про повернення касаційної скарги
14 травня 2025 року
м. Київ
справа № 380/25685/23
адміністративне провадження № К/990/18733/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №380/25685/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОН» до Управління екології та природніх ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівська обласна військова (державна) адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Громадська організація «Добро.Дій» про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕОН» (далі - позивач, ТОВ «ЕОН») звернулась до суду з позовом до Управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівської обласної військової адміністрації та на стороні відповідачів Громадської організації «Добро.Дій», в якому просило:
визнати протиправними дії відповідача-1 з визначення місць висадки зелених насаджень на проспекті Свободи у м. Львові на місцях розташування рекламних конструкцій ТОВ «ЕОН» згідно з дозволами на розміщення зовнішньої реклами №1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), №1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11- 05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), №1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05- 061 - пр.Свободи, 23 (місце № 3), №1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), 1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1);
визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 26.04.2023 № 14-Д;
зобов'язати Управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради організувати роботи з переміщення зелених насаджень, висаджених на проспекті Свободи у м. Львові на місцях розташування рекламних конструкцій ТОВ «ЕОН» згідно з дозволами на розміщення зовнішньої реклами №1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1- 11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), №1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11- 05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), №1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), №1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), №1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1), в інші доступні місця висадки.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 02.10.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Управління екології та природних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради з визначення місць висадки зелених насаджень на проспекті Свободи у м. Львові на місцях розташування рекламних конструкцій ТОВ «ЕОН» згідно з дозволами на розміщення зовнішньої реклами №1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), №1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11- 05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), №1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05- 061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), №1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), 1- 11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1). Визнав протиправним і скасував наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 26.04.2023 № 14-Д. В решті позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову. В решті рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Суд першої інстанції відповідно до частини 6 статті 260 КАС України вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу від 06.12.2023 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі.
В обґрунтування необхідності розгляду справи в суді касаційної інстанції позивач зазначає, що рішення суду касаційної інстанції у даній справі має фундаментальне значення та становить значний суспільний інтерес.
Однак, сама лише вказівка на те, що справа має фундаментальне значення, без належного обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою для відкриття у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Під «значним суспільним інтересом» необхідно розуміти серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник у касаційній скарзі посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 28 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, пункту 4.3.6 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Львові, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 №569, не зазначає, які саме норми права порушили суди першої та апеляційної інстанції та не наводить змістовних обґрунтувань своєї позиції.
Доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із установленнями обставин справи та оцінкою доказів.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України,
Касаційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №380/25685/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А.Єзеров