справа № 619/2266/25
провадження № 3/619/926/25
іменем України
12 травня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Пруднікової О.В., за участю секретаря судового засідання - Молотко А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , головний сержант,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
23.03.2025 о 18 год 00 хв молодший сержант ОСОБА_1 був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 , представниками військової частини НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, під час виконання службових обов'язків. У подальшому його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу АЛКОНТ-М (№00253). Результат огляду 1.75 проміле. Відповідно до акту медичного обстеження молодший сержант ОСОБА_1 знаходився в нетверезому стані під час виконання обов'язків військової служби в умовах особливого періоду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, стверджував, що був у тверезому стані, алкогольні напої не вживав. Також надав суду пояснення, в яких зазначив, що технічний засіб, яким вимірювався стан алкогольного сп'яніння був не стерильний, на його вимогу доставити його до медзакладу йому було відмовлено, всі учасники даної події є заінтересованими особами.
Диспозицією ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період-період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або до ведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного станув Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який надалі продовжувався указами Президента України та триває досі. Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період.
Положеннями ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці зобов'язані свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:
-протоколом ДНХ-2/1463 про військове адміністративне правопорушення від 23.03.2025, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Протокол підписаний лейтенантом ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4
-актом № 604 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу за допомогою АЛКОНТ-М (№ 00253), складеного за участю свідків, відповідно до змісту якого результат огляду на стан сп'яніння складає 1.75%. Вказаний акт підписаний ОСОБА_1 без зауважень та заперечень;
-результатом тесту № 9421, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлений стан алкогольного сп'яніння - 1.75%. Незгоди з результатами огляду ОСОБА_1 висловлено не було, що підтверджується його підписом;
-військовим квитком серії НОМЕР_2 ;
-рапортом командира 2 взводу 2 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 23.03.2025.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що був присутній 23.03.2025 під час огляду ОСОБА_1 . Впевнений, що ОСОБА_1 в той день не вживав алкогольні напої та ознак алкогольного стану в нього не було.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що є водієм та відвозив ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу. На питання, чи мав ОСОБА_1 ознаки алкогольного спяніння відповів, що "наче не мав", чи був ОСОБА_1 тверезий, відповів : "Наче був тверезий". Зазначив, що після огляду ОСОБА_1 попросив його відвезти до медичного закладу для огляду на стан сп'яніння, проте ОСОБА_4 йому відмовив і сказав: "Якщо тобі треба, їдь сам".
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Показання свідка ОСОБА_3 про відсутність ознак алкогольного стану у ОСОБА_1 не можуть бути підставою для закриття провадження та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності -- оскільки є повністю протилежними, викладеним ОСОБА_3 обставинам в його рапорті, який міститься в матеріалах справи і згідно з яким ОСОБА_3 повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що 23.03.2025 ОСОБА_1 виявлений з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці.
Показання свідка ОСОБА_4 є такими, що викликають сумнів у їх достовірності, свідчать про невпевненість свідка у своїх показаннях та є не переконливими.
Доводи ОСОБА_1 про те, що йому відмовили у проведенні огляду в закладі охорони здоров'я не підтверджені жодними доказами. Так, ані протокол, складений 23.03.2025 року та підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ані акт № 604, підписаний ОСОБА_1 , ані довідка про результат проведеного тесту, яка містить підпис ОСОБА_1 . -- не містять жодних зауважень, скарг, клопотань ОСОБА_1 щодо проведеного тесту та не містять доказів про те, що ОСОБА_1 вимагав проведення огляду в закладі охорони здоров'я.
Показання ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 просив його відвезти для проведення огляду в заклад охорони здоров'я є непереконливими та не спростовують обставин, викладених в протоколі ДНХ - 2/1463 з огляду на таке.
Положеннями ст. 266-1 КУПАП передбачено, що складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Ані матеріалами справи, ані показаннями свідків не підтверджено звернення ОСОБА_1 до посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командира (начальника) військової частини, або хоча б до особи, яка проводила тест на стан алкогольного сп'яніння з вимогою провести його огляд в закладі охорони здоров'я, відсутні докази також і того, що ОСОБА_1 в цьому було відмовлено.
Також матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку посадових осіб при складанні протоколу було упереджене та необ'єктивне ставлення. Жодних доказів про порушення законодавства посадовими особами, які склали протокол (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суд дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Проте, військовослужбовці звільняються від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 172-20, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя О. В. Пруднікова