Єдиний унікальний номер 448/599/25
Провадження № 2-з/448/4/25
про забезпечення позову
14.05.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в особі судді Кічака Ю.В., розглянувши заяву представника акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Сахабутднінова Віктора Юрійовича про забезпечення позову, подану в межах цивільної справи за позовом акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Представник акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Сахабутдінов В.Ю. звернувся до Мостиського районного суду Львівської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №19/270-07к від 07.08.2007р. в сумі 739 704, 87 грн. В обґрунтування позовних вимог сторона позивача покликалась на ті доводи, що між позивачем та ОСОБА_1 07.08.2007р. укладено кредитний договір №19/270-07к, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав у ВАТ «Банк Універсальний» кредит в сумі 69 020 доларів США строком кредитування до 06.08.2027р., зі сплатою 11,95 % річних; для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 07.08.2007р. було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору №19/270-07к від 07.08.2007р.; в порушення умов прийнятої реструктуризації та чинного законодавства України, ОСОБА_1 не виконав та не виконує взяті на себе зобов'язання; враховуючи порушення зобов'язання за кредитним договором та договором поруки у відповідачів виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти; у відповідачів виник та існує перед позивачем борг, який станом на 24.02.2025р. складає 739 704, 87 грн.
Представник акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Сахабутдінов В.Ю. 12.05.2025р. вернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного цивільного позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 14,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_2 .
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача покликався на наступні доводи. Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», Відкритого акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» та Відкритого акціонерного товариства «БАНК УНІВЕРСАЛЬНИЙ». Між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19/270-07к від 07.08.2007р., відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав у ВАТ «Банк Універсальний» кредит в сумі 69 020 доларів США строком кредитування до 06.08.2027р., зі сплатою 11,95 % річних. Цільове призначення кредиту - купівля нерухомості на первинному ринку. Згідно кредитного договору сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до Додатку №1 до цього Договору. 10.04.2009р., 16.04.2009р. та 13.05.2015р. між сторонами договору укладались додаткові угоди по кредитному договору, за якими вносилися зміни у розмір оплати за користування кредитом. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено 07.08.2007р. договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору №19/270-07к від 07.08.2007р., укладеного між кредитором та боржником, за яким останній зобов'язаний до 06.08.2027р. повернути кредит у розмірі 69 020 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,95 % річних, винагороду, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором. 13.05.2015р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки (договір поруки №2), відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №19/270-07к від 07.08.2007р. та Додаткової угоди б/н від 13.05.2015р. до нього, укладеного між кредитором та позичальником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, також за якими відповідач - 2 підтверджував зміну розміру базової процентної ставки за користування кредитними коштами. Згідно п.1.3 Договору поруки від 13.05.2015р., поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, в тому числі кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору. Пунктом 1.4 Договору поруки передбачено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Підставою солідарної відповідальності поручителя і боржника є також положення статті 554 ЦК України, згідно якого у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Станом на сьогодні заборгованість по кредитному договору не сплачена. Згідно інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», за поручителем ОСОБА_2 на праві власності зареєстроване нерухоме майно, а саме квартира загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 14,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира може бути відчужена ОСОБА_2 без відома банку з метою уникнення виконання зобов'язань за кредитним договором та унеможливлення стягнення заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Універсал Банк». Відтак, існує необхідність у вжитті запобіжних заходів шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 . Невжиття зазначених запобіжних заходів може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку відчуження нерухомого майна за час розгляду даної цивільної справи.
У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України в судове засідання учасники справи не викликались.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Проаналізувавши матеріали позову та матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.4, ч.2 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 вказано, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Згідно з п.6, 7, 8 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково; про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Пунктами 1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Сторона позивача у даному цивільному позові пред'являє до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №19/270-07к від 07.08.2007р. в сумі 739 704,87 грн. В обґрунтування позовних вимог сторона позивача покликалась на те, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19/270-07к від 07.08.2007р., відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав у ВАТ «Банк Універсальний» кредит в сумі 69 020 доларів США строком кредитування до 06.08.2027р., зі сплатою 11,95 % річних; для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 07.08.2007р. було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору №19/270-07к від 07.08.2007р., укладеного між кредитором та боржником; в порушення умов прийнятої реструктуризації та чинного законодавства України, ОСОБА_1 не виконав та не виконує взяті на себе зобов'язання; враховуючи порушення зобов'язання за кредитним договором та договором поруки у відповідачів виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти; у відповідачів виник та існує перед позивачем борг, який станом на 24.02.2025р. складає 739 704, 87 грн.
Відтак, позовна заява акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.
Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 14,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно - квартиру, власником якої є відповідач ОСОБА_2 , сторона заявника зазначила, що існує реальна загроза того, що відповідач ОСОБА_2 , яка є поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору №19/270-07к від 07.08.2007р., може відчужити зазначену квартиру без відома банку, що, в свою чергу, унеможливить стягнення з відповідачів на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором.
Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів сторони позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі №908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже, арешт є юридичним обтяженням, яке накладається на майно в результаті судового рішення і призводить до обмежень у правах власника щодо розпорядження ним.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Підсумовуючи, враховуючи викладене вище, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, а також те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 14,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити, що заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що пунктами 1 та 2 частини третої статті 154 ЦПК України передбачені випадки, коли суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення. Відтак, законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову: відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Крім цього, у даному випадку суд враховує також те, що обраний вид забезпечення позову не впливає на матеріальний стан відповідача ОСОБА_2 як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву представника акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Сахабутднінова Віктора Юрійовича про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 14,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; власник - ОСОБА_2 .
Копію ухвали направити для відома заявнику - акціонерному товариству «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Копію ухвали для негайного виконання направити у Мостиський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Для забезпечення відповідності виконавчого документа надати наступні відомості:
Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», місцезнаходження: 04082, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ: 21133352, електронна адреса: contact@universalbank.com.ua.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженець с.Твіржа Мостиського району Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , уродженка м.Львів, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Ю.В. Кічак