П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22052/24
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусик А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі № 420/22052/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 16.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка у період з 05.06.1989 по 26.06.1998 працювала в Херсонському облнаркодиспансері на посаді «медсестри соціальної допомоги диспансерного відділення» та у період з 01.05.2000 по 04.08.2020 працювала в Херсонському облнаркодиспансері (правонаступником якого є КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Херсонської обласної ради на посадах «медсестри диспансерного відділення, медсестри денного стаціонару».
16.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про зарахування вищезазначених періодів роботи у подвійному розмірі. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовило Позивачу у зарахуванні періодів роботи після 01.01.2004, а щодо зарахування періодів роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998 зазначило, що потребує уточнюючих довідок.
Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.
З відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що ст. 60 Закону України № 1058 передбачений чіткій перелік закладів та установ, робота в яких зараховується до стажу у подвійному розмірі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 лютого 2025 року у справі №420/22052/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі та перерахувати і виплатити пенсію з 16.05.2024, з урахуванням раніше здійснених виплат.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції незаконне і необґрунтоване, винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ГУ ПФУ в Херсонській області правомірно прийняло рішення про відмову у призначені пенсії, оскільки позивачкою не були надані уточнюючі довідки про період роботи в психіатричному закладі, про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку, про відгули, а трудова книжка мала виправлення.
Додатково апелянт вказав, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав, ОСОБА_1 дізналася, після призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 21.05.2019, а до суду за захистом порушених прав звернулася лише у липні 2024 року, тобто з пропуском встановленого шестимісячного строку.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії № НОМЕР_1 .
21.05.2019 позивачка звернувся до Головного управління ПФУ в Херсонській області із заявою встановленого зразка № 8017 за призначенням пенсії за віком.
Відповідно до розписки-повідомлення позивачем до заяви було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документ про місце проживання; заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; трудова книжка; диплом про навчання; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників; заява про спосіб виплати пенсії; свідоцтво про шлюб.
Сторони не заперечують, що позивачу була призначена пенсія за віком та позивач перебуває на пенсійному обліку Головного управління ПФУ в Херсонській області.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Херсонській області із заявою про обчислення стажу з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 у подвійному розмірі.
Листом від 30.05.2024 № 4930-4407/С-02/8-2100/24 Головне управління ПФУ в Херсонській області повідомило позивача, що для вирішення питання щодо обчислення стажу у подвійному розмірі необхідно надати уточнюючі довідки про період роботи у зазначеному закладі та за періоди роботи після 01.01.2004 пільгове обчислення страхового стажу не застосовується.
На адвокатський запит представника позивача Головне управління ПФУ в Херсонській області листом від 18.04.2024 надало інформацію щодо розрахунку заробітної плати, із якої обчислено позивачу розмір пенсії, згідно з якого суд встановив, що загальний страховий стаж в одинарному розмірі позивача становить 38 років 2 місяця 20 днів. Відповідно до розрахунку пенсії з 01.03.2024 повний страховий стаж позивача складає 43 роки 4 місяці 5 днів.
До трудової книжки НОМЕР_2 позивачки внесені такі записи:
№ 6 - 05.06.1989 - Херсонський облнаркодиспансер прийнята на посаду «медсестри соціальної допомоги диспансерного відділення», наказ № 35 від 01.06.89.
№ 7 - 26.06.1998 - звільнена за власним бажанням, наказ № 28 від 25.06.98.
№10 01.05.2000 - Херсонський облнаркодиспансер, зарахована на посаду дільничної медсестри диспансерного відділення, наказ № 32 від 26.04.2000.
№11 02.06.2003 - переведена на 1.0 посади медсестри денного стаціонару, наказ № 68 від 02.06.2003.
№13 Херсонський обласний наркологічний диспансер перейменований на Комунальна установа «Обласний наркологічний диспансер» Херсонської обласної ради.
№14 КУ «Обласний наркологічний диспансер» Херсонської обласної ради перетворено в КНП «Обласний наркологічний центр» Херсонської обласної ради.
№15 КНП «Обласний наркологічний центр» Херсонської обласної ради приєднано та реорганізовано в КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Херсонської обласної ради.
№17 - 04.08.2020 - звільнена за власним бажанням, наказ № 219-к від 03.08.2020.
Позивачка не погодилася із рішенням відповідача про відмову та звернулася до суду із цим позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.
Суд першої інстанції дослідивши лист Головне управління ПФУ в Херсонській області від 30.05.2024 № 4930-4407/С-02/8-2100/24, зазначає, що по факту вказаним листом відповідач розглянув заяву позивача по суті порушених питань та прийняв відповідний адміністративний акт, яким відмовив позивачу у зарахуванні спірного періоду до стажу у подвійному розмірі та проведенні перерахунку пенсії.
Тому доводи відповідача щодо недотримання позивачем форми заяви є безпідставними та відхиляються судом.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, межі дій суб'єкта владних повноважень - органу пенсійного фонду чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-IV.
За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень пункту 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, колегія суддів враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу Позивача .
Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу Позивача певних періодів роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача (у здійсненні записів у ній), Відповідач переклав тягар доказування на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті як орган Пенсійного фонду, вирішуючи цей спір, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певні періоди.
Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду №120/8471/23 від 31 січня 2025 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження № К/9901/22172/18) неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 05.06.1989 по 26.06.1998, з 01.05.2000 по 04.08.2020 до стажу у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з 16.05.2024, є правомірними та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги.
Аргументи апелянта щодо пропуску строку пропуск строку звернення до суду колегія суддів відхиляє та зазначає таке.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Таким чином, такі доводи відповідача є безпідставними та не ґрунтуються на приписах пенсійного законодавства, оскільки позивач у будь-який час має право подавати заяву про перерахунок пенсії після виникнення відповідного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1078 діє загальне правило, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, за виключенням певних випадків, наведених у цій статті Закону.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії саме з дати звернення із заявою про перерахунок пенсії - з 16.05.2024, що є правомірними вимогами відповідно до наведених вище норм права.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315,316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 420/22052/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк