Справа № 754/9895/24
Провадження № 2/202/1643/2025
(д о д а т к о в е)
14 травня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого-судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні питання про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відшкодування моральної шкоди, -
У липні 2024 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики в сумі 8 000 грн., моральної шкоди у розмірі 4 000 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. та витрати по сплаті судового збору 1211 грн. 20 коп.
Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 квітня 2025 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 8 000 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Судом було призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Позивач, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 30.04.2025, підтримав свою вимогу.
При цьому позивачем був наданий розрахунок, в якому зазначено, що ним були понесені витрати на юридичну (правничу) допомогу в розмірі 10 000 грн., а також грошові кошти в сумі 160 грн. на поштові (логістичні) витрати. Крім того, йому завдано інфляційні збитки в розмірі 2150 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, її неявка не перешкоджає вирішенню питання про розподіл судових витрат.
Розглянувши питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, які справи є малозначними для цілей цього Кодексу.
Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.
Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Даний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 496/3134/19 від 13.07.2022 року.
Позивачем зазначається про понесення ним витрат на юридичну (правничу) допомогу в розмірі 10000 грн.
Водночас позивачем не надано належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Так, на підтвердження вказаних витрат позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 02072409 від 02 липня 2024 року, укладеного між ним і ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн», відповідно до якого останнє взяло на себе обов'язок щодо надання позивачу юридичних послуг по складанню проекту позовної заяви, та копію квитанції про оплату послуг на суму 10 000 грн.
Однак доказів понесення витрат безпосередньо на правничу допомогу адвоката позивачем не надано.
Отже, витрати на юридичну допомогу, надану ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн», не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Крім того, суд звертає увагу, що у попередньому розрахунку позивачем не зазначалося про понесення ним поштових витрат. В розрахунку, надісланому на адресу суду, не конкретизовано такі витрати, зокрема в чому вони полягали. Тому підстави для компенсації позивачу цих витрат також відсутні.
Щодо понесених інфляційних втрат, то суд звертає увагу, що такі вимоги позивачем у цій справі не заявлялися, вони не належать до судових витрат. Відтак не можуть стягуватися у порядку розподілу судових витрат. При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення інфляційних збитків у загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд
У відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі скасування основного рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Суддя Наталія Марченко