Справа № 372/6223/23 Головуючий у 1-й інстанції: Усатової І.А.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
13 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Шіндер Ю.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Олійник І.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Департаменту патрульної поліції Клітіної Катерини Олександрівни про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1/ДПП), інспектора Департаменту патрульної поліції Клітіної Катерини Олександрівни (далі - відповідач 2/інспектор) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії 3АВ № 03976827 від 31 жовтня 2023 року про накладення штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв'язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив про протиправність та необґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, винесеної за результатами автоматичної фіксації перевищення швидкості руху транспортного засобу. Вказує, що не отримував жодних матеріалів справи, які підтверджували б факт правопорушення, зокрема відеозапису із зазначенням швидкісного режиму, технічних характеристик пристрою фіксації або доказів, що саме він перебував за кермом транспортного засобу в момент порушення. Також наголошено на відсутності доказів, які б належно і допустимо підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, вказує на неповноту і формальний характер складання постанови, а також зазначає, що порушено його право на захист через неможливість ефективного ознайомлення з матеріалами справи та подання заперечень. Крім того, зазначає про порушення інспектором вимог статті 280 КУпАП України, оскільки матеріали не містять відомостей про винуватість саме ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом у відповідний момент.
Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 11 грудня 2023 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано до Солом'янського районного суду міста Києва.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема постанова про накладення адміністративного стягнення, інформація з автоматичної системи фіксації правопорушення, технічні характеристики засобу фіксації порушення (комплексу «Каскад»), а також фотоматеріали, відповідають вимогам чинного законодавства та є належними і допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. Перевищення швидкості руху транспортного засобу позивача було зафіксовано на ділянці дороги, де обмеження швидкості становить 50 км/год., і таке склало 31 км/год. Відомості про таке обмеження є відкритими та загальнодоступними, зокрема на офіційному сайті МВС України. Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про інші обставини або спростовували факт перебування його транспортного засобу на вказаній ділянці дороги у вказаний час. Крім того, враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», згідно з якою особа, що володіє або керує автомобілем, погоджується з підвищеними вимогами щодо дотримання правил дорожнього руху та несе відповідальність за їх порушення, навіть якщо фіксація таких порушень здійснюється в автоматичному режимі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи щодо відсутності у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження факту правопорушення, зокрема відсутність відомостей про конкретне місце вчинення правопорушення, підтвердження наявності дорожніх знаків обмеження швидкості руху, а також офіційної інформації про реєстрацію засобу фіксації правопорушення «Каскад 038-1219» у встановленому законодавством порядку. Також апелянт наголосив про неврахування судом того, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містила всіх обов'язкових реквізитів, передбачених частиною першою статті 283 КУпАП України, зокрема інформації про порядок оскарження, що позбавило позивача можливості реалізувати право на захист. Крім того, таке рішення прийняте виключно на підставі формального підтвердження факту реєстрації транспортного засобу за ним, без з'ясування факту безпосереднього керування автомобілем у момент вчинення правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу ДПП підтримало рішення суду першої інстанції, просило залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначило, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апелянта не спростовують законності оскаржуваної постанови та не містять належних обґрунтувань на підтвердження протиправності дій відповідача. Факт адміністративного правопорушення, а саме перевищення встановленої швидкості руху автомобілем «NISSAN X-TRAIL» на 31 км/год у межах ділянки автодороги Н01 Київ-Знам'янка, підтверджується матеріалами автоматичної фіксації за допомогою сертифікованого приладу «Каскад 038-1219», а також доданими фотознімками, координатами місця, швидкістю руху та іншими метаданими, що відповідають вимогам законодавства. На думку відповідача, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до частини сьомої статті 258 КУпАП у разі фіксації порушення у автоматичному режимі складання протоколу не вимагається, а постанова може виноситися без участі особи, яка притягається до відповідальності, за результатами опрацювання інформації, отриманої із Системи фіксації. Апелянт, як власник транспортного засобу, відповідно до статті 14-2 КУпАП є відповідальною особою, і не надав жодних доказів, що спростовують факт правопорушення чи доводять непричетність до керування. Також наголошено, що інформація про місце розміщення камер та обмеження швидкості є відкритою та доступною на офіційному сайті МВС. При цьому, за даними відповідного витягу, на ділянці дороги, де зафіксовано порушення, встановлені відповідні дорожні знаки 3.29 (обмеження швидкості) та 5.76 (автоматична фіксація), що підтверджує правомірність винесення постанови.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів враховує наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 31 жовтня 2023 року інспектором Департаменту патрульної поліції Клітіною К.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серія 3АВ № 03976827 про те, що розглянувши дані, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу каскад 038-1219 серії № 03976827 за вчинення правопорушення, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 жовтня 2023 року о 15 год. 28 хв., керуючи автомобілем «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: Н01Київ - Знамянка 26+088, перевищив встановлену швидкість руху на 31 км/год., чим порушив пункт 12.9.(б) Правил дорожного руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.
Крім того встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Nissan X-Trail», державний номерний знак НОМЕР_1 .
30 листопада 2023 року позивач звернувся до суду, не погоджуючись з прийнятою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.
Наявною в матеріалах справи копією інформації про відправлення підтверджується отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови 24 листопада 2023 року (т. 1, а.с. 6). У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що десятиденний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 286 КАС України, дотримано, а тому підстав вважати позов поданим з пропуском установленого законом строку - не вбачається.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).
Пунктами 1.1, 1.9 Правил встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. За змістом розділу 33 ПДР України знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» вказує на те, що забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Згідно з підпунктом «б» пункту 12.9 Правил водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Пунктом 12.4 Правил передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.
Отже, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою.
Відповідно до частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Зі змісту наведених норм можна встановити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 14-2 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Частиною першою статті 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, згідно з абзацами другим і третім частини першої статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:
- абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;
- абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб'єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Статтею 279-1 КУпАП визначено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови можна встановити, що порушення Правил дорожнього руху було зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою сертифікованого технічного засобу «Каскад» №?038-1219.
Відповідно до пункту 21 Переліку засобів вимірювальної техніки, що застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №?94 від 13 січня 2016 року, дистанційні вимірювачі швидкості руху належать до засобів, на які поширюється дія Технічного регламенту.
У зв'язку з цим такі пристрої підлягають процедурі оцінки відповідності (перевірці типу) та мають бути включені до Реєстру затверджених засобів вимірювальної техніки.
Згідно із статтею 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року №?1314-VII, після отримання сертифіката перевірки типу засіб вимірювальної техніки повинен бути внесений до відповідного реєстру.
Комплекс «Каскад» відповідає вимогам ДСТУ щодо стаціонарних приладів контролю швидкості з функціями фото- та відеофіксації, забезпечує вимірювання швидкості основним і контрольним каналами, а також передає результати у вигляді інформаційних файлів до системи фіксації адміністративних правопорушень. Робота комплексу та обробка переданих ним даних у складі автоматизованої системи проходили відповідне тестування.
Крім того, відповідно до законодавства у сфері захисту інформації, державні інформаційні ресурси мають оброблятись у захищених системах. Комплекс «Каскад» має чинний сертифікат перевірки типу UA.TR.0015-19 Rev.0 від 14 січня 2019 року, дійсний до 14 січня 2029 року, та позитивний експертний висновок з технічного захисту інформації, зареєстрований в Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України за №?1139 від 16 липня 2020 року.
Станом на дату вчинення правопорушення (24 жовтня 2023 року) комплекс «Каскад» був єдиним сертифікованим стаціонарним засобом, допущеним до експлуатації як складова частина системи автоматичної фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про належність, допустимість і достовірність технічних засобів фіксації, що були використані у даній справі, та про наявність у комплексу «Каскад» усіх необхідних дозвільних документів для його використання.
Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити та відомості, які дають змогу об'єктивно і вичерпно з'ясувати наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Зокрема, дані щодо швидкості руху транспортного засобу, часу, місця та географічних координат порушення зафіксовано технічним засобом автоматичної фіксації порушень «Каскад» №038-1219, який має чинний сертифікат перевірки типу та відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018, а отже є належним засобом вимірювальної техніки для використання у сфері контролю за дотриманням ПДР.
З матеріалів справи вбачається, що на зазначеній у постанові ділянці автодороги Н01 Київ - Знам'янка (26+088 км) встановлено обмеження максимальної дозволеної швидкості до 50 км/год, про що наявна відкрита публічна інформація на офіційному веб-сайті МВС України.
У відзиві ДПП також наведено конкретне посилання на джерело інформації щодо адреси камери, що підтверджує наявність відповідного дорожнього знаку 5.76 «Автоматична фіксація порушень ПДР» і знаку обмеження швидкості 3.29.
Позивач, у свою чергу, не надав жодних належних або допустимих доказів на спростування встановленого факту вчинення порушення. Зокрема, не було надано жодного документального підтвердження, що транспортний засіб у момент фіксації перебував у іншому місці, використовувався іншою особою або взагалі був поза межами експлуатації (наприклад, перебував на технічному обслуговуванні чи ремонті). Так само відсутні будь-які інші обставини, які могли б виключати вину позивача або свідчити про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд також бере до уваги, що відповідно до частини сьомої статті 258 КУпАП у разі фіксації адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, постанова про накладення адміністративного стягнення може бути винесена без складання протоколу та без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на це, дії інспектора Департаменту патрульної поліції є такими, що відповідають вимогам законодавства.
Також в цій ситуації підлягає врахуванню правова позиція Європейського суду з прав людини, викладену у справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», відповідно до якої особа, яка приймає на себе право володіти або керувати транспортним засобом, свідомо погоджується із запровадженими державою режимами правового регулювання, які передбачають підвищену відповідальність та обов'язок дотримання правил дорожнього руху.
Разом із цим, частина перша статті 279-3 КУпАП передбачає можливість звільнення відповідальної особи від адміністративної відповідальності у випадку, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання законної сили постановою, особа, яка фактично керувала транспортним засобом, звернеться до уповноваженого органу з відповідною заявою.
Однак, ОСОБА_1 такою можливістю не скористався, жодної заяви не подавав і не повідомив про іншу особу, яка могла перебувати за кермом під час порушення Правил.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані ДПП докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Крім того, матеріали справи містять фотознімок, зроблений технічним засобом автоматичної фіксації, на якому зафіксовано державний номер транспортного засобу, дату, час, місце правопорушення та показник перевищення швидкості. Зазначений доказ відповідає вимогам статті 251 КУпАП щодо допустимості та належності і не був спростований позивачем жодними контраргументами чи доказами.
Посилання апелянта на порушення його права на захист у зв'язку з ненаданням роз'яснення порядку оскарження постанови є безпідставними, оскільки статтею 286 КУпАП не встановлено обов'язку органу, який виніс постанову, окремо повідомляти особу про процедуру її оскарження.
Крім того, з аналізу змісту постанови вбачається, що на її зворотному боці міститься інформація про можливість її оскарження згідно зі статтями 287- 289, 300-1 КУпАП протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили шляхом звернення до вищого органу (посадової особи) або до відповідного суду в порядку, визначеному КАС України.
Відтак, особа була належним чином поінформована про свої процесуальні права.
Доводи апеляційної скарги зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та не дають достатніх підстав для його скасування.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.