П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5508/25
Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі № 420/5508/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення виплати ОСОБА_1 , нарахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 420/30687/23 заборгованості по пенсійним виплатам в розмірі 2459522,09 гривень з розрахунку виплати частині суми недотриманої пенсії по інвалідності за 12 місяців одночасно з першою поточною виплатою пенсії, а решти суми виплату щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплати ОСОБА_1 , нараховану на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 420/30687/23 заборгованість по пенсійним виплатам в розмірі 2459522,09 гривень з розрахунку виплати частині суми недотриманої пенсії по інвалідності за 12 місяців, одночасно з першою поточною виплатою пенсії, решту суми виплатити щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;
- виплату пенсії за один місяць в розмірі у розмірі 251170,99 гривень здійснити негайно.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.03.2025 у справі № 420/5508/25 відмовив у відкритті провадження у справі.
Постановляючи вищевказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 420/30687/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 18 жовтня 2023 року здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції 05.11.1991 Закону України № 1789-ХІІ до пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ в розмірі 80% грошового забезпечення шляхом проведення перерахунку пенсії, виходячи із останнього перерахунку пенсії та розміру складових грошового забезпечення, здійсненого на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 420/5553/19, без обмеження пенсії максимальним розміром, та здійснити виплату перерахованої пенсії, починаючи з 18.10.2023 року з урахуванням здійснених виплат.
Рішення суду від 21.03.2024 у справі № 420/30687/23 набрало законної сили 26.06.2024.
Як зазначив суд, із заявлених в межах даної справи позовних вимог вбачається, що позивач фактично оскаржує невиконання відповідачем належним чином рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 420/30687/23.
За наведеного суд першої інстанції виснував про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підстав пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що у даному випадку виникли нові спірні правовідносини щодо виплати заборгованості по пенсійним виплатам, а саме можливості виплати частини суми недоотриманої пенсії по інвалідності за 12 місяців, одночасно з першою поточною виплатою пенсії, а відтак помилково виснував про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 420/30687/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 18 жовтня 2023 року здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції 05.11.1991 Закону України № 1789-ХІІ до пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ в розмірі 80% грошового забезпечення шляхом проведення перерахунку пенсії, виходячи із останнього перерахунку пенсії та розміру складових грошового забезпечення, здійсненого на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 420/5553/19, без обмеження пенсії максимальним розміром, та здійснити виплату перерахованої пенсії, починаючи з 18.10.2023 року з урахуванням здійснених виплат.
Рішення суду від 21.03.2024 у справі № 420/30687/23 набрало законної сили 26.06.2024.
З наведеного виходить, що позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 420/30687/23, на підставі якого позивачу здійснено перерахунок та донарахування пенсії.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Апеляційний суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Колегія суддів зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі № 420/30687/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не шляхом подання нового адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 520/23251/24, від 10.04.2025 у справі № 420/29059/24, від 25.03.2025 у справі № 200/1210/24, від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16.03.2023 у справі № 640/12697/21 та від 30.11.2023 у справі № 420/6135/22.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За наведеного, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Поміж тим, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.09.2023 у справі «Статівка проти України» (заява № 64305/12) зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні перешкоджати здійсненню цього права у спосіб або такою мірою, за яких буде порушена його суть. Вони повинні переслідувати законну мету, і має існувати розумна пропорційність між застосовними засобами та метою, якої прагнуть досягти.
Також ЄСПЛ зазначив, що зацікавлені сторони мають розраховувати на застосування таких норм. Проте відповідні норми або їх застосування не повинні перешкоджати використанню сторонами у справі доступних засобів юридичного захисту (див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22 і 23, від 28.03.2006, та «Кравченко проти України» (Kravchenko v. Ukraine), заява № 46673/06, пункти 41 і 42, від 30.06.2016).
Відтак, доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі № 420/5508/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк