14 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14490/24 пров. № А/857/24773/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБР ІМПОРТ" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року (головуючий суддя Сподарик Н.І., м. Львів) у справі 380/14490/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБР ІМПОРТ" до Львівської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,
ТОВ "ТБР ІМПОРТ" звернулося з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA209230/2024/000649; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100118/2 від 26.02.2024.
Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованого товару, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах є безпідставними.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду грунтуються на неповному дослідженні всіх обставин ввезення і декларування товару. Зазначає, що до митного оформлення були надані всі документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом QINGDAO (Китай) до п/п Чоп (Україна). Вказує, що вартість перевезення є підтвердженою, а документи, надані до митного оформлення, в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Зазначає, що послуги про проведення митних формальностей в порту призначення серед переліку послуг відсутні, тобто такі послуги позивачу не надавалися та ним не отримувались. Наголошує, що судом першої інстанції не було проаналізовано подані позивачем документи на підтвердження транспортних витрат. Також акцентує увагу, що здійснення оплати послуг перевезення пізніше узгодженої договором дати може свідчити про порушення договору в частині термінів оплати, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ТОВ “ТБР ІМПОРТ» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
06.07.2022 року між ТОВ "ТБР Імпорт" (покупець) та "SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO "LTD", Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022 року, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, диски виробника SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.LTD у кількості та по цінах, вказаних у Комерційних Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору.
Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту визначається згідно Інвойсу, умови поставки визначаються згідно Інвойсу.
На виконання умов контракту сторони узгодили Інвойс № WD202311109 від 27.11.2023, відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару: кількість Товару 1131 шт., вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) 157348, 02 Доларів США.
З метою митного оформлення товару позивачем подано до митного органу митну декларацію №24UA209230017163U3, у якій митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та документи, зазначені в гр. 44 декларації, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, разом з копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема:
-Пакувальний лист б/н від 27.11.2023;
- Рахунок-проформа WD202311109 від 14.11.2023;
- Рахунок-фактура (iнвойс) WD202311109 від 27.11.2023;
- Коносамент BW23110640 від 01.12.2023;
- Автотранспортна накладна KL011822 від 16.02.2024;
- Автотранспортна накладна KL011822-1 від 19.02.2024;
- Автотранспортна накладна KL011822-2 від 16.02.2024;
- Автотранспортна накладна KL011822-3 від 16.02.2024;
- Автотранспортна накладна KL011822-4 від 16.02.2024;
- Сертифiкат про походження товару 23C3705B0114/00661 від 30.11.2023;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 395 від 25.01.2024;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 579 від 08.02.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару KL011822 від 09.02.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 22.02.2024;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 27.11.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) WD202311109 від 27.11.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є
виробник TBR -BOTO 2022 від 06.07.2022;
- Договір (контракт) про перевезення 1 від 01.12.2023;
- Договір (контракт) про перевезення 2 від 09.02.2024;
- Договір (контракт) про перевезення 20240209/5 від 09.02.2024;
- Договір (контракт) про перевезення TEO41604018 від 21.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105119 від 27.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105120 від 27.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105121 від 27.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105122 від 27.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105125 від 27.11.2023.
Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
25.02.2024 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів позивачем були надані додаткові документи: лист - пояснення ТОВ “ТБР Імпорт» б/н від 25.02.2024; додаткова угода № 1 від 10.02.2023 до договору № 20240209/5 від 09.02.2024.
За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209230017163U3 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100118/2 від 26.02.2024.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100118/2 від 26.02.2024, в графі 33 зазначено наступне:
“Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ) за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах: - умови поставки згідно інвойсу FOB QINGDAO. Відповідно до положень Інкотермс -2020, FOB (Free On Board (... named port of shipment)) Франко борт (... Назва порту відвантаження). Термін "франко - борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому покупцем порту відвантаження, з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна (фактурна вартість) за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, а саме рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.02.2024 №579 та інформації, яка наведена у останньому абзаці Заявки від 09.02.2024 № 2, до митної вартості не включені витрати при проведенні митних формальностей у порту призначення; - за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 22.02.2024 б/н, необхідно відмітити відсутність розміру транспортних перевезень за усім маршрутом, а також такі документи є довідковими для митних органів, а не бухгалтерським документом.
Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, а саме: Калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Подані для підтвердження витрат на транспортування документи повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація декларантом не надана митному органу;
- відповідно до п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2022 № TBR-BOTO 2022 зазначено, що термін доставки товару до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення Замовлення Покупцем. Проте даний документ декларантом не надано митному органу;
- відповідно до вимог п. 4.1 Договору про транспортно - експедиційне обслуговування від 21.11.2023 № ТЕО41604018 визначено, що оплата послуг має здійснюватись Клієнтом на умовах передплати на підставі рахунків, виставлених Експедитором протягом 3 робочих днів з моменту надіслання рахунку. Проте банківський платіжний документ про факт оплати послуг перевезення вантажу декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даного договору.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару: № 1 слугувала митна декларація від 20.06.2023 № UA204040/2023/003039, де вартість подібного товару становить 3,01 дол.США за кг».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000649.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100118/2 від 26.02.2024.
Позивач, не погоджуючись з рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відомості щодо складових митної вартості, а саме - належним чином (пропорційно маршруту та кілометражу) розподілена вартість транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, не підтверджено документально та не піддається обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).
Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З матеріалів справи встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного договору № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022.
Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України:
- Пакувальний лист б/н від 27.11.2023;
- Рахунок-проформа WD202311109 від 14.11.2023;
- Рахунок-фактура (iнвойс) WD202311109 від 27.11.2023;
- Коносамент BW23110640 від 01.12.2023;
- Автотранспортна накладна KL011822 від 16.02.2024;
- Автотранспортна накладна KL011822-1 від 19.02.2024;
- Автотранспортна накладна KL011822-2 від 16.02.2024;
- Автотранспортна накладна KL011822-3 від 16.02.2024;
- Автотранспортна накладна KL011822-4 від 16.02.2024;
- Сертифiкат про походження товару 23C3705B0114/00661 від 30.11.2023;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 395 від 25.01.2024;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 579 від 08.02.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару KL011822 від 09.02.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 22.02.2024;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 27.11.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) WD202311109 від 27.11.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є
виробник TBR -BOTO 2022 від 06.07.2022;
- Договір (контракт) про перевезення 1 від 01.12.2023;
- Договір (контракт) про перевезення 2 від 09.02.2024;
- Договір (контракт) про перевезення 20240209/5 від 09.02.2024;
- Договір (контракт) про перевезення TEO41604018 від 21.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105119 від 27.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105120 від 27.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105121 від 27.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105122 від 27.11.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000105125 від 27.11.2023.
На вимогу відповідача про надання додаткових документів позивачем були надані лист- пояснення ТОВ “ТБР Імпорт» б/н від 25.02.2024; додаткова угода № 1 від 10.02.2023 до договору № 20240209/5 від 09.02.2024.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про недоведеність відповідачем сумнівів в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було те, що позивачем не підтверджено понесені витрати з перевезення товару від порту QINGDAO (Китай) до місця призначення на території України.
Як встановлено, 06.07.2022 року між ТОВ "ТБР Імпорт" (покупець) та "SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO "LTD", Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, диски виробника SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.LTD у кількості та по цінах, вказаних у Комерційних Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.3.2 договору вартість товару з кожної поставки вказується в Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки.
Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі.
На виконання умов контракту сторони узгодили Інвойс № WD202311109 від 27.11.2023 (а.с. 82), відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару: кількість Товару 1131 шт., вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) 157348, 02 Доларів США.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
З матеріалів справи вбачається, що умовами поставки товару було визначено FOB QINGDAO.
Колегія суддів наголошує, що від умов поставки товару залежать, зокрема, і обов'язки по сплаті витрат на завантаження, розвантаження, страхування, транспортування товару, які є складовими митної вартості товару, та обов'язковість вчинення цих дій продавцем або покупцем.
Відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... named port of shipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення експорту. Цeй термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) на умовах поставки FOB покупець зобов'язаний сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.
В даному випадку, таким портом відвантаження є CN QINGDAO.
Отже, продавець товару несе витрати по доставці товару до порту QINGDAO (Китай), а покупець товару (позивач) всі витрати з моменту, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження QINGDAO (Китай).
Позивачем до митного оформлення були надані наступні документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом QINGDAO (Китай) до п/п Чоп (Україна):
- на підтвердження транспортних витрат з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порту (Gdansk) Польща надана Довідка про транспортні витрати № KL011822 від 09.02.2024, у якій вказана вартість міжнародного морського перевезення (269303 грн) та вантажно-розвантажувальні роботи (194520,50 грн). Також дана довідка містить номери контейнерів (SEKU4458783; MSKU1375877; TCLU8249847; MSKU9640236; MIEU3020350), що співпадають з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ;
- на підтвердження транспортних витрат з порту Gdansk (Польща) до п/п Чоп надана Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 22.02.2024, що містить номер автотранспортного засобу, яким здійснювалось перевезення (AC5916HI /AC2635XO; AC4816HK /AC2743XF ; AC4176HK /AC6132XF; AC2731HI /AC2630XO; AC8725HH /AC0912XF), номер контейнера (SEKU4458783; MSKU1375877; TCLU8249847; MSKU9640236; MIEU3020350 ), номер та дату CMR (№KL011822 від 16.02.2024; KL011822-1 від 19.02.2024; KL011822- 2 від 16.02.2024; KL011822-3 від 16.02.2024; KL011822-4 від 16.02.2024), а також містить вартість перевезення за інвойсом № WD202311109 від 27.11.2023.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Згідно наданих довідок страхування товару не проводилось.
Колегія суддів не приймає доводи митного органу, що довідка про транспортні витрати не є доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, з огляду на наступне.
Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 МК України обумовлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
При цьому, законодавцем не визначеного конкретного переліку документів та їх форми, якими декларанти можуть підтвердити транспортні витрати по доставці товару до митної території України.
Аналогічна правова позиція з вказаного питання відображена у постановах Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17, від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23 згідно яких, законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Колегія суддів зазначає, що документи, надані позивачем до митного оформлення, в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № TEO41604018 від 21.11.2023; рахунок на оплату № 395 від 25.01.2024 та 579 від 08.02.2024; акт виконаних робіт № 395 від 09.02.2024 та 579 від 19.02.2024; банківський платіжний документ № 851 від 05.02.2024 та 854 від 12.02.2024; Договір (контракт) про перевезення № 20240209/5 від 09.02.2024; рахунок на оплату № 120 від 27.02.2024 та № 121 від 27.02.2024; Акт виконаних робіт № 148 від 27.02.2024 та №149 від 27.02.2024; банківський платіжний документ № 861 від 28.02.2024 та № 862 від 28.02.2024.
Висновки суду першої інстанції про те, що позивач мав підтвердити понесені витрати з перевезення товару від порту QINGDAO (Китай) до місця призначення на території України, є помилковими, оскільки до митної вартості включаються витрати на транспортування товару до митного кордону України.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02.05.2023 у справі №813/2658/16.
При цьому, у поданих до митного оформлення документах була наявна інформація про вартість перевезення товару за усім маршрутом перевезення, в т.ч. по території України.
Так, до митного оформлення був наданий Договір (контракт) про перевезення № 20240209/5 від 09.02.2024, відповідно до п. 2 якого вартість послуг перевезення за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м.Бровари (Київська область) Україна становить 12 000,00 грн. до Українського кордону та 5 000,00 грн. до м. Бровари (Київська область).
Щодо ненадання документу про оплату транспортних послуг, то колегія суддів приймає доводи апелянта, що здійснення оплати послуг перевезення пізніше узгодженої договором дати може свідчити про порушення договору в частині термінів оплати, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Апеляційний суд наголошує, що умови оплати послуг стосуються виключно взаємовідносин між Сторонами договору. Дана обставина жодним чином не впливає на визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України та це не передбачено нормами митного законодавства України.
Отже, позивачем надано достатньо документів, з яких можна встановити вартість витрат на перевезення товару, а відсутність письмового підтвердження клієнтом вартості послуг не може бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються визначення такої складової митної вартості товару як вартість перевезення.
Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи наведене, розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення UA209000/2024/100118/2 від 26.02.2024 про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA209230/2024/000649 є протиправними і підлягають скасуванню.
Апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви та апеляційної скарги сплатив судовий збір в загальному розмірі 13894,80 грн.
Оскільки позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені ним судові витрати.
Керуючись ст. 311, ст.315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБР ІМПОРТ" задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі 380/14490/24 скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UA209000/2024/100118/2 від 26.02.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформлені випуску чи пропуску товарів №UA209230/2024/000649.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБР ІМПОРТ" (ЄДРПОУ: 41604018) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) судові витрати у розмірі 13894 (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар