Справа № 2-а-2017/11
"10" червня 2011 р. смт. Томашпіль
Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Пилипчук О.В. розглянув у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -
11 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області, посилаючись на те, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І категорії таких осіб, є інвалідом ІІІ групи у зв'язку з захворюванням пов'язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області.
Згідно ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі Закон) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 54 Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач- управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області позов не визнало та представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надіслав до суду письмові заперечення, з яких убачається, що позивачка одержує пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі фактичних збитків згідно із ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2010 року по даний час. Також позивачці до пенсії була призначена і додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1 категорії з 01.01.2010 року по даний час. Виплата додаткової пенсії здійснювалася у відповідності постанови КМУ № 530 від 28.05.2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС та віднесена до категорії І осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також одержує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, як інвалід ІІІ групи у зв'язку з захворюванням пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС та віднесена до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ч. 1 ст. 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон).
Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 54 Закону (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону, особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю, зокрема інвалідам ІІІ групи -у розмірі 50-ти відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 55 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком розмір якої, згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору виходжу з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважаю, що при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що передбачені Законом, необхідно керуватися статтями 50, 54 Закону, а не положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Не погоджуюсь з твердженням відповідача про те, що визначення розміру мінімальної пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, передбачених цим Законом, так як ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір не видано.
Згідно викладеного підлягає задоволенню позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.
Сторін звільнено від сплати судових витрат, а тому вони підлягають віднесенню за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 53-55, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9, 70, 71, 94, 158, 161-163, 183-2, 186 КАС України суд, -
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до І категорії осіб та інваліду ІІІ групи у зв'язку з захворюванням пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, державної пенсії згідно ст 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 11 листопада 2010 року.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до І категорії осіб та інваліду ІІІ групи у зв'язку з захворюванням пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, згідно ст.. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 11 листопада 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до І категорії осіб та інваліду ІІІ групи у зв'язку з захворюванням пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, державну пенсію згідно ст.. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме щомісячно державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 11 листопада 2010 року та до припинення такого права.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до І категорії осіб та інваліду ІІІ групи у зв'язку з захворюванням пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю, згідно ст..50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме щомісячно додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі п'ятидесяти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум, починаючи з 11 листопада 2010 року та до припинення такого права.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Постанову допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О. В. Пилипчук