Справа № 217/210/24
Провадження № 2/202/1861/2025
14 травня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на квартиру, -
У червні 2024 року позивачі звернулися до Авдіївського міського суду Донецької області з позовом до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на квартиру.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що на підставі свідоцтва про право власності від 07 серпня 2000 року їм належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 69,9 кв.м., житловою 40,5 кв.м. Право власності було зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 02 серпня 2000 року за реєстровим номером 4974 в реєстровій книзі № 27.
З метою отримання компенсації за зруйноване або пошкоджене майно 21 серпня 2024 року вони звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг м. Покровська Донецької області.
Однак рішенням державного реєстратора їм було відмовлено в проведенні реєстраційних дій через неможливість встановити на підставі поданих документів набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
Позивачі звертають увагу, що до квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих у м. Авдіївка Донецької області, зберігалися в БТІ м. Донецька та м. Ясинувала, які на цей час є окупованими.
За цих підстав позивачі просили визнати за ними, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , право власності в рівних частках, а саме за кожною на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Ухвалою Авдіївського міського суду Донецької області від 21 червня 2024 року у даній справі було відкрито загальне позовне провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 11.06.2024 року № 1802/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області» було змінено з 01 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Індустріального районного суду міста Дніпропетровська головуючим суддею у справі визначено суддю Марченко Н.Ю., ухвалою якої від 20 січня 2025 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 14 квітня 2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Позивачами були надані заяви про розгляд справи без їх участі.
В свою чергу, представником відповідача - Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е., повноваження якої підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також була надана заява про розгляд справи без її участі.
При цьому в своїй заяві представник відповідача зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:
Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 07 червня 2000 року виконавчим комітетом Авдіївської міської ради на підставі рішення від 07.06.2000 за № 294, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належить на праві власності в рівних частках квартира загальною площею 69,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з реєстраційним написом право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на зазначену квартиру було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації м. Донецька в реєстровій книзі № 27 за реєстровим номером 9974 від 02.08.2000.
04.11.2020 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_4 та прийняла прізвище « ОСОБА_5 ».
Згідно з наявною у справі інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , будь-які права, в тому числі право власності, станом на 21.05.2024 року за жодною особою не зареєстровані.
Рішенням державного реєстратора № 71810511 від 28 лютого 2024 року було відмовлено у реєстрації права власності на це майно через неможливість отримання від БТІ інформації про зареєстровані права на нерухоме майно до 01.01.2013 року.
При цьому у рішенні державного реєстратора зазначено, що згідно з листом Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали КП БТІ м. Донецька (ЄДРПОУ 03336670), КП БТІ Ясинуватської міської ради (ЄДРПОУ 33796504). До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігалися у БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України. Отже на сьогодні неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на будь-який об'єкт нерухомого майна, розташований на території Авдіївської міської територіальної громади.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на квартиру, суд виходить із того, що відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В частині 1 статті 4 ЦПК України також визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Суд вважає доведеним факт належності позивачам на праві спільної сумісної власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, копією реєстраційного напису, зробленого Бюро технічної інвентаризації.
Крім того, відповідач, який представляє інтереси виконавчого комітету Авдіївської міської ради та є органом приватизації, не заперечує право власності позивачів на це майно, яке набуто в порядку приватизації в 2000 році.
Між співвласниками квартири немає спору про розмір їх часток у праві спільної власності.
Отже, кожному зі співвласників належить по 1/2 частині вищевказаної квартири.
Суд також звертає увагу, що загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька та м. Ясинувата, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності на нерухоме майно, яке розташоване в м. Авдіївка Донецької області.
Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право власності позивачів на квартиру, але позивачі позбавлені можливості реалізовувати свої правомочності власників майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання у відповідному бюро технічної інвентаризації через окупацію частини Донецької області, де зберігалися реєстраційні документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити та визнати за позивачами право власності в рівних частках, а саме за кожним на 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності в рівних частках - на 1/2 частину за кожною на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія Марченко