14 травня 2025 року
м. Київ
справа № 160/672/24
адміністративне провадження № К/990/32688/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Рибачука А. І, Стеценка С. Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 (у складі судді Олійник В.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 (у складі колегії суддів: Головко О.В. (суддя-доповідач), Ясенової Т.І., Сухарова А.В.) у справі № 160/672/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача з непроведення нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за весь період її невиплати, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.022023 у справі № 160/19094/22;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 160/19094/22за весь період її невиплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач протиправно не провів нарахування компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за весь період її невиплати, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 160/19094/22.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, за встановлених у цій справі обставин дійшов висновку, що нарахування та виплата суми грошових доходів є первинною подією щодо компенсації втрати частини доходів, яка нараховується та виплачується не раніше нарахування та виплати основної суми грошових доходів, а позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі №160/8048/21, від 27.09.2021 у справі №160/11698/21та від 10.02.2023 у справі № 160/19094/22.
У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність дій відповідача та відмову у задоволенні позовних вимог.
II. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 21.08.2024 направив до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, у якій просив скасувати вищезазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2024 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору або зазначення підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
09.09.2024 до Верховного Суду через систему "Електронний суд" від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги. До вказаної заяви долучений документ про сплату судового збору № 0.0.3869058455.1. від 09.09.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2024 відкрито касаційне провадження у цій справі. Окрім того, вказаною ухвалою запропоновано відповідачу подати відзив на касаційну скаргу позивача та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/672/24.
26 вересня 2024 до Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 160/672/24.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частиною 1 статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні положень статей 1 - 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 та від 24.07.2024 у справі № 600/1941/22-а.
III. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, посилаючись на те, що судами під час розгляду справи не враховано, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Вказує, що аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 26.10.2023 у справі № 280/6445/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 13.01.2020 у справі 803/203/17 та від 24.07.2024 у справі № 600/1941/22-а.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 відповідач не подав, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає подальшому розгляду справи.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі 160/8048/21, яке набрало законної сили 26.08.2021: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-1187 від 04.03.2021; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок його пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-1187 від 04.03.2021 з 01.12.2019 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 160/11698/21, яке набрало законної сили 28.10.2021: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» за № 33/24/С-31 від 06.05.2021; зобов'язано ГУ ФПУ в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок його пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» за № 33/24/С-31 від 06.05.2021, з 01.12.2019 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 160/19094/22, яке набрало законної сили 13.04.2023: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 № 33/24/0-8768 та невиплати йому щомісячної надбавки до пенсії в сумі 2 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 № 33/24/0-8768 та виплатити щомісячну надбавку до пенсії в сумі 2 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету міністрів України бід 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.11.2021, з урахуванням виплачених сум.
Позивач 05.04.2023 звернувся до відповідача із зверненням в якому просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі №160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.022023 у справі №160/19094/22 за весь період її невиплати.
Відповідач на звернення позивача листом від 05.05.2023 повідомив ОСОБА_1 , що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 160/8048/21 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 56% від грошового забезпечення 16 747,50 гривень. Доплата за період з 01.12.2019 по 31.10.2021 становить 112 092,22 гривні На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 160/11698/21 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 в розмірі 56% від грошового забезпечення 19 216,94 гривень. Доплата за період з 01.12.2019 по 01.01.2022 становить 35 944,14 гривні. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 160/19094/22 проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 в розмірі 56% від грошового забезпечення 20 104,03 грн, та з 01.11.2021 встановлено щомісячну доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» в розмірі 2 000,00 грн. Доплата за період з 01.12.2019 по 30.04.2023 становить 57 341,27 гривню. Одночасно повідомлено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не зобов'язано нараховувати та виплачувати позивачеві компенсацію втрати частини доходів відповідно до вказаних судових рішень.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 КАС України відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 1 Закону № 2050-III «підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок № 159.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації розраховується як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що основні суми доходу, нараховані на виконання судових рішення у справах № 160/8048/21, № 160/11698/21, № 160/19094/22, не виплачені позивачеві, що не заперечується сторонами.
Оскільки, суми не виплачені, а компенсація втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 здійснюється в день виплати основної суми доходу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов'язана з виплатою основної суми доходу.
Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 26.10.2023 у справі № 280/6445/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 13.01.2020 у справі 803/203/17 та від 24.07.2024 у справі № 600/1941/22-а, колегія суддів зазначає таке.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Так, у справі №280/6445/19 предметом оскарження були дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині визначення розміру суддівської надбавки за вислугу років з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
У справі № 240/11882/19 оскаржувалась бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 22.11.2017 із встановленим для обчислення місяцем підвищення (базовим місяцем) січня 2014 року. Тобто, предмет касаційного розгляду у цій справі стосувався питання визначення індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 22 листопада 2017 року.
У справі № 803/203/17 Верховним Судом висловлено правову позицію щодо зобов'язання контролюючого органу провести нарахування та виплату недонарахованої індексації заробітної плати за період з 01.02.2010 по 31.05.2012 у сумі 8 068,51 грн та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період з 01.02.2010 по 31.05.2012.
У справі № 600/1941/22-а суди попередніх інстанцій встановили та сторони не заперечували, що виплату позивачеві перерахованої на виконання судового рішення пенсії здійснено з 01 грудня 2021 року.
Натомість у справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що основні суми доходу, нараховані на виконання судових рішень у справах № 160/8048/21, №160/11698/21, № 160/19094/22, не виплачені позивачеві і вказане не заперечується сторонами.
Отже, Верховний Суд зазначає, що у відносинах, які порівнюються різним є суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, різне нормативне регулювання та їх часові проміжки, вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Додатково варто наголосити, що посилання скаржника у касаційній скарзі на судову практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на викладене, наведені у касаційні скарзі вищевказані висновки Верховного Суду не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах.
Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи на стадії касаційного оскарження.
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, висловленою судами попередніх інстанцій.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань крім тих, які були наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі та з урахуванням яких судами вже надавалась оцінка встановленим обставинам справи.
Доводи ОСОБА_1 про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції не підтвердились.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій прийняті правильні по суті рішення про відмову у задоволені позовних вимог, такі рішення є законними, обґрунтованими і не можуть бути скасовані, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 160/672/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В. М. Бевзенко
Судді А. І. Рибачук
С. Г. Стеценко