСОБА_6 інформацію з обмеженим доступом, створену та захищену відповідно до чинного законодавства, а саме реквізити доступу до мобільного банку АТ «А-банк», яка є валідною, тобто за наявними даними до якої можливо здійснити авторизацію, та в якій, міститься інформація з обмеженим доступом, за що отримав від ОСОБА_6 грошову винагороду в сумі 600 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які виразились у несанкціонованому збуті інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 1 ст. 361-2 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, на початку лютого 2024 року збув знайомому за 600 гривень дані доступу до мобільного банку АТ «А-банк». У вчиненому щиро розкаювався та просив суворо не карати, врахувавши його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінального провадження, його молодий вік, інформацію про стан його здоров'я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи психіатра та не звертався за допомогою до них, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності за злочин, який не спричинив тяжких наслідків, думку потерпілого, який в письмовій заяві суду зазначив про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого та не настоював на його суворому покаранні, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та свідчить про наявність підстав для призначення йому основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 361-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, за якою його засуджується із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією, у виді штрафу в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1