про відмову у відкритті провадження у справі
15.05.2025
Справа № 522/9614/25
Провадження №2-о/522/356/25
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Ярема Х.С. розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності до громадянства України, заінтересована особа Державна міграційна служба України, про встановлення факту належності до громадянства України.
05.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку окремого провадження. Просить встановити факт належності її до громадянства України на підставі п.1 ст.12 Конституції України.
Звернення до суду з цією заявою пояснює тим, що вона народилась в 2001 році на території АР Крим. Її батьки є громадянами України, про що є запис у її свідоцтві про народження. В 2017 році їй виповнилось 16 років, але через окупацію росією АР Крим, вона не була документована паспортом громадянина України. Натомість ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина російської федерації, оскільки проживала на окупованій території багато років. В 2021 році ОСОБА_1 уклала шлюб в м. Сімферополь вже окупованого на той час АРК. Прізвище після одруження - ОСОБА_2 . Проте в 2023 році шлюб було розірвано. Натомість ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина російської федерації. Одразу після розірвання шлюбу в 2023 році вона виїхала з окупованої території АР Крим та проживає в Німеччині, але не може повернутися на постійне проживання в Україну через відсутність паспорту громадянина України. неодноразово зверталась до консульських установ, компетентних органів України щодо отримання паспорту громадянина України. Проте усі їй роз?яснювали, що без встановлення особи це неможливо. Досудова процедура отримання паспорту громадянина України у посольстві України або в ДП “Документ» на території ФР Німеччини та повернення додому для постійного проживання на підставі свідоцтва про народження у відсутня, виникла потреба у захисті прав у судовому порядку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі суд виходить з наступного.
За змістом ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Згідно з ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
ОСОБА_1 , яка назарі знаходиться за межами України, посилається на те, що вона не може отримати паспорт громадянина України для повернення на територію України, в зв'язку з чим на підставі ст. 12 Конституції України просить суд встановити факт належності її до громадянства України.
Стаття 12 Конституції України передбачає те, що держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави. Тобто, ця конституційна гарантія не стосується мети - отримання паспорту громадянина України.
Крім того, сама ОСОБА_1 зазначає, що має паспорт громадянина російської федерації, оскільки проживала на території окупованого АРК з початку окупації, уклала там шлюб, розлучилась. Тобто, про отримання цього паспорту заявник подбала, а про отримання паспорту громадянина України - ні, називаючи це непереборними обставинами. Тобто, ОСОБА_1 уже має інше громадянство.
Відповідно до ч.1 ст. 7 ЗУ «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про громадянство України" Міністерство закордонних справ України, посольства та консульські установи України здійснюють повноваження щодо прийняття рішень про встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону.
Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27.03.2001 № 215/2001, визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Також, вказаним Порядком також визначений перелік документів, відповідно до якого визначається належність до громадянства України та органи, уповноважені на розгляд заяв з питань громадянства.
Абзацом першим пункту 1 Порядку № 215 передбачено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Чинним законодавством України визначена як процедура перевірки належності до громадянства України, так і чіткий перелік державних органів, які мають відповідні повноваження. При цьому, суд не належить до таких органів.
Таким чином, для підтвердження факту належності до громадянства України та відсутності громадянства іншої держави законодавством передбачений не судовий, а інший порядок.
Закон України «Про громадянство України» визначає належність до громадянства України (стаття 3) і підстави для набуття громадянства України (стаття 6).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3 - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Закон України «Про громадянство України» (пункт 2 частини 1 статті 6, стаття 8) передбачає можливість набуття громадянства України за територіальним походженням. Особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків, або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Проте заявник під цей випадок не підпадає.
З огляду на законодавче регламентування питань набуття / підтвердження набуття громадянства України, особа може звернутися до суду з заявою про встановлення юридичного факту для підтвердження набуття / набуття громадянства України (зокрема, проживання на території України в певний період, факт народження на території України, наявності родинних зв'язків заявника з його батьками; народження на території України батьків заявника тощо), але не з заявою про встановлення факту належності до громадянства України, оскільки чинним законодавством встановлено позасудовий порядок встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки встановлення факту належності до громадянства України не підлягає судовому розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц (постанова від 06.02.2019 р.) зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Керуючись ст.ст. 293, 294, 315 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Державна міграційна служба України, про встановлення факту належності до громадянства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Ярема Х.С.